Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-4/686-06 Суддя –Моїсеєнко В.М.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Шутенко І.А.
20 червня 2007 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Карбань І.С.
при секретарі – Міракові Г.А.
За участю представників сторін:
позивача –Устименко ЯО.М. за довіреністю №388/9/10-009 від 09.01.2007р.,
1-го відповідача – не прибув,
2-го відповідача –не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. 622 С/2) на постанову господарського суду Сумської області від 04.12.2006р. по адміністративній справі №АС-4/686-06
за позовом ДПІ в м. Суми,
до Наукового виробничо-комерційного приватного підприємства „Укртехмонтажбуд", м.Суми,
та до Спільної українсько-російської будівельної компанії „Спецмонтаж” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Суми,
про визнання правочину та господарських зобов’язань нечинними та стягнення 85 304грн. 38 коп., -
встановив:
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив визнати нечинним правочин у формі усної угоди на придбання будівельних матеріалів на загальну суму 85 304 грн. 38 коп., укладений між НВКПП „Укртехмонтажбуд” та СУРБК „Спец монтаж” по ст.203 Цивільного кодексу України, як такий, що укладений не уповноваженою особою, визнати господарські зобов'язання НВКПП „Укртехмонтажбуд” та СУРБК „Спец монтаж” за усною угодою на загальну суму 85 304 грн. 38 коп., відповідно до податкових накладних недійсними з моменту їх виникнення по ст.207 ГК України, як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства, стягнути з НВКПП „Укртехмонтажбуд” в доход держави кошти в розмірі 85 304 грн. 38 коп., одержані за оспорюваним господарським зобов'язанням - відповідно до ст.208 ГК України, а також стягнути з СУРБК „Спец монтаж” в доход держави будівельні матеріали на суму 85 304 грн. 38 коп., одержані за оспорюваним господарським зобов'язанням, відповідно до ст.208 ГК України.
Постановою господарського суду Сумської області від 04.12.2006р. по справі № АС-4/686-06 адміністративний позов задоволено. Визнано нечинним з моменту укладання правочин у формі усної угоди на придбання будівельних матеріалів на загальну суму 85304,38 грн., укладеної між Науковим виробничо-комерційним приватним підприємством „Укртехмонтажбуд" та Спільною українсько-російською будівельною компанією „Спецмонтаж” у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Визнано недійсними господарські зобов’язання на загальну суму 85304,38 грн., згідно усної угоди на придбання будівельних матеріалів, укладеної між Науковим виробничо-комерційним приватним підприємством „Укртехмонтажбуд" та Спільною українсько-російською будівельною компанією „Спецмонтаж” у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Зобов’язано Наукове виробничо-комерційне приватне підприємство „Укртехмонтажбуд" повернути Спільній українсько-російській будівельній компанії „Спецмонтаж” у формі товариства з обмеженою відповідальністю грошові кошти, отримані від виконання господарських зобов’язань, визначених в усній угоді на придбання будівельних матеріалів в сумі 85304,38 грн. Стягнуто з Спільної українсько-російської будівельної компанії „Спецмонтаж” у формі товариства з обмеженою відповідальністю в доход держави грошові кошти в сумі 85304,38 грн.
05.02.2007 р. другий відповідач, Спільна українсько-російська будівельна компанія „Спецмонтаж” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, подав апеляційну скаргу на постанову господарського суду Сумської області від 04.12.2006р. по адміністративній справі №АС-4/686-06, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання. Натомість оскаржувана постанова, зазначає апелянт, вказаним вимогам не відповідає.
Так, апелянт вказує, що постановою Буринського районного суду Сумської області від 22 березня 2006 року по справі № 2-143/2006 визнано недійсним з моменту державної реєстрації змін № 1 від 13 квітня 2004 року до Статуту ПП "Укртехмонтажбуд", свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 25724164 від 13 квітня 2004 року, а також визнано недійсними всі фінансово-господарські та податкові документи, підписані від імені ПП "Укртехмонтажбуд" з моменту їх складення. Дана обставина, на думку суду першої інстанції, свідчить про те, що ПП "Укртехмонтажбуд" не маючи пра ва здійснювати господарську діяльність та свідомо порушуючи встановлені чинним законодавством умови здійснення господарської діяльності уклавши оспорювану угоду та одержавши по ній кошти мав на меті приховування доходів від оподатку вання, тобто зазначену угоду було укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави.
Однак, апелянт зазначає, що господарський суд Сумської області розглядаючи дану справу не встановив та не дослідив, які саме факти були встановлені постановою Буринського районного суду Сумської області від 22 березня 2006 року по справі № 2-143/2006, який причинний зв'язок між цими фактами та діями ПП "Укртехмонтажбуд" і ТОВ "Спецмонтаж" при укладенні і виконанні вказаної вище угоди (правочину, господар ського зобов'язання), від сплати яким саме податків, зборів, обов'язкових платежів та на яку суму ухилився ПП "Укртехмонтажбуд". Також, не досліджувався і не перевірявся доказами факт отримання ПП "Укрте хмонтажбуд" від ТОВ "Спецмонтаж" грошових коштів на загальну суму 85304 грн. 38 коп. по вказаній усній угоді.
Позивач заперечення на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову господарського суду Сумської області від 13.02.2007р. по справі №АС-16/726-06 залишити без змін.
Перший відповідач відзив на апеляційну скаргу також не надав, представник першого відповідача у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, ухвали Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 27.02.2007р., про відкладення розгляду справи від 26.03.2007р. та від 18.04.2007р. повертались на адресу апеляційного господарського суду з поштовою відміткою „за зазначеною адресою адресат не значиться”.
Відповідно до п. 6 ст. 71 КАС України справа розглядається за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Під час апеляційного провадження було встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Суми було проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства НВКПП "Укртехмонтажбуд".
В ході перевірки встановлено, що СУРБК "Спецмонтаж" на протязі з 21.07.2004 року по 29.12.2004 року придбавав будівельні матеріали у НВКПП "Укртехмонтажбуд", м. Суми згідно усної угоди, отримання товару підтверджується накладними (додаються). На дану поставку товарів були виписані податкові накладні (а.с.39-105, том 1 )на загальну суму 85304,38 грн. в т.ч. ПДВ 14217,40 грн.
Як свідчать матеріали справи, 22.03.2006р. Буринським районним судом Сумської області було винесено постанову по справі № 2-143/2006 року, якою позов ДПІ в м. Суми до Заєць О.М., третя особа НВКПП "Укртехмонтажбуд" задоволено. Визнано недійсним статут НВКПП „Укртехмонтажбуд" з моменту державної реєстрації змін № 1 до статуту, тобто з 13.04.2004р. Визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 25724161 з 13.04.2004 р. Також визнано недійсними всі фінансово-господарські та податкові документи підписані Заєць О.М. від імені НВКПП "Укртехмонтажбуд" з моменту їх складання.
Як вбачається з постанови Буринського районного суду Сумської області від22.03.2006р., при розгляді справи в судовому засіданні було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.09.1995 року було зареєстровано НВКПП "Укртехмонтажбуд", яке було взято на податковий облік. 13.04.2004 року до статутних документів підприємства були внесені зміни, відповідно до яких засновником (власником) підприємства є Заєць О.М. Але в ході перевірки було встановлено, що Заєць О.М. ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства не мав, а лише за винагороду погодився підписати реєстраційні документи не маючи наміру фактично займатися господарською діяльністю. Зі змістом статутних та реєстраційних документів він не знайомий. За юридичною адресою підприємство фактично відсутнє. В судовому засіданні Заєць О.М. позов визнав, пояснивши, що в кінці 2003 року до нього звернувся незнайомий чоловік, як потім йому стало відомо, що це Сіньов С.М., який запропонував за грошову винагороду в сумі 2500 грн. зареєструвати на нього НВКПП "Укртехмонтажбуд". Він погодився, документи, які потрібні були для реєстрації не складав, хоча підписував їх, при цьому він не мав на меті брати участь та здійснювати фінансово-господарську діяльність та підприємницьку діяльність НВКПП „Укртехмонтажбуд", отримувати якісь прибутки, зміст статутних документів йому не відомий. Не уповноважував він на такі дії і інших осіб. Хто займався господарською діяльністю на підприємстві не знає. (а.с. 18-22, том 1).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 179 Господарського суду України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів - є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно 207 ГК України, господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується, що з боку першого відповідача при укладені оспорюваного договору мав місце намір уникнути оподаткування по проведених господарських операціях, оскільки на момент укладення оспорюваної угоди він вже порушував вимоги чинного законодавства, в зв'язку з тим, що це підприємство було зареєстроване на підставну особу без наміру здійснювати господарську діяльність і цей факт встановлено постановою Буринського районного суду Сумської області від 22.03.06р. по справі № 2-143/2006. Беручи до уваги ці обставини, господарські зобов'язання, що були вчинені на підставі усної угоди на придбання будівельних матеріалів визнаються недійсними відповідно до ст. ст. 207-208 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції, що з боку першого відповідача, господарські зобов'язання були вчинені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а саме, з наміром уникнути оподаткування. Також, колегія суддів погоджується з тим, що позивач не надав доказів, що при укладенні оспорюваної угоди з боку другого відповідача був намір завдати шкоди інтересам держави, і таким чином правомірно зобов'язав першого відповідача повернути другому відповідачеві грошові кошти в сумі 85 304 грн. 38 коп., а з другого відповідача стягнув в доход держави грошові кошти в сумі 85 304 грн. 38 коп.
За таких обставин, постанову господарського суду Сумської області від 04.12.2006р. по адміністративній справі № АС-4/686-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 04.12.2006р. по адміністративній справі № АС-4/686-06 залишити без змін.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Головуючий суддя Шутенко І.А.
Судді Бабакова Л.М.
Карбань І.С.