Справа №2-а-127/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 червня 2006 року

15:00

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд

у складі:

головуючого - судді Сапальової Тетяни Валентинівни,

за участю секретаря судового засідання  Галянт Ілони Миколаївни,

представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача - Власюк Наталії Вікторівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов'язаня зробити перерахунок пенсії,

в с т а н о в и в:

            ОСОБА_2. звернулася до суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить: 1) зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зробити перерахунок її пенсії як інваліду війни 2-ї групи з 03 грудня 2003 року по 01.01.2006 року з урахуванням підвищення на 350% мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавством України на відповідний період з урахуванням коефіцієнта інфляції; 2) зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зробити перерахунок її пенсії як інваліду війни 2-ї групи з 01.01.2006 року з урахуванням підвищення на 350% мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавством України на 2005 рік, та виплачувати вказане підвищення в подальшому з моменту вступу рішення суду в законну силу без підвищень пенсії на 40% прожиткового мінімуму; 3) стягнути з головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області різницю між перерахованою та виплаченою пенсією.

            Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що вона є інвалідом війни 2-ї групи, що підтверджується виданим їй посвідченням, і має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Ст. 13 цього Закону в редакції Закону до 01.01.2006 року передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються інвалідам війни ІІ групи у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком. Позивач вважає, що до 1 січня 2006 року підвищення пенсії нараховувалось їй всупереч передбаченому Законом розміру, виходячи з встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру 19,91 грн.

Позивач також не погоджується з тим, що з 1 січня 2006 року підвищення до пенсії виплачується їй як інваліду війни ІІ групи в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону  України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальної захисту» №2939-IV від 5 жовтня 2005 року, оскільки вважає, що в такому випадку доплата до її пенсії здійснюється у меншому розмірі порівняно з підвищенням пенсії, яке мало б нараховуватись, виходячи з мінімальної пенсії за віком.

№2-а-127/07

            В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1. підтримала позовні вимоги в повному обсязі, додавши доповнення до позовної заяви, які просила долучити до матеріалів справи (а. с. 21, 22).  В обґрунтування позовних вимог представник позивача в судовому засіданні також пояснила, що передбачене Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підвищення до пенсії інваліду війни ІІ групи повинно було нараховуватись, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який встановлюється відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», а не з розміру 19,91 грн., передбаченого постановою Кабінету Міністрів України.

Представник відповідача Власюк Н.В. позовні вимоги не визнала, посилаючись в своїх запереченнях (а. с. 12 - 14) на те, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не визначено такого поняття, як мінімальна пенсія за віком для обчислення щомісячних доплат до пенсії, а підвищення до пенсії інвалідам війни, передбачене цим Законом,  правомірно здійснювалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року, виходячи з розміру 19,91 грн.  В судовому засіданні представник відповідача додатково пояснила, що з встановленого за Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімального розміру пенсії за віком обчислюються пенсії, які призначаються відповідно до зазначених законів, а не передбачені іншими законодавчими актами доплати до пенсійного забезпечення.

Крім того, в попередньому судовому засіданні представник відповідача подала заяву, в якій просила відмовити у задоволенні адміністративного позову також у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого   ст. 99  Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд  вважає правомірними посилання відповідача на пропущення строку звернення до адміністративного суду у частині вирішення позовних вимог, які стосуються виплат підвищення до пенсії у період з 3 грудня 2003 року по 1 січня 2006 року з наступних підстав. 

Відповідач у своїй заяві посилається на те, що позивач отримала статус інваліда війни ще 3 грудня 2003 року, що вбачається з наявних у справі матеріалів. Починаючи з цієї дати їй і виплачувалось передбачене законодавством підвищення до пенсії відповідно до встановлених постановою Кабінету Міністрів України 19,91 грн. А тому, не погоджуючись з розмірами виплат, ОСОБА_2. могла звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, дізнавшись про це при отриманні пенсії.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги ОСОБА_2. щодо перерахунку її пенсії як інваліду війни 2-ї групи з 03 грудня 2003 року по 01.01.2006 року задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні інших позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

На підставі посвідчення серії НОМЕР_1 від 16 вересня 1997 року (а. с. 20) судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 призначена пенсія на випадок втрати годувальника.

Згідно з посвідченням  серії НОМЕР_2 від 03 грудня 2003 року позивач є ветераном війни - інвалідом війни ІІ групи (а. с. 3) та має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист» в ред. від 08.09.2005 року  інвалідам війни ІІ групи пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується в розмірі 350%  мінімальної пенсії за віком.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-IV від 5 жовтня 2005 року до частини четвертої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були внесені зміни, а саме: «Інвалідам війни   пенсії   або   щомісячне  довічне  грошове

утримання чи державна соціальна допомога,  що виплачується замість

пенсії,  підвищуються:  інвалідам II групи  -  40  процентів  прожиткового  мінімуму  для осіб, які втратили працездатність».

Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-IV від 5 жовтня 2005 року пункт 3 цього Закону набирає чинності з 1 січня 2006 року.

З урахуванням внесених змін з 1 січня 2006 року позивачу виплачується щомісячно підвищення до пенсії, яке обчислюється з встановлюваного законами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується матеріалами адміністративної справи (а. с. 13), а також оглядом пенсійної справи у судовому засіданні.

Вимога позивача у частині зобов'язання відповідача і в подальшому  виплачувати підвищення до пенсії без урахування 40% прожиткового мінімуму не відповідає змісту законодавства. Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати  правове регулювання суспільних відносин.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсії згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Судові витрати компенсуються за рахунок держави, оскільки позивач від  сплати судового збору звільнений відповідно до ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

            Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 100, 158-163, 186 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

у задоволенні позову ОСОБА_2  відмовити повністю.

Відшкодувати судовий збір за рахунок держави.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або після розгляду апеляційної скарги у випадку її подання будь-якою зі сторін.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про оскарження постанови до Вінницького окружного адміністративного суду в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя