апеляційний суд автономної республіки крим

у м. Феодосії

Справа № 22-ц-355-Ф/07                 Головуючий суду першої інстанції Трубніков Ю.Л.

Суддя-доповідач Полянська В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого   - Моісеєнко Т.І.,

суддів               - ІщенкаВ.І.,

Полянської В.О., при секретарі - Цендра О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу громадянства та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ГУ МВС України в Криму про усунення перешкод в користуванні майном та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, відділу громадянства та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ГУ МВС України в Криму про усунення перешкод в користуванні майном, шляхом зобов'язання ВГРФО Ленінського РВ ГУ МВС України в Криму відмінити реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. Вимоги мотивовані тим, що вона 14 січня 2004 року придбала вищевказану квартиру, в травні 2005 року в цій квартирі був зареєстрований громадянин Республіки Узбекістан ОСОБА_2 для придбання громадянства України. З вересня 2005 року ОСОБА_2 виїхав з квартири та не проживає без поважних причин до цього часу. Позивачка вважає, що реєстрація ОСОБА_2 перешкоджає їй в здійсненні права власності на квартиру.

ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про розподіл майна у вигляді квартири НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1. Вимоги мотивовані тим, що спірна квартира була придбана ОСОБА_1. під час знаходження з ним ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відношеннях на сумісні кошти. Фактичні шлюбні відносини підтверджуються народженням 19 травня 2003 року доньки ОСОБА_3 визнати за ним право власності на 1/2 частку спірної квартири.

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 29 листопада 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

2

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволений, визнане за ОСОБА_2 право власності на !4 частку квартири НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її позову, позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення, оскільки, на думку апелянта, воно постановлене з порушенням норм діючого законодавства і суперечить фактичним матеріалам справи.

Апелянт посилається на те, що судом при вирішенні справи не враховані її доводи проте, що вона з ОСОБА_2 не перебувала у фактичних шлюбних відносинах, однією сім'єю не проживали ніколи, що народження дитини не є доказом сумісного проживання. Апелянт вважає, що ОСОБА_2 не надав доказів у підтвердження сумісного проживання та приймання участі у придбанні спірної квартири. Суд, вважає апелянт не взяв до уваги ті обставини, що ОСОБА_2 не надав суду доказів про поважність причин відсутності біль ніж шість місяців у спірній квартирі.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, проаналізувавши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів знаходить їх обґрунтованими і підлягаючими задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягаючим скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що на час придбання спірної квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_1. проживали однією сім'єю, тобто знаходились у фактичних шлюбних відносинах, і застосував при вирішенні цього питання ст. 74 Сімейного кодексу України, який вступив в дію з 01 січня 2004 року.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_1. 14 січня 2004 року придбала квартиру НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9). Право власності на цю квартиру за ОСОБА_1. зареєстровано 23 березня 2004 року (а.с. 10).

Згідно запису у будинковій книжці ОСОБА_2 зареєстрований у спірній квартирі 06 травня 2005 року з метою придбання громадянства.

Право власності ОСОБА_1. на спірну квартиру підтверджено також довідкою сільської ради від 18 серпня 2006 року (а.с.32).

З довідок сільської ради вбачається, що ОСОБА_1. проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, з донькою ОСОБА_3 (а.с. 49), а ОСОБА_2 зареєстрований за цією адресою (а.с.48).

З пояснень ОСОБА_1. у судовому засіданні суду першої і апеляційної інстанції вбачається, що вона з 2002 року зустрічалась з ОСОБА_2, у травні 2003 року народила від нього доньку, мала надію, що вони візьмуть шлюб та будуть проживати однією сім'єю. Однак цього не сталося. У січні 2004 року вона уклала договір купівлі-продажу спірної квартири в якій мешкала з квітня 2003 року. ОСОБА_2 дала дозвіл на реєстрацію у квартирі для прийняття громадянства України у травні 2005 року. Якійсь час він мешкав у спірному приміщенні, а у вересні 2005 року виїхав і по цей час у квартирі не проживає. Як єдина сім'я вони ніколи не жили, не мають ніякого спільного майна.

з

Пояснення ОСОБА_1. підтверджені у судовому у засіданні поясненнями свідків: ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7.

Відповідно до вимог ст. 74 СК України, якщо чоловік та жінка проживали однією сім'єю та набули за цій час майно, то це майно належить їм на праві сумісної власності. Дія цієї статті Сімейного Кодексу України набрала чинності з 01 січня 2004 року.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не надав доказів, підтверджуючих, що спірна квартира була придбана в період фактичних шлюбних відносин і є сумісною власністю його і ОСОБА_1.

Пояснення свідків з боку ОСОБА_2 вказують на те, що гроші на придбання спірної квартири у 2003 році як би то давали батьки ОСОБА_2 містять суперечки, які не усунуті у судовому засіданні, письмових доказів на підтвердження цих обставин розписки, договору суду не представлено за їх відсутності.

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Тобто, ОСОБА_2 повинен був, керуючись ЦК України 1963року, відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України надати докази, підтверджуючі, що спірна квартира була придбана на сумісні гроші для сумісного проживання, що між ним та ОСОБА_1. до придбання квартири про це була домовленість. Проте, таких доказів ОСОБА_2 суду не представив.

Так з матеріалів справи не вбачається, що сторони мешкали однією родиною, мали спільне майно, спільний сімейний бюджет.

Посилання ОСОБА_2 на народження доньки, як на підставу своїх вимог, не можна взяти до уваги, бо народження дитини ще не підтвердження сімейних відносин.

Посилання ОСОБА_2 на акт обстеження житлових умов, в якому на думку позивача ОСОБА_1. підтвердила факт сумісного проживання як на доказ; колегія суддів не може прийняти, оскільки на акті відсутня підпис ОСОБА_1. та дата складання цього акту. Крім того він спростовується поясненням свідка ОСОБА_8.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України обов'язок доказувати обставини, на які посилається сторона в обгрунтування своїх доводів та зауважень, покладається на кожну сторону.

Колегія суддів вважає, що всупереч вимог вказаної процесуальної норми закону, ОСОБА_2 не надав об'єктивних доказів, яки б достовірно підтверджували правомірність його вимог, тому рішення суду про визнання за ОСОБА_2 права власності на Уг частку квартири підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні позову про усунення перешкод в користуванні майном, суд першої інстанції виходив з того що позивачка не довела суду відсутність поважних причин у ОСОБА_2 не користуватися жилою площею терміном більш ніж встановлено законом.

З таким мотивуванням відмови у задоволенні позову не можна погодитися, оскільки ОСОБА_1. у позовної заяві просила усунення перешкод в користуванні майном, шляхом зобов'язання ВГРФО Ленінського РВ ГУ МВС України в Криму відмінити реєстрацію ОСОБА_2 Проте, з матеріалів справи не вбачається, що позивачка надала докази у підтвердження своїх вимог і довела суду яким чином реєстрація ОСОБА_2 перешкоджає їй в здійсненні права власності на квартиру.

Відповідно п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухваленні нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч. 1 ст. 307, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

4

ВИРІШИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2006 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна - квартири НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду АР Крим набирає законної сили з моменту оголошення, однак може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення

Судді: