ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" червня 2007 р. Справа № 9/303-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Полутін О.М. (довіреність №35/1 від від 03.02.2006 року),
Люлькіс І.М. (довіреність №35/2 від 03.02.2006 року),
від відповідача: Климентьєва О.М. (довіреність №ІЦ-01-16-2/305 від 26.03.2007 року),
розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, м. Вінниця
на постанову господарського суду Вінницької області
від "27" жовтня 2006 р. у справі 9/303-06
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Калинівський Агрохім", м. Калинівка
до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, м. Вінниця
про визнання протиправним рішення та його скасування
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Вінницької області від 27.10.06 рокуу справі 9/303-06 позов Відкритого акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області від 18.10.2005 р. № Щ - 02 - 12/ 60ш. Стягнуто з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" 3,40 грн. витрат по сплаті державного мита.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, вважає оскаржувану постанову необгрунтованою, просить її скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку скаржника, судом першої інстанції не повністю встановлені всі обставини, що мають значення для вирішення справи, а при винесенні оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального права.
Зокрема скаржник вказав, що реалізація цукру на внутрішньому ринку регулюється виключно Законом України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру", у порядку встановленому постановою КМУ від 02.06.2000р. №868, в межах граничних розмірах квоти "А" за визначеними мінімальними цінами, які зазначаються в угоді купівлі - продажу.
Також скаржник зазначив, що пунктом 6 Порядку визначення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор передбачено, що затверджені мінімальні ціни на цукор є обов'язковими для всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності для визначення ціни на цукор під час укладання угод купівлі - продажу.
На думку скаржника, ТОВ " Калинівський Агрохім" є суб'єктом господарювання, входить до бурякоцукрового комплексу та повинен здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, в тому числі і спеціальним нормам, що регулюють виробництво та реалізацію цукру.
Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області вважає рішення від 18.10.2005 р. № Щ - 02 - 12/ 60ш про застосування до ВАТ "Калинівський Агрохім" штрафних санкцій правомірним.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі, вважає оскаржувану постанову необгрунтованою, просить її скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в задоволенні позову - відмовити.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники в засіданні суду заперечили проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважають постанову місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема позивач вказав, що дія Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру", щодо фінансових санкцій за реалізацію цукру за заниженими цінами, повинні застосовуватись виключно до суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю цукром. ВАТ "Калинівський Агрохім" відпускав власний цукор, який не купував, а отримав від переробки власного цукрового буряка.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області з 6 вересня по 12 вересня 2005 року, в межах наданих повноважень, здійснила перевірку дотримання позивачем дисципліни цін, щодо встановлених постановами Кабінету Міністрів України (від 02.06.00р. №868 та від 04.02.04р. №117) мінімальних цін на цукрові буряки та цукор, згідно вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру".
За результатами перевірки складений акт від 12.09.2005р.
Постановою КМУ від 04.02.2004р. №117 "Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру" затверджена мінімальна ціна на цукрові буряки - 165 грн. за 1 тону (з урахуванням податку на додану вартість), які поставлялися починаючи з 1 вересня 2004р. до 1 вересня 2005р. для виробництва цукру в межах квоти "А", та на цукор, що реалізовувався на внутрішньому ринку України в межах квоти "А", в зазначений період - 2370 грн. за 1 тону (з урахуванням податку на додану вартість).
Проведеною перевіркою ВАТ "Калинівський Агрохім" встановлено, що предметом діяльності товариства є виробництво сільськогосподарської продукції, переробка продукції тваринництва та рослинництва та їх реалізація.
ВАТ "Калинівський Агрохім" в 2004р. займалось вирощуванням цукрових буряків на підпорядкованих та орендованих сільськогосподарських угідях та їх переробкою на цукор на ВАТ "Бродецький цукровий завод" та ТОВ агрофірма "Вікторія" на основі договорів.
Реалізація цукру урожаю 2004р. здійснювалась товариством протягом 2004 - 2005 рр. суб'єктам господарювання по цінам від 2,37 грн. (з ПДВ) за 1 кг. (що відповідає затвердженій постановою КМУ мінімальній ціні) до 2,16 грн. (з ПДВ) за 1 кг. (що є нижчою від затвердженої КМУ мінімальної ціни)
Так, відповідно довідки про реалізацію цукру виробництва 2004р., накладних на відпуск товару за готівку, податкових накладних, прибуткових касових ордерів, за період з вересня 2004р. - по січень 2005р. та з лютого - по березень 2005р. позивачем реалізовано цукру в кількості 96,459 тонн на загальну суму 215809,90 грн. по цінам від 2,16 грн. за 1 кг
(з ПДВ) до 2,36 грн. за 1 кг. (з ПДВ), що нижчі від затвердженої КМУ - мінімальної ціни - 2,37 грн. за 1 кг. (з врахуванням ПДВ).
Рішенням відповідача від 18.10.2005 р. за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва" та реалізації цукру від 17.06.1999 р., постанов Кабінету Міністрів України від 02.06.2000 р. №868, від 04.02.2004 р. №117 "Про деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру" до позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 431619 грн.
Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до статті 7 цього Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Згідно зі статтею названого 8 Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління та визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
У статті 6 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" визначено, що мінімальна ціна на цукор квоти "А" визначається щорічно Кабінетом Міністрів України за пропозиціями Міністерства агропромислового комплексу України з урахуванням базисної цукристості та встановлюється щорічно до 1 січня поточного року із застосуванням щомісячних індексів інфляції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.04р. №117 "Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру" було затверджено мінімальну ціну на цукор, що відповідає вимогам ДСТУ - 2316-93, ДСТУ - 2213-93, починаючи з 01.09.2004р. на рівні 2370 грн. за 1 тонну.
Відповідно ж до пункту 3 статті цього ж Закону, у разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб'єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснюється з порушенням встановленого порядку.
Положення статті 6 стосовно запровадження мінімальної ціни на цукор та частини третьої статті 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" визнані конституційними згідно з рішенням Конституційного суду №10-рп/2004 від 15.04.2004 р.
Місцевий господарський суд задовольнив позов та визнав протиправним і скасував рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області від 18.10.2005 р. №ІЦ-02-12/60 чи з огляду на те, що ВАТ "Калинівський Агрохім" є виробником цукру, а операції виробника з його реалізації іншим господарюючим суб'єктам не відносяться до операцій оптової та роздрібної торгівлі.
Оскільки позивачем реалізовано продукт власного виробництва, тому, на думку суду першої інстанції, підстави для застосування відповідачем штрафних санкцій - відсутні.
Проте, на думку колегії суддів, такий висновок є помилковим і не грунтується на нормах чинного законодавства з урахуванням наступного.
Так, у преамбулі Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" зазначено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі цукром.
У пункті 4 Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2004 від 15.04.2004 р. зазначено, що положення статті 6 вищевказаного Закону щодо запровадження мінімальної ціни на цукор поширюється і на виробників цукру різних норм власності.
Конституційний суд України також вказав, що у статті 9 названого Закону визначено про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності штрафу у розмірі подвійної вартості цукру з порушенням встановленого порядку, тобто понад встановлену квоту або за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни.
Аналіз наведених приписів чинного законодавства дає підстави для висновку, що дії норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" поширюються і на позивача, як виробника цукру, який вправі був реалізувати продукт власного виробництва за цінами, що не нижчі від визначеної Законом мінімальної ціни.
Твердження позивача про те, що застосування штрафних санкцій є неправомірними, оскільки цукор був відпущений покупцям по іншим цивільно - правовим угодам та ВАТ "Калинівський Агрохім" отримав у вересні 2005р. доплату за поставлений раніше ним цукор, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.
З матеріалів справи, а саме з накладних на відпуск цукру, прибуткових касових ордерах, копії яких долучені до матеріалів справи, вбачається, що цукор відпускався покупцям за готівку; посилання на будь - які угоди вказані документи не містять. Статтею 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" передбачає стягнення штрафу за реалізацію цукру за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни.
Позивач не оспорює факт відпуску цукру за цінами, що були нижчі від визначеної мінімальної ціни.
Крім наведеного вище, до матеріалів справи додана довідка ВАТ "Калинівський Агрохім" від 15.09.2005р. №438, про реалізацію цукру із цукрових буряків врожаю 2004р., де вказано про реалізацію цукру - піску по ціні від 2160 грн. до 2270 грн. за 1 тонну в кількості 96459 кг. на загальну суму 215809,9 грн. Дана довідка підписана головним бухгалтером Л.М. Рибак та головою правління А.Ф. Олійник.
Таким чином, довідкою, виданою ВАТ "Калинівський Агрохім" за підписом посадових осіб підприємства, підтверджується факт продажу вказаної у акті перевірки кількості цукру за цінами, нижчими від затверджених мінімальних цін. Дані факти підтверджені первинними бухгалтерськими документами, доданими до матеріалів справи.
Щодо проведення покупцями доплат за поставлений ВАТ "Калинівський Агрохім" їм цукор, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2005 р. ВАТ "Калинівський Агрохім" уклало угоди з СПД Коломієць, Харченко М.І., Лешко М.І., Гуменюк М.І., Довгалюк О.І., Самсонюк Л.А., Постоюк М.Т., Петрук І.М., Гуменюк А.І., Коломієць Г.Д., СПД Вдовиченко, на підставі яких сторони домовились змінити вартість цукру, який був реалізований вищезазначеними особами, а останні зобов'язались провести ВАТ "Калинівський Агрохім" доплату шляхом передачі цукру на суму доплати.
Апеляційна інстанція вважає, що ці договори (а.с.142-154) не можна вважати такими, що змінюють умови раніше вчинених сторонами угод щодо продажу цукру.
Відповідно до ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Ця норма носить імперативний характер і не передбачає будь-яких виключень щодо її застосування. Таким чином, укладення договорів про зміну ціни щодо угод, які вже виконані є недопустимим з урахуванням приписів ст.632 ЦК України.
Крім того, договори, а саме договори №8-1/09 від 08.09.2005р., №5-1/09 від 05.09.2005р., №5/09 від 05.09.2005р., №6/09 від 06.09.2005р., №8/09 від 08.09.2005р., №7-1/09 від 07.09.2005р., №9-1/09 від 09.09.2005р., №7/09 від 07.09.2005р., №6-1/09 від 06.09.2005р., №9/09 від 09.09.2005р., №2/09 від 02.09.2005р. встановлюються інші права та обов'язки для ВАТ "Калинівський Агрохім". За цими угодами позивач фактично вже купляє товар за іншою ціною, тоді як відповідно до накладних, на які міститься посилання, у вказаних договорах, ВАТ "Калинівський Агрохім" виступає продавцем товару (цукру), ціна продажу якого узгоджена сторонами у кожному конкретному випадку.
Посилання позивача на те, що він не повинен нести відповідальність за порушення здійснення господарської діяльності відповідно до ч.2 ст.218 ГК України є безпідставним і таким, що суперечить вказаній нормі.
Так, відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, дана норма не звільняє від юридичної відповідальності за допущене та вже вчинене господарське правопорушення.
За таких обставин апеляційна інстанція вважає, що Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області правомірно прийнято рішення №ІЦ-02-12/60ш від 18.10.2005р. про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення в частині додержання державної дисципліни цін.
Однак, колегія суддів не погоджується з розміром штрафної санкції, визначеної відповідачем у вищевказаному рішенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст.239 ГК України застосована штрафна санкція є різновидом адміністративно - господарських санкцій.
Строки її застосування визначені ст.250 ГК України, відповідно до якої адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Відповідач, як вбачається з акту перевірки від 12.09.2005р. (т.1, а.с.5-11) застосував штрафні санкції за продаж цукру, у тому числі по накладній №1275 від 30.09.2004р. та №1306 від 14.10.2004р., всупереч вимогам ст.250 ГК України.
Таким чином, вказані накладні не можуть прийматись до уваги при визначенні розміру штрафної санкції відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру".
Отже, оскільки позивачем реалізовано цукру на суму 215809,90 грн., то без врахування накладної №1275 від 30.09.2004 р. та №1306 від14.10.2004р. сума реалізації цукру за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни становитиме116430,14 грн. (215809,90 - 221,36 - 99158,40). Сума штрафної санкції у цьому разі становить 232860,28 грн. (116430,14 x 2). Отже, відповідачем завищено розмір застосованих до позивача штрафних санкцій на суму 198759 грн.
Таким чином, апеляційна інстанція прийшла до висновку, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області №ІЦ-02-12/60 від 18.10.2005р. про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення в частині додержання державної дисципліни цін є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування до ВАТ "Калинівський Агрохім" штрафних санкцій на суму 198759 грн. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Вінницької області від 27.10.2006р. частковому скасуванню.
Керуючись ст. ст.160,195,196,198,202,205,207,212,254, п.п.6 і 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області задовольнити частково.
Постанову господарського суду Вінницької області від 27 жовтня 2006 року скасувати частково та викласти в такій редакції:
"Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області від 18.10.2005 року №ІЦ--02-12/60ш в частині застосування до Відкритого акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" штрафних санкцій на суму 198759 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" (м. Калинівка, вул. Чкалова, 1А, код ЗКПО 05487478) 1,70 грн. витрат по сплаті державного мита.
В решті позову відмовити."
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.
1- до справи
2,3 - справи
4- в наряд