Справа №2-а-135/2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМ’ЯМ  УКРАЇНИ

1.03.2010 р.  Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі:    головуючого - судді Мельничук О.В.

                  при секретарі – Голубковій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Первомайськ Миколаївської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайськ Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Первомайську Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 1.01.2006 р. до 21.01.2010 р. та зобов’язання відповідача нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну держану соціальну допомогу за 2006-2009 роки в сумі 3410 грн. 10 коп., обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що їй, як дитині війни, щомісячно до пенсії повинна доплачуватись державна соціальна допомога у розмірі 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон України № 2195- IV). Однак всупереч вимогам діючого законодавства зазначена державна соціальна допомога їй у 2006-2007 роках не виплачувалася, а у 2008 році - виплачувалась не в повному обсязі. Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" п. 12 ст. 71 було призупинено дію ст. 6 Закон України № 2195- IV в частині виплати щомісячної доплати до пенсії. 09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп-2007 (справа № 1-29/2007) було визнано положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" неконституційним. Аналогічне рішення було прийняте Конституційним Судом України 28.05.2008 року. Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування позивачці пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного Суду України розмір виплати їй пенсії. Але відповідач в порушення ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ст.68, ч.5 ст. 124 Конституції України, відповідно до яких судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, ігнорує зазначене рішення Конституційного Суду України. Бездіяльність відповідача грубо порушує конституційні права і свободи позивачки, позбавляє її законного права на отримання перерахованої пенсії, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

В судове засідання позивачка надала заяву в якій вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, а справу слухати у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але відповідач надав лист з проханням слухати справу у відсутність представника та письмові заперечення  в яких вказав, що позовні вимоги не визнає і в задоволенні позову просить відмовити, тому що на думку відповідача визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «діти війни» та порядок їх фінансування має бути вирішено у законодавчому порядку, а фактичне підвищення пенсії відбудеться після прийняття відповідного законодавчого акту. Вказав на пропущення строку звернення до суду як на підставу для відмови у позові. Окрім того - зауважив, що підвищення до пенсії, як державна соціальна допомога, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов піддягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 має статус дитини війни, що видно із ксерокопії паспорту, так як вона ІНФОРМАЦІЯ_1, то на 2.09.1945 року їй було менше 18 років і тому вона має статус – дитини війни згідно до Закону України № 2195- IV, про що також зроблено відмітку в пенсійному посвідченні серії ААА № 212432, виданому Управлінням соціального захисту населення м. Первомайська Миколаївської області.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

В мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-РП/2007 по справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) зазначено, що Конституцією України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Аналогічно положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Зі змісту положень Конституції України зазначених у ст.ст. 95-98 та з положень Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися   зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України . Таке положення закріплено і в ч. З ст. 27 Бюджетного кодексу України

Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти   або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня   ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно до ч.3 ст.46   Конституції України,  - ст.ст. 1,2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року   №   966-ХП повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Ч.З ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. № 966-ХІІ, що прийнятий на виконання ч.3 ст.46 Конституції України передбачає, що прожитковий мінімум застосовується в тому числі для визначення мінімальної пенсії за віком.

Ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає визначення розміру мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму в період з 2006 по 2008 роки затверджувався відповідними законами про Державний бюджет України на 2006, 2007, 2008 роки.

За розрахунками позивачки всього за період з 2006 року по 2009 рік включно відповідач повинен був виплатити їй у вигляді підвищення до пенсії 3410 грн. 10 коп.

Однак вказана допомога позивачці у 2006-2007 р.р. не виплачувалася, а у 2008 році виплачувалася не в повному обсязі, а саме в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, проти чого відповідач не заперечував. Крім того, право громадян на отримання держаних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не може бути обмежене відсутністю певних коштів чи фінансування.

А також,  згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01 березня 2002 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Зазначеним положенням на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її вплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Відповідно до положень пункту 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України  №8-2 від 30 квітня 2002 року, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду  в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії покладено на органи Пенсійного фонду України.

Таким чином суд встановив, що відповідачем не було здійснено належним чином нарахування як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, а тому у даному випадку має місце бездіяльність Управлінням Пенсійного фонду України м. Первомайська Миколаївської області.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом, або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачка звернулась до суду з позовом 21.01.2010 року. Враховуючи положення ст. 99 КАС України позивачкою було пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в прядку встановленому цим Кодексом.

В своєму запереченні відповідач також просить суд відмовити у задоволенні позову з підстави пропущення строку звернення до адміністративного суду.

Але зміни до статті 6 Закону України № 2195-IV набрали чинності 01.01.2006 р. - відповідно, не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивачка з цього часу повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Юридична необізнаність позивачки не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини.

За таких підстав суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту за 2009 рік після відповідного рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року з 21.01.2009 року, в межах річного строку звернення до суду так як суд не знаходить підстав вважати поважними причини пропущення позивачкою строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Миколаївської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 21.01.2009 по 31 грудня 2009 року.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 158, 159, 162, 163, 185, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Миколаївської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 21.01.2009 по 31 грудня 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після цього, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: