Судове рішення #8168638

                                                                                                                        Справа №2-28/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2010 року                               м. Старобільськ

Старобільський   районний суд   Луганської   області у  складі:

Головуючого - судді                                                     Воронкіна О.А.

при секретарі                                                                 Якубі О.І.,

за участі представника позивача                                 ОСОБА_1,

відповідача                                                                     ОСОБА_2,

представника відповідача КС «Казна»                        ОСОБА_3,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Старобільську Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2,  Кредитної Спілки «Казна» про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Кредитної Спілки «Казна» про визнання недійсними договорів, в якому просить суд визнати недійсним кредитний договір  № 2 ст від 15.01.2008 р., укладений  між кредитною спілкою «Казна» та ОСОБА_2, та договір поруки від 15.01.2008 року, укладений між кредитною спілкою «Казна» і нею, ОСОБА_4.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 посилається на  те,  що  15.01.2008 року ОСОБА_2 з КС «Казна» було укладено кредитний договір № 2 ст, за умовами якого позичальник отримала 2000,00 грн., а в забезпечення кредиту 15.01.2008 р. відповідачами з нею було укладено договір поруки, за умовами якого вона несе повну відповідальність за виконання позичальником своїх обов`язків. Після порушення ОСОБА_2 кредитних зобов’язань КС «Казна» висунула їй претензії з погашення боргу. У зв’язку з тим, що вона не має необхідних знань у галузі цивільного права, то не відразу змогла належним чином захистити свої права. У силу вимог діючого законодавства – ч.1 ст.227 ЦК України: «правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (Ліцензії), може бути визнаний судом не дійсним»,  а на момент укладення договорів кредиту та поруки КС «Казна» не мала і не має відповідної ліцензії на надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, тобто обман спілки полягає саме в приховуванні факту відсутності ліцензії, тому вважала, що кредитний договір № 2 ст та договір поруки від 15.01.2008 року були укладені не законно, і повинні бути визнані судом не дійсними.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнала  в повному обсязі та не  заперечувала проти задоволення позову.

Представник відповідача КС «Казна» ОСОБА_3 в  судовому засіданні  позов не визнала. Та пояснила, що згідно з п. 1.2. Розпорядження  Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02 02.12.2003 року № 146 діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної спілки, а також коштів об’єднаних кредитних спілок, залучених кредитною спілкою, що є їх членом, та коштів спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок, утворених їх членами, не потребує отримання ліцензії. Згідно до протоколу засідання правління кредитної спілки «Казна» від 18 січня 2008 року ОСОБА_2 є членом кредитної спілки «Казна». Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що кредити членам Кредитної спілки «Казна» надаються за рахунок власних коштів та за рахунок внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Також відповідно до п.1.2. Ліцензійних умов діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної спілки не потребує отримання ліцензії.

Дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення сторін та свідка, суд вважає позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає  задоволенню  з наступних підстав:

    30.10.2007 року КС «Казна» отримала ліцензію АВ № 362653 від Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг на надання фінансових послуг на строк з 01.11.2007 року до 01.11.2010 року, і в межах своєї компетенції здійснювала такий вид господарської діяльності  як надання фінансового кредиту.  

 15 січня 2008 року між ОСОБА_2 та кредитною спілкою «Казна» було укладено кредитний договір  № 2 ст про надання кредиту в сумі 2000,00 грн., згідно з яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. під 65% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом строком на дванадцять місяців (а.с. 5-6).

 15 січня 2008 року між ОСОБА_4 та кредитною спілкою «Казна» було укладено договір поруки по кредитному договору № 2 ст, згідно якого поручитель зобов’язується перед Кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання  позичальником - ОСОБА_2 зобов’язань (а.с.8).

В силу вимог діючого законодавства - ст. 203  ЦК України, - зміст правочину не може суперечити ЦК України, а також моральним засадам суспільства; особа, яка  вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися  у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та надання фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.  

Відповідно до вимог законодавства України ліцензуванню в кредитній спілці підлягає провадження діяльності  з надання таких фінансових послуг:

1.   залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки (ч. 4 ст. 8 Закону України «Про кредитні спілки»);

2.   надання кредитів за рахунок залучених коштів (ч.1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Ліцензування діяльності кредитних спілок здійснюється відповідно до Ліцензійних умов провадження діяльності  кредитних спілок з наданням фінансових послуг, затверджених Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 146 від 02.12.2003 року, із змінами та доповненнями.

Згідно з п. 1.2. Розпорядження  Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02 02.12.2003 року № 146 діяльність кредитної спілки з надання фінансових  кредитів за рахунок капіталу кредитної спілки, а також коштів об’єднаних кредитних спілок, залучених кредитною спілкою, що є їх членом, та коштів спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок, утворених їх членами, не потребує отримання ліцензії.

Згідно Свідоцтва № 168 Кредитна спілка «Казна» є членом Національної Асоціації кредитних спілок України та членом Об’єднаної кредитної спілки НАКСУ.

Згідно свідоцтва № 074 від 3 грудня 2003 року Кредитна спілка «Казна» є учасником Стабілізаційного фонду кредитних спілок.

Крім того, вирішуючи спір за вимогами позивача  про визнання недійсними договорів суд враховує, що ухвалою Верховного Суду України від 2 вересня 2009 року  при розгляді касаційної скарги по справі за позовом кредитної спілки «Проскурівська» до ОСОБА 1, третя особа Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, про стягнення боргу, та за позовом ОСОБА 1 до кредитної спілки «Проскурівська» про визнання договорів недійсними,  рішення апеляційного суду Хмельницької області від 1 квітня 2008 року про визнання договорів недійсними скасоване, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 квітня 2008 року залишено в силі.  

 З урахуванням вищенаведеного, суд, на підставі  ст.ст.202, 203, 215,  ЦК  України,    керуючись    ст.ст. 10-11, 209-210, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, КС «Казна» про визнання недійсними договорів відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                                 О.А.Воронкін

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація