Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" червня 2007 р. Справа №44/101-07
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Токара М.В., судді Івакіної В.О., судді Сіверіна В.І.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Антонюк В.М. (доручення у справі)
1-го відповідача - не з'явився
2-го відповідача -Філатова В.В. -директор, Хадєєва Т.М., Столяров І.В. (довіреності у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх.НОМЕР_3 на рішення господарського суду Харківської області від 03.05.07р. по справі №44/101-07
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківської області
до 1. Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРХІЛ”, м. Харків
про визнання правочину недійсним
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.05.2007 р. по справі № 44/101-07 (суддя Дюкарєва С.В.) позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог по визнанню недійсним правочину по відчуженню об'єкта незавершеного будівництва “Адміністративно-побутовий корпус” ВАТ УРСП “ХарківУАЗсервіс” поАДРЕСА_1, здійсненого СПДФО ОСОБА_1 у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог та відсутністю підстав для їх задоволення.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача, посилаючись на те, що рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи та з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, статті 19 Закону України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Перший відповідач, СПДФО ОСОБА_1, відзив на апеляційну скаргу не надала.
Другий відповідач, ТОВ “ІНТЕРХІЛ”, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає оскаржуване рішення господарського суду Харківської області законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу, перевірила матеріали справи, заслухала присутніх у судовому засіданні представників сторін і встановила наступне.
Перший відповідач, СПДФО ОСОБА_1, будучи належним чином ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 р. повідомлена про місце та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, сама чи свого представника в судове засідання не з'явилась та не направила, про неможливість з'явлення в засідання суду з поважних причин не повідомила, а судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі першого відповідача за наявними у справі документами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд витребувати у СПДФО ОСОБА_1 протокол установчих зборів ТОВ “ІНТЕРХІЛ” та акт приймання-передачі об'єкту незвершеного будівництва по АДРЕСА_1, а також винести рішення про визнання недійсним правочину про відчуження об'єкту незавершеного будівництва “Адміністративно-побутовий корпус” ВАТ УРСП “ХарківУАЗсервіс” поАДРЕСА_1, здійсненого СПДФО ОСОБА_1
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався в позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях позовних вимог (а.с. 3-4, 47, 68-69) на порушення першим відповідачем, умов договору НОМЕР_1 та статті 19 Закону України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, а саме, відчуження придбаного об'єкту незавершеного будівництва без згоди позивача, що є підставою для визнання правочину про відчуження об'єкту недійсним
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.05.2007 р. по справі № 44/101-07 позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю та відсутністю підстав для їх задоволення.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
При цьому позивач в апеляційній скарзі зазначає, що прийнятті оскаржуваного рішення судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, які місцевий суд визнав встановленими та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, статті 19 Закону України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, Продавцем, та СПДФО ОСОБА_1, Покупцем, 14 вересня 2001 року було укладено договір НОМЕР_1 купівлі-продажу незавершеного будівництва “Адміністративно-побутовий корпус” ВАТ УРСП “ХарківУАЗсервіс” поАДРЕСА_1, згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва “Адміністративно-побутовий корпус” ВАТ УРСП “ХарківУАЗсервіс” поАДРЕСА_1, а покупець зобов'язався прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в договорі (а.с. 13).
Як зазначено в п. 1.2. вищевказаного договору, право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору.
Договір купівлі-продажу НОМЕР_1 посвідчений нотаріально 14.09.2001 р.
30 грудня 2005р. між продавцем та покупцем була укладена додаткова угода НОМЕР_2до договору купівлі-продажуНОМЕР_1, згідно якої були внесені зміни до договоруНОМЕР_1, а саме п.5.4 та викладено в наступній редакції «здійснити переоформлення права забудовника, розпочати будівництво і ввести об'єкт в експлуатацію до 21.12.2007року».
Відповідно до протоколу установчих зборів товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРХІЛ»від 05.05.2005р. громадянин України ОСОБА_1 та Філатова В.В. вирішили створити товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРХІЛ»(а.с. 66).
Як зазначено в п.3.3 статуту ТОВ «ІНТЕРХІЛ»ОСОБА_1, внесла вклад до статутного капіталу у вигляді об'єкта незавершеного будівництва “Адміністративно-побутовий корпус” ВАТ УРСП “ХарківУАЗсервіс” поАДРЕСА_1.
Факт передачі зазначеного об'єкту другому відповідачу підтверджується актом приймання передачі об'єкта незавершеного будівництва підтверджується актом від 05.05.2005р. (а.с. 67).
Позивач зазначає, що оскільки передача об'єкту незавершеного будівництва придбаного першим відповідачем по договору купівлі-продажу НОМЕР_1 від 14.09.2004р. на користь ТОВ «ІНТЕРХІЛ»відбулася без погодження з позивачем, то зазначений правочин повинен бути визнано недійсним, оскільки передача проведена з порушенням чинного законодавства та договору.
Як зазначено в п.1.2 договору купівлі-продажу НОМЕР_1 право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Таким чином, на момент передачі об'єкта незавершеного будівництва по акту приймання-передачі від 05.05.2005р. СПДФО ОСОБА_1 була власником об'єкта незавершеного будівництва.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна буде-які дії, що не суперечать закону. Усім власниками забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Як зазначено в статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Позивач ні в позовній заяві (а.с. 2-4), ні в додаткових обґрунтуваннях позовних вимог (а.с. 47, 68, 69) не зазначив та не посилався на підставі яких конкретно нормативних документів він просить визнати право чин недійсним, а посилається лише на ч.3 статті 215 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення першим відповідачем вимог статті 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», але в статті 19 вказаного закону зазначено про обов'язкові умови приватизації об'єктів незавершеного будівництва, тобто зазначена стаття зазначає на умови які повинні бути включені до договору купівлі-продажу.
Однією з таких умов, які зазначені в ч.1 статті 19, є і заборона відчуження об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цій об'єкт, до завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію.
В частині 2 статті 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», прямо зазначено, що «У разі невиконання умов, зазначених і цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку».
Таким чином, Законом України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», який є спеціальним законом, що регулює правовідносини між позивачем та першим відповідачем і саме норми цього закону повинні застосуватись при розгляді справи не передбачено визнання недійсним правочину в разі невиконання покупцем умов щодо заборони відчуження, а передбачена лише можливість розірвання договору.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивач та перший відповідач при укладенні договору купівлі-продажуНОМЕР_1 дійшли згоди лише щодо заборони відчуження майна шляхом його продажу покупцем про, що прямо зазначено в п.5.5 договору, яким покупцю заборонено продаж об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки на якій розташований цей об'єкт, до моменту завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію, а щодо заборони відчуження майна іншим способом обмеження договору купівлі-продажу НОМЕР_1 не встановлені.
Таким чином, відчужуючи об'єкт незавершеного будівництва придбаний по договору купівлі-продажу НОМЕР_1 шляхом передачі його в якості вкладу до статутного капіталу ТОВ «ІНТЕРХІЛ»СПДФО ОСОБА_1 не порушила своїх зобов'язань по договору, зокрема п.5.5 договору (а.с. 13 зворотня сторона), оскільки зазначений пункт містив обмеження лише щодо продажу об'єкта.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 03.05.2007р. по справі №44/101-07 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, а апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з вищевикладених підстав.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103 статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -
постановила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 03 травня 2007 року по справі №44/101-07 залишити без змін.
Головуючий суддя (підпис) Токар М.В.
суддя (підпис) Івакіна В.О.
суддя (підпис) Сіверін В.І.