Справа № 1 – 54 / 2010

         В И Р О К

       І м е н е м    У к р а ї н и

04 лютого 2010 року      Самбірський міськрайонний суд Львівської області

                                          у складі:  головуючого – судді Галина В.П.,

                                          при секретарі Задорожній В.Б.,

                                          з участю прокурора Паращака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі, Львівської області, кримінальну справу про обвинувачення  

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3,   відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 08.11.2009 року біля 21 години 30 хвилин у с. Монастирець Самбірського району Львівської області знаходячись на автобусній зупинці, яка розташована неподалік магазину «Леокс» разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на грунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_3, умисно наніс останньому удар правою рукою по обличчю з правої сторони, спричинивши йому відкритий правоментальний перелом нижньої щелепи справа, який відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров’я.

Допитаний судом підсудний свою винність у інкримінованому  йому злочині визнав повністю.

Його винність стверджується  слідуючими доказами:

Показаннями підсудного ОСОБА_1 про те, що 08 листопада 2009 року він пішов до свого знайомого ОСОБА_2, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4, там знаходився і ОСОБА_3 Біля 20 години вони направились в напрямку «Народного дому». По дорозі ОСОБА_3 зайшов у магазин «Леокс», а він з ОСОБА_2 пішли на зупинку маршрутного таксі, де знаходилось п’ятеро знайомих йому з вигляду хлопців, що розпивали пляшку горілки. Хлопці запропонували їм випити, вони погодились. Через 5 хвилин до них підійшов ОСОБА_3, однак розпивати з ними спиртне відмовився. Я попросив у ОСОБА_3 цигарку, потім попросив другу. ОСОБА_3 почав обурюватись, між нами виник конфлікт, у результаті якого я наніс йому удар кулаком у праву сторону обличчя, після чого ОСОБА_3 пішов додому. Я і ОСОБА_2 теж пішли додому.

Показаннями потерпілого  ОСОБА_3 про те, що 08 листопада 2009 року він знаходився вдома у знайомого ОСОБА_2, куди прийшов і ОСОБА_1 Біля 20 години вийшовши вони направились у напрямку «Народного дому». По дорозі

він зайшов у магазин «Леокс», а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пішли у сторону зупинки маршрутного таксі. Купивши у магазині цигарки, я підійшов до зупинки, де знаходились ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ще п’ятеро хлопців. Всі розпивали пляшку горілки. На пропозицію ОСОБА_1 приєднатись до них він відмовився. Потім він попросив у нього цигарку, коли попросив удруге, між ними виник конфлікт, у результаті якого ОСОБА_1 наніс йому удар кулаком в сторону обличчя, після чого ОСОБА_3 пішов додому.

Претензій до підсудного немає  і просить суд його суворо не карати та не позбавляти волі.

А також іншими матеріалами справи, які зібрані на досудовому слідстві та не досліджувались в судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 299 КПК України.

Аналізуючи  наведені  докази суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_1 органами  досудового  слідства  вірно  кваліфіковано  за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки він заподіяв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя та не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Призначаючи підсудному покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину а також те, що злочин вчинено у стані алкогольного сп’яніння.

Суд також враховує обставини, які пом’якшують покарання підсудному та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що він  щиро покаявся у вчиненому злочині та активно сприяв його розкриттю, добровільно відшкодував завдані збитки, позитивно характеризується по місцю проживання. Потерпілий просить суворо його не карати та не позбавляти волі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підсудному ОСОБА_1 слід призначити покарання не пов’язане з позбавленням волі із застосуванням ст. 75 КК України.

Керуючись ст. ст.323, 324 КПК України, суд,  

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити покарання – 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити підсудного ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням  на іспитовий строк –  2 (два) роки.

Згідно зі ст. 76 п. 3, 4 КК України, зобов’язати ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання і періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.

Запобіжний захід відносно підсудного ОСОБА_1 – підписку про невиїзд, до набрання вироком законної сили, - залишити без змін.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з моменту його оголошення.

  Суддя                 підпис

Згідно з оригіналом

  Суддя                                                                               В.П.Галин