Справа № 1-18/2010р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2010 року                                                                                                 м. Очаків            

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді  Степанової В.М.

при секретарі            Плужник Л.П.

за участю прокурора Іванова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1, яка народилася 10 січня 1955 року в м. Очакові  Миколаївської області, є громадянкою України, не заміжня, має середньо-спеціальну освіту, пенсіонерка, раніше не судима, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,

ОСОБА_2, яка народилася 16 вересня 1972 року в м. Очакові  Миколаївської області, є громадянкою України, заміжня, має середньо-спеціальну освіту, на утриманні має неповнолітню дитину, приватний підприємець, раніше не судима, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,

ОСОБА_3, який народився 10 березня 1960 року в с. Чапаєвка Пологського району Запорізької області, є громадянином України, одружений, має  вищу освіту, на утриманні має неповнолітню дитину, пенсіонер, раніше не судимий, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 355  КК України, -    

в с т а н о в и в :

18 червня 2009 року, приблизно о 15-00 год., ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3В, шляхом вільного доступу проникли до приміщення  жилого будинку №25 по вул. Бузька,  в м. Очакові, Миколаївської області, діючи умисно за попередньою змовою в групі, шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я, що  виразилося в нанесенні ОСОБА_4 декількох ударів в область правої скроні - ОСОБА_2, чисельних ударів ногами - ОСОБА_1, спричинили тим самим потерпілій легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів кінцівок, з метою примушення її до виконання цивільно-правових зобов’язань, а саме до повернення ОСОБА_2 боргу у сумі 1300 грн., який виник в результаті допущеної потерпілою недостачі під час роботи на посаді продавця. В   якості забезпечення повернення ОСОБА_4 боргу, підсудні   протиправно вилучили телевізор марки «TCL» та мобільний телефон «Самсунг Х 210» з карткою оператора мобільного зв’язку «Лайф», які   мали намір повернути після сплати боргу.

Допитана у судовому засіданні підсудна  ОСОБА_1 у пред'явленому їй обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 355 КК України, винною себе визнала частково та пояснила, що в травні 2009 року у її доньки ОСОБА_2, яка є приватним підприємцем та здійснює реалізацію рибної продукції в рибному павільйоні  КП «Очаківський ринок»,  продавцем  працювала ОСОБА_4П, яка допустила недостачу в сумі 1300 грн. Добровільно повернути борг потерпіла відмовилася, на  телефонні  дзвінки не відповідала. 18 червня 2009 року, приблизно о 15-00 год. вона разом зі своєю донькою ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_3 приїхали додому до ОСОБА_4, зайшли у будинок потерпілої та запропонували їй погасити недостачу. Коли потерпіла відмовилася, вони з метою примушення її до повернення боргу, забрали телевізор, який ОСОБА_3 поклав в автомобіль. Потерпілій пояснили, що телевізор повернуть, як тільки вона з ними розрахується. Ніякого фізичного насилля щодо ОСОБА_4 не застосовували, мобільний телефон не брали. Наступного дня, в зв’язку з надходженням заяви від потерпілої до Очаківського МВ, добровільно повернула телевізор. В скоєному щиро кається.

Підсудні ОСОБА_2, ОСОБА_3  у пред'явленому їм обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 355 КК України, винними визнали себе частково та дали а налогічні показання.

Крім показань підсудних, їх вина в скоєнні злочинів при вище викладених обставинах підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона в травні 2009 року за усним договором працювала продавцем рибної продукції у підсудної ОСОБА_2 В її обов’язки входило отримання та реалізація рибної продукції. В кінці місяця, після  звільнення з роботи, вона домовилась з підсудною ОСОБА_2, що та  перерахує касу та повідомить їй про результати. 18.06.2009р. приблизно о 15-00 год. в будинок, де вона мешкає, зайшли ОСОБА_2, її чоловік ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Остання відразу підбігла до неї та почала викручувати руки, вона та ОСОБА_2 стали  вимагати 1300 грн. за нібито допущену нею недостачу та за зіпсовану продукцію. При цьому ОСОБА_2  нанесла їй два-три удари кулаком в праву скроню, а ОСОБА_1 - декілька ударів  ногою в область живота та кінцівок. При цьому остання сказала ОСОБА_3, який в цей час знаходився поруч, щоб він відніс до автомашини, на якій вони приїхали, телевізор та забрав мобільний телефон. Той виконав вимогу тещі, поклав її мобільний телефон «Самсунг 210» до правої кишені своїх шортів та виніс з будинку телевізор. При цьому, ОСОБА_1 сказала, що речі будуть повернуті як тільки вона віддасть борг.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила, що, коли вона, почувши крики, підійшла до подвір’я ОСОБА_4, то побачила потерпілу, яка була налякана, плакала, на обличчі у неї були видні сліди побоїв. В цей час з двору вийшли ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Останній ніс телевізор, який поклав в машину. Вона чула, що підсудні обіцяли потерпілій його повернути після сплати боргу. Про який саме борг йшла мова вона не знає.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що його дружина дійсно працювала продавцем у підприємця ОСОБА_2 При звільненні та передачі продукції у підсудної до потерпілої ніяких претензій не було. 18.06.2009р. після обіду до нього на роботу на машині приїхали підсудні, які пояснили, що ОСОБА_4 відмовляється повернути борг, який утворився в результаті допущеної нею недостачі. В салоні машини знаходився їх телевізор. ОСОБА_1 пояснила, що вони його повернуть, як тільки дружина розрахується. Повернувшись з роботи, побачив дружину заплаканою, зі слідами побоїв на обличчі та інших частинах тіла. Крім телевізора, підсудні забрали мобільний телефон дружини.  

Із показань свідка ОСОБА_7, даних нею в судовому засіданні, вбачається, що 18.06.2009р.  приблизно о 16-00 год., вона побачила сусідку ОСОБА_4 заплаканою, на шиї та біля правого ока у неї були почервоніння. Від потерпілої дізналася, що підсудні побили її та забрали речі в рахунок повернення боргу.

Пояснення потерпілої, свідків та пояснення підсудних про час, місце та спосіб скоєння злочину узгоджуються між собою та підтверджуються даними протоколу добровільної видачі, із якого вбачається, що підсудна ОСОБА_1 19.06.2009 року добровільно видала працівникам міліції належний потерпілій ОСОБА_4 телевізор «TCL» (а.с.15).

Факт заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій при викладених обставинах підтверджується висновком судово-медичного дослідження №76/63 від 28.07.2009р., згідно якого у ОСОБА_4П були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів кінцівок, які за висновком експерта, могли утворитися внаслідок дії тупого твердого предмета, не виключено при обставинах, викладених потерпілою (а.с.50).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

Дослідивши вище зазначені докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 у пред’явлено їм обвинуваченні та кваліфікує їх дії:

за незаконне проникнення до житла особи - за ч. 1 ст. 162 КК України;

за примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої - за  ч. 2 ст. 355 КК України.

При призначенні покарання підсудним суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує, що ними вчинені злочини невеликої та середньої тяжкості, їх особи, а саме те  вони раніше не судимі та вперше притягуються до кримінальної відповідальності, працюють ,  на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебувають, мають постійне місце проживання, за яким характеризуються позитивно, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають на утриманні малолітню дитину , ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи, ОСОБА_1 – пенсіонеркою за віком, та, як обставину, що пом'якшує покарання – добровільне відшкодування завданої шкоди, щире каяття.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити підсудних від відбування призначеного покарання з випробуванням.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  323-324 КПК України, -

                                                      з а с у д и в :

ОСОБА_1   визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 355  КК України, та призначити покарання:

- за  ч. 1 ст. 162 КК України – у вигляді штрафу у розмірі п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

- за ч. 2 ст. 355 КК України – три роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України, засуджену ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо вона протягом одного року від дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконуватиме покладені на неї судом обов’язки.

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 355  КК України, та призначити їй  покарання:

- за  ч. 1 ст. 162 КК України –у вигляді штрафу у розмірі п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

- за ч. 2 ст. 355 КК України – три роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити  ОСОБА_2  покарання  у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України, засуджену ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо вона протягом одного року від дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконуватиме покладені на неї судом обов’язки.

ОСОБА_3   визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 355  КК України, та призначити йому  покарання:

- за  ч. 1 ст. 162 КК України –у вигляді штрафу у розмірі п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

- за ч. 2 ст. 355 КК України – три роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити  ОСОБА_3 покарання  у вигляді позбавлення волі строком  три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом одного року від дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконуватиме покладені на нього судом обов’язки.

У відповідності зі ст. 76 КК України, покласти на засуджених ОСОБА_1,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 наступні обов’язки:

      не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

повідомляти органи   кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;

періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Речовий доказ у справі, а саме телевізор «ТСL», відданий на збереження потерпілій ОСОБА_4 – вважати повернутим за належністю.

Запобіжний захід – підписку про невиїзд, обраний щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили – залишити попереднім.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: