Справа № 1-105/2009р.
ВИРОК
Іменем України
23 червня 2009 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого – судді Чернієнка С.А.
при секретарі Данилової А.Г.,
за участю прокурора Андрєєва Д.М.,
потерпілого ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , який народився 05 березня 1989 року у м. Очакові Миколаївської області, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, є неодруженим, не працює, є раніше не судимим, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі – КК), -
В С Т А Н О В И В :
На початку жовтня 2008 року ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля бару “Максим”, що розташований по вул. 50 років Жовтня в м. Очакові Миколаївської області, діючи умисно незаконно заволодів транспортним засобом «Форд Скорпіо» номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1. В процесі заволодіння ОСОБА_2 пошкодив в зазначеному транспортному засобі замок запалювання та вихлопну трубу, чим завдав потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 2 500 грн..
Крім цього, 17 лютого 2009 року, близько 17 год. 30 хв., ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в приміщенні комп’ютерного клубу «HARD», що розташований по вул. Миру в м. Очакові Миколаївської області, діючи умисно з корисливих мотивів, таємно викрав мобільний телефон «Samsung SGH M620» вартістю 1420 грн., який належить ОСОБА_3 з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Київстар» вартістю 25 грн., яка належить ОСОБА_4, з місця вчинення злочину з викраденим зник, одержавши реальну можливість розпоряджатися ним на власний розсуд.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 у пред’явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 1 ст. 289 КК, винним себе визнав повністю, від дачі показань відмовився, підтвердивши при цьому показання, що він їх дав у ході досудового слідства.
Будучи допитаним в якості обвинуваченого під час досудового слідства ОСОБА_2 дав показання про те, що в один з днів на початку жовтня 2008 року, увечері, він знаходився у барі «Максим», де тимчасово працював ді-джеєм. У барі з друзями він вжив спиртні напої, близько 03 год. вирішив на автомобілі «Форд Скорпіо», який належить ОСОБА_5 та у той час знаходився біля приміщення бару, відвезти додому свою дівчину ОСОБА_5. Автомобіль був не зачинений, але ключ у замку запалювання був відсутній. Він пішов додому до ОСОБА_5, розбудив його сина ОСОБА_6, який перебував у стані сп’яніння та спав, і попросив ключі від замка запалювання автомобіля, але той ключів йому не дав, сказавши, що, якщо йому потрібно, то й без ключів заведе автомобіль. Після цього він повернувся до автомобіля, в якому вже сиділи його дівчина та друзі, повідомив останніх, що ОСОБА_6 перебуває у стані сп’яніння і не пам’ятає, де подів ключі, та дозволив йому скористатися автомобілем, завівши його без ключів. Спочатку він спробував завести автомобіль шляхом з’єднання дротів, які приєднуються до замку запалювання, а коли не зміг, запропонував друзям штовхнути автомобіль, і таким чином завів його. В процесі руху він не справився з керуванням та автомобіль потрапив в канаву, внаслідок чого від останнього відірвалася вихлопна труба. Поїздивши деякий час на автомобілі, близько 06 год. 30 хв., він відігнав його на те місце, звідки взяв, і поставив у таке положення, в якому той перебував до цього, приєднав дроти до замка запалювання, закрив його кришкою та пересів на заднє сидіння до своєї дівчини. У цей час з бару «Максим» вийшов ОСОБА_6 та спробував завести автомобіль, однак той не заводився. Потім ОСОБА_6 все-таки вдалося завести автомобіль, але той гучно працював. На запитання ОСОБА_6 він не зізнався, що їздив на його автомобілі. Пізніше останній повідомив, що на ремонт замка запалювання та вихлопної труби його батько витратив 2 500 грн.. Крім цього, 17 лютого 2009 року, близько 17 год. 00 хв., він зі своїм знайомим ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходилися в комп’ютерному клубі «HARD», де вони грали на приставках. Приблизно через 30 хв., коли вони виходили з клубу, залишаючи його останнім (ОСОБА_4 вийшов першим), він, забираючи капелюха ОСОБА_4, помітив, що телефон останнього лежить на підлозі. Потайки від інших він підняв цей телефон та положив собі до кишені. Віталія про це не повідомив. Пізніше він вийняв з телефону картку оператора мобільного зв’язку, що в ньому знаходилася, зламав її та викинув, викрадений телефон передав у заставу матері свого знайомого, яка позичила йому кошти. Оскільки кошти він їй не повернув, та продала викрадений телефон. У вчиненому щиро кається (а.с. 97-100)..
Крім власних показань підсудного, вина ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, підтверджується оголошеними у судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_4, який на допиті під час досудового слідства повідомив, що 17 лютого 2009 року він разом із підсудним знаходився в комп’ютерному клубі «HARD», де вони грали на приставках. Коли входили до клубу, в його правій кишені знаходився мобільний телефон «Samsung SGH M620» вартістю 1420 грн., який належить його матері –ОСОБА_3 з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Київстар» вартістю 25 грн., яка належала йому. Коли він прийшов додому, помітив відсутність телефону. Увесь час з моменту входження до клубу і до того моменту, коли він прийшов додому, наявність телефону не перевіряв. Про пропажу телефону він повідомив матір. Через деякий час вони звернулися до міліції із відповідними заявами (а.с. 32).
Показання підсудного про те, що ОСОБА_6 дав йому згоду використати автомобіль свого батька для проїзду, спростовуються свідченнями останнього, який будучи допитаним у суді заперечив цей факт. У цій частині показання підсудного суд вважає неправдивими, оскільки, крім наведених показань свідка ОСОБА_6, на це вказують ще й ті обставини, що останній не передав підсудному ключі від автомобіля, а також, що ОСОБА_2В приховав від нього факт свого використання зазначеного автомобіля для проїзду.
Таким чином, дослідивши зазначені докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_2 у крадіжці – таємному викрадені чужого майна, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, та у незаконному заволодінні транспортним засобом, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК.
Вивченням особи підсудного ОСОБА_2 встановлено, що він, у силу ст. 89 КК, не судимий, має постійне місце проживання; є неодруженим; на обліку у лікаря-нарколога не перебуває; дільничним інспектором міліції характеризується негативно.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд, відповідно до ст. 65 КК, враховує, що він вчинив злочини середньої тяжкості, його особу, а саме те, що він раніше, в силу ст. 89 КК, є не судимим, має постійне місце проживання, дільничним інспектором міліції характеризується негативно, як обставину, що обтяжує покарання, – вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння та як обставину, що пом’якшує покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, – щире каяття підсудного у скоєнні цього злочину.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити підсудному ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, шість місяців арешту, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК, – три роки обмеження волі, і, на підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК, шляхом повного складання покарань остаточного призначити йому чотири роки обмеження волі.
Зазначене покарання суд вважає достатнім та таким, що відповідає особі підсудного і тяжкості вчинених ним злочинів.
Між тим, враховуючи, що підсудний ОСОБА_2 має постійне місце проживання, є раніше не судимим та щиро покаявся у вчиненому, суд вважає можливим його виправлення без відбування призначеного покарання та, відповідно, можливим звільнення його, на підставі ст. 75 КК, від відбування цього покарання з випробуванням строком на три роки.
Речові докази – транспортний засіб «Форд Скорпіо» номерний знак НОМЕР_1 та мобільний телефон «Samsung SGH M620», що передані на збереження до рішення суду потерпілим відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_3, згідно п. 5 ч. ч.1 ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК), слід вважати повернутими за належністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 322-324, 328, 330, 333-337, 343 КПК, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 1 ст. 289 КК, і призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 185 КК – шість місяців арешту;
- за ч. 1 ст. 289 КК – три роки обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК, шляхом повного складання призначених покарань, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на чотири роки.
На підставі ст. 75 КК, засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом трьох років від дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконуватиме покладені на нього судом обов’язки.
На підставі ст. 76 КК, покласти на засудженого ОСОБА_2 наступні обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання;
- періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Речові докази – транспортний засіб «Форд Скорпіо» номерний знак НОМЕР_1 та мобільний телефон «Samsung SGH M620», що передані на збереження до рішення суду потерпілим відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_3, – вважати повернутими за належністю.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, обраний щодо засудженого ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили – залишити попереднім.
На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий