Справа № 2-269

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    01 лютого 2010 року Галицький районний суд м.Львова в складі головуючого-судді Курильця А.Р., при секретарі Гаврилюк О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Шляхово ремонтне підприємство Галицького району» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради, ЛКП «Шляхово ремонтне підприємство Галицького району» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що він працював в орендному шляховому ремонтно-будівельному управлінні №5 і проживав разом з дружиною в малосімейному гуртожитку по вул.Варшавській в м.Львові. В 1998 році під час відпустки його було виселено з дружиною з гуртожитку, а майно перевезено в адміністративний корпус ОСОБА_2 з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради по вул.Льва,4 в м.Львові. Оскільки він залишився без житла, на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ОШРБУ-5 в травні 2000 року йому було надано для проживання приміщення, площею 14,7 кв.м. на другому поверсі адміністративного корпусу, куди і було поміщене його майно. Пізніше дане приміщення було надано в оренду ОСОБА_2 з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради, які без його відома виламали двері приміщення, викинули його речі, частина з яких була викрадена. В результаті цих дій пропали телевізор «Електрон», вартістю 650 грн., магнітофон «Ритм», вартістю 150 грн., сервант світлого кольору, вартістю 100 грн., плащ жіночий, вартістю 120 грн., два плащі синього кольору жіночі, вартістю 180 грн., чоловічі кеди, вартістю 15 грн., інші речі на суму 500 грн., а всього пропало речей на загальну суму 1715 грн. Крім матеріальних збитків, йому було завдано моральної шкоди, в результаті чого він захворів на хворобу серця, визнаний інвалідом 2-ї групи загального захворювання. Моральну шкоду він оцінює в 5000 грн. Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідачів 1715 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні мотивам позовної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_2 з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради в судовому засіданні позов ОСОБА_1 заперечив, пояснив, що ними не завдано, а позивачем не доведено завдання йому з боку відповідача матеріальних та моральних збитків, а відтак просить в позові відмовити за його безпідставністю.

Представник Львівського комунального підприємства «Шляхово ремонтне підприємство Галицького району» в судове засідання не з’явився, попередньо подавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.440 ЦК України (1963 року)  шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає  відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному  обсязі, за винятком    випадків, передбачених законодавством Союзу РСР. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від  її  відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Позивач, звернувшись до суду з позовом про відшкодування шкоди, обґрунтовує свої позовні вимоги актом вскриття приміщення №10, площею 15,1 кв.м., яке належить ЛШЕД Галицького району та передано відділу з питань НС та ЦЗН Галицького району (а.с.5-16 справи №2-6374/07р.)

    Проте в судовому засіданні ОСОБА_1 жодних доказів того, що описані в позовній заяві речі, зникли саме з вини відповідачів, і зникали взагалі, суду не надав. Крім того, жодних доказів на підтвердження суми шкоди позивач суду не надав, в правоохоронні органи з приводу крадіжки речей не звертався.

    Як вбачається з вищевказаного акту відкривання приміщення, в кімнаті, де проживав позивач, було виявлено вказані ним у заяві втрачені речі - телевізор „Електрон", магнітофон, сервант, три жіночі плащі та чоловічі кеди. Згадані речі позивач загалом оцінив в сумі 1215 грн. Однак, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження такої їх вартості. Крім того, позивач оцінив в сумі 500 грн. інші речі, які нібито зникли і були знищені, але не вказує навіть групових ознак цих речей.

    Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено які саме речі були викрадені і чи були викрадені взагалі, не встановлено вартість даних речей і вину відповідачів у їх зникненні, а відтак вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди є необґрунтованими і не підтвердженими жодними доказами по справі.

Згідно ст.440-1 ЦК України (1963 року) моральна  (немайнова)  шкода,  заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх  законні  права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не  доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн., суд вважає такі безпідставними, оскільки позивачем не представлено суду підстав стягнення такої шкоди, факту заподіяння зі сторони відповідачів моральних чи фізичних страждань, а відповідно до загальних підстав цивільно–правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка особи, причинний зв’язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою особи, а також  вина завдавача шкоди.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради, ЛКП «Шляхово ремонтне підприємство Галицького району» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити за його безпідставністю.

Керуючись ст.ст.4,10,60,88,212,215 ЦПК України, ст.ст.440,440-1 ЦК України 1963 року, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення суду в повному обсязі виготовлене 05.02.2010 року в 16 год.

Головуючий                             А.Р.Курилець