Справа № 2-864/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А  Ї Н И

23 травня 2009 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді       Крамара О.В.

при секретарі -                Пиль Л.І., Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль”про визнання частково недійсним договору застави,-

в с т а н о в и в :                                                                                    

            ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідач ів  про визнання частково недійсним договору застави . Свій позов мотивує тим, що між ОСОБА_2 (надалі Відповідач-1) з одного боку та ОСОБА_5 філіалом АППБ “Аваль”, правонаступником якого є ОСОБА_3 обласна дирекція Відкритого акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль” (надалі Відповідач-2), укладено кредитний договір № 014/08467 у відповідності до якого, Відповідачем-1, Відповідачу-2 надано кредит в сумі 48000 грн., з відсотковою ставкою 21% річних строком до 14.04.2006 року. В забезпечення виконання зобов”язань за згаданим кредитним договором, 21.04.2003 року між Відповідачем-2 з одного боку та ним і Відповідачем-1 з другого боку укладено договір застави нерухомого майна відповідно до якого в заставу банку були переданий цегляний житловий будинок загальною площею 75,4 кв.м., що знаходиться в с. Нижні Гаї, по вул. Шкільна, 92, Дрогобицького р-ну.. Львівської обл., який належить йому на праві власності. Однак між ними не було укладено договір майнового поручительства за ОСОБА_6 у формі яка передбачена ст. 547 ЦК України, оскільки правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється у письмові формі, а правочин, який вчинений з недотриманням письмової форми є нікчемним, його визнання недійсним судом не вимагається.

         У відповідності до ст.15 ЦК України закріплено право  кожної особи на захист своїх прав та інтересів у разі їх порушення. Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, та ч.1 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог встановлених ст. 203 ЦК України.

         Його волевиявлення під час укладення договору застави не було вільним і не відповідало його внутрішній волі. Він не хотів настання правових наслідків у вигляді звернення стягнення на його житло і ніколи б не підписав договір майнового поручительсьва. Про порушення свого майнового права він довідався тільки 21.07.2008 року, коли до нього у помешкання прийшли державні виконавці та оцінщики призначені виконавчою службою для оцінки його будинку з метою реалізації його буднку на аукціоні.

         На підставі вище наведеного просить суд постановити рішення яким визнати недійсним преамбулу договору застави нерухомого майна від 21.04.2003 року в частині, що ОСОБА_1 є майновим поручителем ОСОБА_2 та визнати недійсним абзац 3 п.1.2 договору застави нерухомого майна від 21.03.2003 року, та додаток №2 до договору застави нерухомого майна від 21.04.2003 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вищенаведені позовні вимоги пітримав повністю та просить суд їх задоволити. Також добавив, що він не знав, що підписував, а те, що він передав у заставу нерухоме майно, а саме цегляний житловий будинок А-1, загальною площею 173,6 м.кв., що знаходиться в ОСОБА_5 районі, вул. Шкільна, 92 і належить йому на праві власності дізнався коли державні виконавці та оцінщики прийшли для оцінки його майна. Нотаріус не ознайомила його з правовими наслідками підписаного ним Договору і не знав що ризикує своїм майном. Свій підпис на Договорі застави нерухомого майна засвідчує. Просить ставити всі притензії до відповідачки по справі ОСОБА_6, так як вона брала кредит в сумі 48000 грн..

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомила, що позовні вимоги визнає повністю, мотивуючи тим, що вона, а не позивач укладала кредитний договір № 014/08/467 від 17.04.2003 року на підставі якого Кредитор ОСОБА_5 філіал АППБ “Аваль”  відкрив їй кредитну лінію у сумі 48000 грн. із сплатою 21% річних за користування кредитними коштами, терміном на 36 місяців до 14.04.2006 року. На підставі Договору застави нерухомого майна від 21.04.2003 року вона передала у заставу нерухоме майно яке складається з цегляного нежитлового будинку А-1, загальною площею 173,6 м.кв., що знаходиться в ОСОБА_5 районі в с. Опака по вул. Шевченка,225 і належить їй на праві власності, а також цегляний житловий будинок А-1, загальною площею 75,4 м.кв., що знаходиться в ОСОБА_5 районі, вул. Шкільна, 92 і належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності. Вважає, що банк з нею уклав фальшиву угоду. На момент підписання Договору представника банку не було. Свій підпис на Договорі застави нерухомого майна засвідчує.

Представник відповідача ОСОБА_3 обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль”, ОСОБА_7  в судовому засіданні повідомив, що позовні вимоги не визнає повністю, мотивуючи тим, що відповідно до кредитного договору № 014/08/467 від 17.04.2003 року, Кредитор ОСОБА_5 філіал АППБ “Аваль” правонаступником якого є ВАТ “ОСОБА_4 Аваль” відкрив ОСОБА_2 кредитну лінію у сумі 48000 грн.із сплатою 21% річних за користування кредитними коштами, терміном на 36 місяців до 14.04.2006 року. В якості забезпечення виконання зобов”язання  між ними було укладено Договір застави нерухомого майна від 21.04.2003 року, відповідно до якого ОСОБА_6 та ОСОБА_1 надали в заставу нерухоме майно згідно додатків № 1,2, що є невідємною частиною даного договору. Даний договір підписаний власниками нерухомого майна ОСОБА_6 та ОСОБА_1, та посвідчено державним нотаріусом Першої ОСОБА_5 державної нотаріальної контори ОСОБА_8 і зареєстровано в реєстрі № 1389. Відповідно до п.2.6 договору застави, заставодержатель має право звернути стягнення  на предмет застави у випадку, якщо кредит, проценти, штрафні санкції, які були забезпечені заставою не будуть сплачені у строк, передбачений кредитним договором або достроково у випадках порушення Заставодавцями умов цього догору або кредитного договору. Твердження про те, що позивач довідався про порушення свого права, що пов”язані  з укладенням договору лише 21.08.2008 року не відповідає дійсності, оскільки договір застави підписаний ним особисто 21.04.2003 року. Окрім цього між позивачем та банком підписано договір Поруки № П-014/08/467 від 17.04.2003 року, відповідно до якого ОСОБА_1 виступає поручителем по кредиту ОСОБА_6 А поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором за повернення сум кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій. Зазаначений договір застави було укладено з дотриманням вимог нормативно-правових актів, що діяли на момент його укладення та регулювали договірні відносини сторін. Сторонами досягнуто згоди по всіх умовах цього договору, що стверджується підписами сторін. За таких умов правових підстав для визнання договору нікчемним та недійсним немає. Договір укладений в письмовій формі. Окрім цього Договір застави укладено 21.04.2003 року, відтак право на позов у позивача виникло починаючи з цієї дати. Перебіг строку позовної давності  починається з дня виникнинення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі цього вважають, що оспорюваний позивачем договір застави було укладено з дотриманням сторонами вимог нормативно-правових актів, що діяли на момент його укладення та регулювали договірні відносини сторін, а правових підстав для визнання договору застави недійсним немає, даний позов є необгрунтованим, безпідставним та до задоволення не підлягає. Окрім того строк позовної давності до моменту пред”явлення позову Позивачем пропущено, а тому просять застосувати позовну давність у три роки та відмовити повністю в задоволенні позову.

Третя особа державний нотаріус Першої ОСОБА_5 державної нотаріальної контори ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомила, що нею на підставі зібраних документів було посвідчено Договір застави нерухомого майна від 21.04.2003 року. При поданих документах знаходиться довідка з МБТІ та ЕО про оцінку майна, заключення експерта, паспорти  для встановлення особи та інше. Сторони по справі, а саме позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_6 були в неї при складанні договору застави, власноручно підписували договір, на них не чинився будь-який тиск і в неї не виникало ніяких сумнівів, що вони підписують договір застави не звласної волі. Вважаю даний договір застави нерухомого майна від 21.04.2003 року законним.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та беручи до уваги вище наведене, суд вважає, що в  позові слід з відмовити  з наступних міркувань.

З Договору застави нерухомого майна від 21.04.2003 року, вбачається, що відповідач ОСОБА_6 передала у заставу нерухоме майно яке складається з цегляного нежитлового будинку А-1, загальною площею 173,6 м.кв., що знаходиться в ОСОБА_5 районі в с. Опака по вул. Шевченка,225 і належить їй  на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового будинку та позивач ОСОБА_1, передав у заставу нерухоме майно яке складається з цегляного житлового будинку А-1, загальною площею 75,4 м.кв., що знаходиться в ОСОБА_5 районі, вул. Шкільна, 92 і належить позивачу на праві власності. Предмет  застави оцінюється по згоді сторін у 116562,00 грн..

З Додатку №1 до договору застави нерухомого майна, вбачається, що загальна оціночна вартість майна, що знаходиться за адресою: Дрогобицький район, с. Опака, вул. Шевченка, 225 складає 53450,00 грн..

З Додатку №2 до договору застави нерухомого майна, вбачається, що загальна оціночна вартість майна, що знаходиться за адресою: Дрогобицький район, с. Гаї Нижні, вул. Шкільна,92 складає 63112,00 грн..

З свідоцтва про право власності на житловий будинок за № 451 від 20.10.1997 року виданого ОСОБА_5 районної державною адміністрацією Львівської області, видно, що ОСОБА_1 належить цілий житловий будинок з приналежними до нього будівлями тв спорудами, який розташований в селі Гаї Нижні по вул. Шкільній за № 98 на праві особистої власності.

З виконавчого напису від 19.08.2005 року виданого приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_9, видно, що звернено стягнення на цегляний нежитловий будинок А-1, загальною площею 173,6 м.кв., що знаходиться в ОСОБА_5 районі в с. Опака по вул. Шевченка, 225 і належить ОСОБА_6  на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового будинку та на цегляний житловий будинок А-1, загальною площею 75,4 м.кв., що знаходиться в ОСОБА_5 районі, вул. Шкільна, 92  і належить на праві власності ОСОБА_1.

З постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від  18.01.2006 року виданого ВДВС у ОСОБА_5 районі, видно, що  описане й арештоване майно ОСОБА_1, а саме житловий будинок загальною площею 75,4 м.кв., що знаходиться в ОСОБА_5 районі, с. Гаї Нижні, вул. Шкільна, 92 і належить позивачу на праві власності.

З акту опису й арешту майна від 23.01.2006 року виданого ВДВС у ОСОБА_5 районі, видно, що описане й арештоване майно  ОСОБА_6, а саме цегляний нежитловий будинок, загальною площею 173,6 м.кв., що знаходиться в ОСОБА_5 районі в с. Опака по вул. Шевченка, 225 і належить відповідачці  на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового будинку.

 У відповідності до листа ВДВС ОСОБА_5 міськрайонного управління юстиції за № 17955 від 07. 10.2008 року адресованого ОСОБА_1 та ВАТ “ОСОБА_4 Аваль”, вбачається, що у відповідності до висновку експерта вартість садиби, цегляного житлового будинку загальною площею 75,4 кв.м., що знаходиться в ОСОБА_5 районі, с. Гаї Нижні, вул. Шкільна, 92 та земельної ділянки площею 0, 14 га., станом на 30.09.2008 року становить 186 700 грн. без ПДВ.

З кредитного договору № 014/08/467 від 17.04.2003 року, видно, що Кредитор ОСОБА_5 філіал АППБ “Аваль”  відкриває відповідачці ОСОБА_6 кредитну лінію у сумі 48000 грн. із сплатою 21% річних за користування кредитними коштами, терміном на 36 місяців до 14.04.2006 року.

З Договору купівлі-продажу нежитлового будинку площею 173,6 м.кв. від 13.08.2002 року засвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 районного нотаріального округу ОСОБА_10, видно, що відповідачка ОСОБА_6 купила в Територіальної громади с. Опака в особі Опаківської сільської ради цегляний нежитловий будинок площею 173,6 м.кв., що знаходиться в ОСОБА_5 районі в с. Опака по вул. Шевченка, 225 та належить їй на праві приватної власності.

З Договору поруки № П-014/08/467 від 17.04.2003 року, вбачається, що Поручитель ОСОБА_1 на добровільних засадах бере на себе зобов”язання перед Кредитором відповідати по зобов”язаннях Боржника (Позичальника)-ОСОБА_6, які виникають з умов кредитного договору № 014/08/2003 року у повному обсязі цих зобов”язань.

З відповіді на скаргу ОСОБА_6 від 03.11.2008 року, щодо запропонованих пропозицій погашення заборгованості перед банком, наданої ОСОБА_3 обласною дирекцією Відкритого акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль” за № 02-5/05-4158 від 14.11.2008 року , вбачається, що банком в повному обсязі виконані зобов”язання за кредитним договором, однак ні ОСОБА_6 ні ОСОБА_1 зобов”язання по кредитному договорі не виконані, сума заборгованості за виконавчим написом не сплачена, а тому  вживаються заходи для примусової реалізації належного ОСОБА_1 будинку №92, що знаходиться по вул. Шкільній в с. Нижні Гаї Дрогобицького району. Кошти отримані від реалізації будуть спрямовані на погашення заборгованості за виконавчим документом.

Відповідно до Закону України “Про заставу” від 02.10.1992 року , який діяв станом на дату укладення договору, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню – з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов”язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Відповідно до ст.71 ЦК УРСР 1963 року, який діяв станом на дату укладення договору, загальний строк для  захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки. В ст. 76 вказується, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася, або повинни була дізнатися про порушення свого права. В ст. 80 вказується, що закінчення  строку позовної давності до пред”явлення позову є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 257, 261 ЦК України в редакції 2004 року, загальна позовна давність встановлюється в три роки. Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення чвого права або про особу, яка його порушила. Ст. 267 ч.3,4, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право пред”явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше. Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чиннсоті ЦК України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Отже на момент укладення договору застави нерухомого майна діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 року та Закон України “Про  заставу” з відповідними змінами станом на дату укладення договору застави.

Враховуючи вищенаведені обставини, перепровіривши матеріали справи, суд дійшов до переконання, що даний позов є необгрунтованим, безпідставним та до задоволення не підлягає. Окрім того строк позовної давності до моменту пред”явлення позову позивачем пропущено.

        Керуючись ст. ст.  15, 203, 215, 257,261, 547, ч.3,4 267  ЦК України, ст. ст. 10, 57, 58, 60, 62, 64, 209, 212, 214-215  ЦПК Украниї,  суд,-

в и р і ш и в :

    У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

   Ухвалу суду від 20.03.2009 року про заборону вчиняти дії спрямовані на реалізацію будинку по. вул. Шкільній, 92, с. Нижні Гаї Дрогобицького району, Львівської області, який належить на праві власності ОСОБА_1, - скасувати.

        На рішення може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду шляхом подачі через Дрогобицький міськрайонний суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів після його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про оскарження з одночасним направленням копії скарги до Львівського апеляційного суду.

        Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя                                                                                                                                  О.В. Крамар