Справа № 1-56/10

                         В И Р О К

                         І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

  м.Ковель                                     17 березня 2010 року                                                                          

    Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням

    судді                                 Бондара В.М.

    з участю секретаря                         Рижко О.М.

    прокурора                             Склезя М.П.

    захисника                             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому  судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності,  не судимого в силу статті 89 Кримінального кодексу України,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, -

                         В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_2 будучи раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, судимість погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став та вчинив нові злочини при слідуючих обставинах.

    10.11.2009 року, близько 16 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись на центральному ринку по вул. Брестська в м. Ковелі, з корисливих спонукань,  таємно викрав розміщений біля входу в м’ясний павільйон велосипед марки «Аіст», чорного кольору, вартістю 400 гривень, належний ОСОБА_3, чим завдав останній матеріальні збитки на вказану суму.

    Поряд з цим, він 11.11.2009 року, близько 10 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись на території Ковельського медичного коледжу в м. Ковелі по вул. Незалежності, 182, з корисливих спонукань, повторно, таємно викрав, розміщений біля входу в корпус № 2 велосипед марки «Мінськ» зеленого кольору, вартістю 350 гривень, належний ОСОБА_4, чим завдав останній збитки на вказану суму.

    Крім цього, 11.11.2009 року, близько 15 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись неподалік приміщення «Ощадбанку» в м. Ковелі по вул. Смірнова, 4, з корисливих спонукань, повторно, таємно викрав, розміщений біля входу в приміщення банку, велосипед марки «Мінськ» синього кольору, вартістю 300 гривень, належний ОСОБА_5, чим завдав останньому збитки на вказану суму.    

    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винність в інкримінованих злочинах визнав повністю, щиро розкаявся і просить суд суворо його не карати. Показав суду, що він 10.11.2009 року зранку випив спиртних напоїв і приблизно в 16 годин перебував біля входу в м’ясний павільйон центрального ринку по вул. Брестська в м. Ковелі. Він бачив, як невідома жінка поставила свій велосипед чорного кольору біля входу, а сама пішла всередину павільйону, він теж зайшов всередину, подививсь де господарка велосипеда, зрозумів, що вона зайнята, тому вийшов на вулицю, взяв велосипеда і поїхав. Поблизу привокзальної площі в м. Ковелі продав цей викрадений велосипед невідомому чоловікові за 50 гривень. 11.11.2009 року знову з самого ранку вжив спиртні напої, приблизно в 10 годині проходив біля Ковельського медичного училища та вирішив зайти на територію. Там побачив велосипеда, якого вирішив викрасти, але перед тим заглянув в підсобне приміщення і щось запитав у жінок, що там перебували. А потім вийшов на вулицю, сів на велосипеда та поїхав на ринок біля магазину «Салют» по вул. Володимирська, де крадений велосипед продав невідомому чоловікові за 40 гривень. В цей же день, близько 15 години, біля центрального входу в приміщення «Ощадбанку» по вул. Смірнова в м. Ковелі він помітив велосипед, тому підійшов, взяв його, сів та поїхав в напрямку пологового будинку, а потім на вулицю Шевченка, де на зупинці громадського транспорту продав викрадений велосипед. Всі викрадені ним велосипеди не були пристебнуті, колеса не заблоковані, тобто до їх був вільний доступ, він крав ці велосипеди таємно і знав, що його ніхто не помічає. Коли продавав крадені велосипеди незнайомим чоловікам, то не казав їм про те, що велосипеди крадені. За гроші отримані від продажу трьох викрадених ним велосипедів, він придбав спиртні напої та закуску, які вживав разом з іншими особами.      В цей час він перебував в запої, який в його триває 2-4 дні в місяць, а далі він нічого не вживає. Крадіжки вчиняв з метою продажі краденого та придбання спиртного. Заподіяні збитки відшкодовані потерпілим, просить у останніх вибачення. Просить в судовому засіданні свідків не допитувати, оскільки він повністю визнає свою винуватість.            

    Крім повного визнання вини підсудним ОСОБА_2, його винність у вчиненні інкримінованих злочинів стверджується показами потерпілих по справі та зібраними по справі доказами.

    Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що 10.11.2009 року, близько 16 години, вона приїхала на велосипеді марки «Аіст» чорного кольору до входу у м’ясний павільйон центрального ринку по вул. Брестська в м. Ковелі. Поставила велосипед біля входу, ніяким чином не забезпечуючи його схоронність, пішла в павільйон, а коли через 5-8 хвилин повернулася, то виявила відсутність свого велосипеда. Вона розпитала у перехожих і продавців про можливу особу крадія, їй повідомили, що поблизу був чоловік в нетверезому стані і він забрав велосипеда та поїхав в невідомому напрямку. Тому вона відразу звернулася в міліцію із заявою. На даний час їй заподіяна шкода відшкодована  і вона не має будь-яких претензій до підсудного. Просить не позбавляти його волі.

    В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що вона 11.11.2009 року, близько 08 години, на своєму велосипеді марки «Мінськ» приїхала на роботу на територію Ковельського медичного коледжу по вул. Незалежності, 182 в м. Ковелі. Велосипед поставила біля входу в корпус № 2, його не прив’язувала та не блокувала колеса. Приблизно до 10-ї години здійснювала прибирання території, а потім пішла в приміщення комірки для прибиральниць, де були інші працівниці. Через декілька хвилин до них заглянув невідомий чоловік віком, приблизно 30-35 років, в нетверезому стані, як їй пізніше стало відомо – ОСОБА_2, запитав чи працює медучилище, йому відповіли і він пішов. Приблизно в 11 годин, вона вийшла на вулицю і виявила пропажу свого велосипеда, в крадіжці якого відразу запідозрила невідомого, який до них заглядав. На даний час їй відшкодована заподіяна шкода, тому вона не має претензій до підсудного і просить його не карати.

    Допитаний потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що 11.11.2009 року він на своєму велосипедові приїхав на роботу до приміщення «Ощадбанку» по вул. Смірнова, 4 в м. Ковелі, якого поставив біля входу в приміщення з лівої сторони, та ніяк його не прикріпив і не заблокував. В 14 годин він виходив на вулицю і бачив, що велосипед стоїть на місці, в 15 годині вже велосипеда не було, але він не надав цьому великої уваги, оскільки подумав, що хтось пожартував з ним, або взяв поїхати по потребах. В кінці робочого дня велосипед не повернули, тому на слідуючий день він звернувся в міліцію. На даний час йому відшкодовані заподіяні збитки, претензій до підсудного він не має, просить його суворо не карати.    

    Суд вважає, що органами досудового слідства об’єктивно досліджені обставини скоєння ОСОБА_2 інкримінованих злочинів, однак суд не може погодитись з   кваліфі -

кацією дій ОСОБА_2 органами досудового слідства.

Так, у обвинувальному висновку органами досудового слідства вказано чотири судимості гр-на ОСОБА_2 у 1997 - 2004 роках.  

Як видно з вимоги про судимість, копій вироку і постанови від 02.11.2006 року про умовно-дострокове звільнення, злочини, за які засуджувався ОСОБА_2 (частина 2 статті 185 КК України), класифікуються у статті 12 КК України як злочини середньої тяжкості.

Відповідно до пункту 7 статті 89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину.  

Як зазначено у постанові Сарненського районного суду Рівненської області від 02 листопада 2006 року гр-на ОСОБА_2 було звільнено від відбування покарання за вироком Ковельського районного суду Волинської області від 17.03.2004 року умовно-достроково на  вісім місяців чотирнадцять днів. 

Отже, на момент вчинення гр-ном ОСОБА_2 крадіжок майна 10 та 11 листопада 2009 року його судимості були погашені, адже згідно з частиною 3 статті 90 КК України, якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового).  

За таких обставин підлягає виключенню з формулювання обвинувачення кваліфікуюча ознака крадіжки чужого майна "повторність" за першим епізодом крадіжки велосипеда гр-ки ОСОБА_3 10.11.2009 року, посилання при призначенні покарання на судимість й на рецидив злочину як на обставину, яка обтяжує покарання гр-на ОСОБА_2

Відповідно до пункту 1 примітки до статті 185 КК повторним у статтях 185, 186 та 189 - 191 КК визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 КК.  

У відповідності до роз’яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності", ознака повторності відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин було погашено чи знято в установленому законом порядку, або якщо на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин. У разі вчинення декількох посягань на власність перший злочин за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за частиною першою відповідної статті, а інші як вчинені повторно - за іншими частинами відповідних статей КК.

Таким чином, дії підсудного за вчинені злочини слід кваліфікувати по першому епізоду - за ч. 1 ст. 185 КК, виключивши кваліфікуючу ознаку «повторність», оскільки попередня судимість погашена у встановленому законом порядку, а по двох інших епізодах - по ч. 2 ст. 185 КК України за ознакою повторності.

    Суд, оцінюючи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що злочинні дії підсудного ОСОБА_2 слід кваліфікувати за частинами 1 та 2 ст. 185 КК України.

    Тобто, своїми умисними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна – велосипеда гр. ОСОБА_3, ОСОБА_2 вчинив крадіжку, тобто злочин, передбачений ст. 185 ч. 1 КК України.    

Також, своїми умисними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна, вчинених повторно – крадіжка велосипедів у гр-н ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_2 вчинив крадіжку, тобто злочин, передбачений ст. 185 ч. 2 КК України.        

    При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину та особу винного в їх сукупності, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

    До пом’якшуючих покарання обставин підсудному ОСОБА_2 суд відносить: щи -

ре каяття, активне сприяння розкриттю злочину,  добровільне відшкодування завданого потерпілим збитку.    

      До обставин, які  обтяжують покарання  підсудного ОСОБА_2 суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

    ОСОБА_2 не вперше вчинив корисливі злочини, раніше чотири рази притягувався до кримінальної відповідальності, двічі звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково, скоєні ним злочини відносяться до злочинів середньої тяжкості, щиро покаявся, збитки завдані злочином відшкодовані, посередньо характеризується, не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, проживає з батьками без реєстрації.

    Згідно висновку, по Акту № 843 від 10.12.2009 року, наркологічної експертизи ОСОБА_2 страждає хронічним алкоголізмом 2 ст., потребує примусового протиалкогольного лікування, терміном 12 міс., котре йому не протипоказане. На час скоєння інкримінованих йому дій, в стані паталогічного алкогольного сп’яніння не перебував, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

    Актом № 11 амбулаторної, судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 визначено, що він в період вчинення інкримінованих протиправних дій ознак будь-якого психічного захворювання не виявляв. Міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На даний час він не виявляє ознак будь-якого розладу психічної діяльності, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру на даний час він не потребує.

Крім того, з характеристики дільничного інспектора Ковельського МВ УМВС України у Волинській області вбачається, що ОСОБА_2 проживає разом з батьками, співмешканкою і сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, зловживає алкогольними напоями, в стані сп'яніння порушує громадський порядок, схильний до вчинення крадіжок, за що неодноразово притягувався до відповідальності.

З вимоги про судимості ОСОБА_2 слідує, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності і був засуджений: 1) 20.02.1997 року Ковельським міським судом Волинської області за ст. 140 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі з конфіскацією майна з застосуванням ст. 46-1 КК України на 1 рік; 2) 24.09.1999 року Ковельським міським судом за ст. 143 ч. 2, 45 КК України до позбавлення волі на 3 роки з іспитовим строком 2 роки та штраф 680 гривень; 3) 20.11.2000 року Ковельським міським судом за ст. 140 ч. 3 , 143 ч. 2, 140 ч. 2, 42 КК України до позбавлення волі на три роки з конфіскацією майна, згідно ст. 43 КК України приєднано по вироку Ковельського міського суду від 24.09.1999 року – до відбуття 4 роки позбавлення волі; 4) 17.03.2004 року Ковельським районним судом за ст. 185 ч. 2 КК України до позбавлення волі на 3 роки, згідно ст. 71 КК України частково приєднано по вироку суду від 20.11.2000 року – до відбуття 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково Сарненським районним судом 02.11.2006 року на вісім місяців чотирнадцять днів, в силу статті 89 Кримінального кодексу України судимості погашено.    

Суд оцінює, що така поведінка підсудного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, ставить під сумнів його запевнення про усвідомлення ним своєї вини у вчиненні злочинів та про можливість його виправлення без  ізоляції його від суспільства.

Вказівка дільничного інспектора в своїй характеристиці про наявність на утриманні ОСОБА_2 малолітньої дитини не грунтується на матеріалах справи, з яких пояснив підсудній, що малолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5  - проживає разом з матір'ю – ОСОБА_7 - у будинку своїх батьків у Вінницькій області та фактично знаходяться на державному і своїх батьків утриманні. Із наданих в суді показів підсудного випливає, що ОСОБА_7 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення, як одержувач допомоги одинокій матері на сина ОСОБА_8. В той же час, як відмічено на стор. № 9 паспорта громадянина України ОСОБА_2, що він 29.12.2006 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_9, який до цього часу не розірвано. Із жодною, з вказаних жінок, на даний час підсудний не проживає.

Враховуючи наведене та фактичні обставини вчинення злочину, його тяжкість, ставлення підсудного до скоєного, думку потерпілих, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_2  можливе в умовах ізоляції його від суспільства та з призначенням покарання у вигляді арешту.

    Цивільні позови  по справі не заявлено.

    Речові докази по справі відсутні.

    Судові витрати по справі в сумі 306.9 гривень за проведення судових експертиз, у відповідності до положень ст. 93 КПК України, підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_2

    На майно підсудного ОСОБА_2  арешт не накладався.

    До набрання вироком чинності, міру запобіжного заходу слід залишити попередню – підписку про невиїзд.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,  СУД, -

                                   З А С У Д И В :

    ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ст. 185 ч. 1, ст.  185 ч. 2 КК України, призначивши покарання:

    - ст. 185 ч. 1 КК України у виді арешту на строк 3 (три) місяці;

    - ст. 185 ч. 2 КК України у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.

    На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_2 остаточне   покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.

    Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

    Судові витрати по справі в сумі 306 (триста шість) гривень 90 копійок стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави.  

    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з дня проголошення.

    ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                                        В.М.БОНДАР