АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
Справа № 22-ц-232-Ф/07 Головуючий суду першої інстанції" Трубніков Ю.Л.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Моісеєнко Т.І.,
суддів - ІщенкаВ.І.,
Полянської В.О., при секретарі - Піцик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконкому Ленінської селищної ради, ОАО „ Будівниче управління № 17" м. Щолкино про виселення без надання іншої житлової площі, визнання ордеру недійсним та визнанні рішення недійсним, стягнення суми, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвала Ленінського районного суду Автономної Республіці Крим від 28 жовтня 2004 року,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 1996 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6, виконкому Ленінської селищної ради, ОАО „Будівниче управління № 17" м. Щолкино про визнання ордеру від 29 березня 1995 року на вселення у квартируНОМЕР_1 за адресою:АДРЕСА_1 та свідоцтва про власності на неї недійсними, виселення ОСОБА_3 без надання іншого жилого приміщення, та стягнення матеріальної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що позивач працював у БУ-17 м. Щолкино, якому належить спірна квартира, і з 1984 знаходився на квартирному обліку сьомим в загальній черзі на час її розподілу. З шістьох осіб, яки в черзі були перед ним, п'ятеро відмовилися від спірної квартири, ОСОБА_7 виділили трьохкімнатну квартиру, тому спірна квартира, вважає позивач підлягала розподіленню йому. Проте незаконно була розподілена сім'ї ОСОБА_3., який перебував в загальній черзі під НОМЕР_2.
У лютому 2005 року ОСОБА_1та ОСОБА_2. звернулися до відповідачів з доповненням і просили:
· визнати незаконними та скасувати рішення БУ-17 від 31 травня 1993 року, 29 жовтня 1993 року, 18 травня 1994 року про виділення квартириНОМЕР_1за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3;
· визнати недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру;
2
- стягнути з ОАО „ Будівниче управління № 17" м. Щолкино на користь позивачів вартість спірної квартири у розмірі 54000 грн. для набуття рівноцінної квартири.
Рішенням Ленінського районного суду від 28 жовтня 2004 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1та ОСОБА_2. просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог. Апелянти вважають, що суд не з'ясував всі обставини по справі і тому ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального права та суперечить фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ордер на вселення у квартируНОМЕР_1за адресою: АДРЕСА_1, яка була виділена поза чергою відповідачу ОСОБА_3, як висококваліфікованому спеціалістові, був виданий виконкомом Ленінської селищної ради на законних підставах.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
Згідно ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
У відповідність зі ст. 59 ЖК України, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадку подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання житлового приміщення, а також у деяких випадках порушення порядку й умов надання жилого приміщення.
Пунктами 36 і 39 „Правил обліку громадян, яки потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Україні", передбачено, що адміністрації і профспілковому комітетові підприємства, установи, організації за згодою ради трудового колективу, дозволяється поза чергою виділити житло окремим висококваліфікованим спеціалістам і другим робітникам з урахуванням їхнього трудового внеску.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3., перебуваючи в трудових відносинах із Су-17, з 28 лютого 1991 року був поставлений на квартирний облік. Спільним рішенням адміністрації й профкому БУ-17 від 31 травня 1993 року ОСОБА_3, як висококваліфікованому фахівцеві була розподілена позачергово квартира НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 на склад родини із чотирьох чоловік.
З випису з протоколу сумісного засідання адміністрації і профспілкового комітету від 18 травня 1994 року БУ-17 ПЕО „Крименергобуд", який міститься в матеріалах справи, вбачається, що спірна квартира була переведена до числа 10% квартир, яки розподіляються, згідно колективного договору, висококваліфікованим спеціалістам. Другим пунктом цього рішення спірна квартира виділена в порядку пункту 39 вищенаведених правил відповідачу ОСОБА_3, який перебував на квартирному обліку з 28 лютого 1991 року (а.с.22).
3
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1був звільнений з роботи в БУ-17 в жовтні 1994 року (а.с. 187,220), тоді як ордер на вселення в спірну квартиру ОСОБА_3 був виданий у березні 1995 року.
Тобто, на момент видачі ордера відповідачеві позивач вже не перебував у трудових відносинах із СУ-17 і був знятий із квартирного обліку. Будинок, у якому перебуває спірна квартира, також був зданий в експлуатацію вже після звільнення ОСОБА_1 із СУ-17 й у період його роботи на заводі КПД, що підтверджується випискою із трудової книжки (а.с. 92-93). Сам ОСОБА_1 не заперечує, що в зазначений період він перебував на квартирному обліку за місцем роботи в іншій організації.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірна квартира була виділена ОСОБА_3 на законних підставах, ордер на квартиру не може бути визнаний недійсним.
В обґрунтування своїх доводів про визнання ордера не дійсним, позивачі посилаються на те, що ордер ОСОБА_3 був виданий на підставі незаконного спільного рішення адміністрації й профкому СУ-17 від 31 травня 1993 року. Однак, колегія суддів не може погодитися з такими доводами, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на засіданні виконкому Ленінської селищної ради від 29 березня 1995 року, на підставі якого був виданий ордер на спірне житло, розглядалися всі документи по наданню квартири відповідачеві, у тому числі й спільне рішення адміністрації й профкому СУ-17 від 18 травня 1994 року, згідно якого спірна квартира була переведена до числа 10% квартир, яки розподіляються, згідно колективного договору, висококваліфікованим спеціалістам. Ці обставини підтверджуються відповідно начальника СУ-17 прокуророві Ленінського району від 20 травня 1994 року й повідомленням прокуророві про усунення адміністрацією СУ-17 порушень Закону при розподілі квартири ОСОБА_3 від 22 листопада 1994 року (а.с. 263,264). Таким чином, суд дійде висновку про правомірність видачі ордера відповідачеві.
З доводами апелянтів про незаконність рішення адміністрації й профкому СУ-17 від 29 жовтня 1993 року, яким спірна квартира була виділена відповідачеві без рішення питання про переклад цієї квартири в число квартир, що підлягають розподілу висококваліфікованим фахівцям, не можна погодитися, оскільки питання про переведення спірної квартири в статус квартир, що підлягають розподілу висококваліфікованим фахівцям, був вирішений адміністрацією й профкомом СУ-17 на спільному засіданні 18 травня 1994 року.
Колегія суддів погоджується з доводами позивачів, про те що при розподілі спірної квартири мали місце порушення житлового законодавства, але на час видачі ордеру на вселення вони були усунуті
Посилання апелянтів в обґрунтування вимог про визнання ордера не дійсним, на надання відповідачем недостовірних відомостей про склад родини, а саме, що до складу родини був незаконно включений неповнолітній син відповідача ОСОБА_5, спростовуються матеріалами справи, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що із серпня 1992 року неповнолітній син відповідача від першого шлюбу ОСОБА_5, за згодою батьків, став проживати в родині батька, у зв'язку з навчанням у Феодосійському технікумі. На підставі цього були внесені зміни в облікові документи ОСОБА_3.
Не можна погодитися й з доводами позивачів про те, що відповідачі змінили розмір житлової площі в спірній квартирі, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, всі зміни провадилися в стадії будівництва жилого будинку.
Таким чином, підстав для визнання ордера недійсним, відповідно до вимог ст. 59 ЖК України, не встановлено. Тобто вселення до спірної квартири відповідачів ОСОБА_3 є правомірним. З цього випливає, що здійснена відповідачами 14 червня 1996 року
4
приватизація квартириНОМЕР_1у будинку АДРЕСА_1 є
законною.
Судова колегія вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. ^
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК
України, колегія судів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити. .
Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 жовтня
2004 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2
до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконкому Ленінської селищної
ради, ОАО „ Будівниче управління № 17" м. Що л кино про виселення без надання іншої
житлової площі, визнання ордеру недійсним та визнанні рішення недійсним, стягнення
суми, залишити без змін.
З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.