Справа № 4-40

2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2010 року                   Суддя Галицького районного суду м.Львова Стефанюк Б.Р., при секретарі Коцан М.І., з участю прокурора Лесковича І.Б., та адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого ВРОВС та ЗУОГ СУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 від 05 червня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України в частині порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2,

в с т а н о в и в :

скаржник звернувся в суд зі скаргою в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого ВРОВС та ЗУОГ СУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 від 05 червня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України в частині порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2

В обґрунтування заявленої скарги покликається на те, що оскаржувана постанова від 05 червня 2007 року в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, винесена без достатніх для цього приводів та підстав, з порушенням норм кримінально-процесуального права, тому є незаконною. Вважає, що в органу досудового слідства не було достатніх даних для порушення кримінальної справи, оскільки підставами для порушення кримінальної справи були неперевірені та неправдиві пояснення зацікавленої в результатах слідства особи – ОСОБА_4, яка, маючи шахрайські здібності, оговорюючи ОСОБА_2, намагалась уникнути кримінальної відповідальності. Стверджує про відсутність даних, які би свідчили про наявність в діяннях ОСОБА_2 ознак злочину. Крім того, в ході подальшого розслідування кримінальної справи жодних доказів в підтвердження підставності порушення кримінальної справи не встановлено. Просить скасувати оскаржувану постанову про порушення кримінальної справи.    

В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав, давши пояснення, аналогічні викладеним у фабулі скарги. Просить скасувати постанову старшого слідчого ВРОВС та ЗУОГ СУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 від 05 червня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України в частині порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2

Прокурор та старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_5 проти мотивів скарги заперечили, оскільки вважають, що постанова від 05 червня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, винесена відповідно до вимог КПК України, за наявності приводів та підстав, достатніх даних, що вказують на наявність ознак злочину, рішення про порушення кримінальної справи прийняте компетентною особою і при винесені вказаного процесуального документу було повністю додержано передбачений КПК України порядок.

 Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінальної справи №130-0556 щодо приводів та підстав винесення 05 червня 2007 року постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.236-7 КК України, скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо особи може бути подана особою, щодо якої було порушено кримінальну справу, її захисником чи законним представником.

Подана скарга підлягає розгляду, оскільки скаржник є захисником особи, відносно якої порушено кримінальну справу, а отже належним носієм права на оскарження постанови про порушення кримінальної справи.

Постановою старшого слідчого ВРОВС та ЗУОГ СУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 від 05 червня 2007 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, та встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осію з іншими особами в період з грудня 2006 року до квітня 2007 року з метою заволодіння чужим майном з магазинів «Електролюкс», «Технолюкс», «ЦУМ» та інших у м.Стрий, «Фокстрот» в м.Львів, а також грішми з банків – «Кредобанк», «Фінанси та кредит», «Украсоцбанк» та інших в м.Стрий та «ТАС – комерц банк» та інших в м.Львів, шляхом обману та зловживаючи довірою, повідомивши неправдиві відомості, представивши підроблені документи, заволоділи майном та грішми у великих розмірах на суму 60 441 грн. 39 коп.

Згідно з вимогами ст.94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є: заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Відповідно до ст.98 КПК України, при наявності приводів та підстав, зазначених у ст.94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується кримінальна справа, а також її подальше спрямування.

Підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, а злочин – це передбачене КК України суспільно-небезпечне винне діяння, вчинене суб’єктом злочину. Об’єктивною стороною злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

З мотивувальної частини оскаржуваної постанови не вбачається встановлення вчинення вказаних дій саме ОСОБА_2, оскільки не вказано кому та яким чином ОСОБА_2 повідомив неправдиві відомості, які представив підроблені документи, яким саме майном заволодів шляхом обману та зловживанням довірою.

Встановлено, що органом досудового слідства не перевірено та не досліджено які саме дії вчиняв ОСОБА_2, які би свідчили про наявність об’єктивної сторони складу інкримінованого злочину. Відтак, недослідження вчиненого діяння неможливо встановити суб’єктивну сторону злочину. З представлених матеріалів кримінальної справи №130-0556 не вбачається наявність в органу досудового слідства достатніх даних про існування ознак злочину в діях ОСОБА_2

Таким чином, приходжу до висновку, що на час прийняття рішення про порушення кримінальної справи не було достатніх даних та підстав, оскільки такі не були належним чином оцінені та перевірені, не вжито всіх наявних засобів для з’ясування наявності в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. Постанова від 05 червня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 винесена передчасно, тому її слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 94, 97, 236-7, 236-8 КПК України,  суддя

п о с т а н о в и в :

Скаргу задоволити.

Постанову старшого слідчого ВРОВС та ЗУОГ СУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 від 05 червня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, в частині порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 – скасувати.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області протягом семи діб із дня її винесення. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.

Суддя                                                                            Б.Р.Стефанюк