Справа № 2н-162-1/09

 УХВАЛА

7.08.2009р. суддя Святошинського районного суду м. Києва Наборозняк М.І.,

розглянувши заяву Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок» (надалі -ЗАТ) про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 (надалі-боржника) за послуги мобільного зв’язку,

встановив:

 Заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості із боржника в сумі 570 грн 28 коп, та судових витрат (в тому числі судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за договором про надання послуг мобільного зв’язку, посилаючись на те, що 22.01.2008 року між ним (ЗАТ) та боржником укладено договір та додаткову угоду в письмовій формі, однак їх умови останній не виконує.

В заяві вказано про те, що сума боргу, який підлягає стягненню з боржника за станом на дату подання заяви (заява подана 4.08.2009 року) складається із заборгованості за послуги мобільного зв’язку - 570 грн 28 коп.

Вимоги та викладені обставини (на думку заявника) підтверджуються договором, додатковою до договору, інтерфейсом перегляду ДУ і розрахунку штрафу. В заяві про видачу судового наказу заявник зовсім не обґрунтував свої вимоги: не вказав ціну договору, що передбачено ст. 623 ЦК України.

Відповідно до вказаної норми закону ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. В п.3.1 договору вказано про те, що розрахунки за надані послуги зв’язку здійснюються за тарифами оператора, що додаються. В додаткових угодах вказано про тарифи «Акційні умови». З наданих суду матеріалів суддя не можен визначити, що значит ь акційні «умови, яка вартість наданих заявником послуг боржнику.

Заявник посилається на невідомі судді «інтерфейси та ДУ», яким всупереч вимогам ст. 119 ЦПК України не надано обґрунтування в тексті заяви про видачу судового наказу; розрахунки (які, очевидно, є обґрунтуваннями вимог заявника) також не викладені у заяві, враховуючи, що чинне законодавство не передбачає права заявника вказувати про обґрунтування вимог у додатках, а не у заяві. Відповідно до ст. 7 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється державною мовою (нею є українська мова). Судові документи складаються державною мовою.

Судді незрозуміло викладене заявником скорочення, а також найменування тих чи інших термінів (понять), викладені у доданих ЗАТ до заяви документах (договорах та угодах) іноземною мовою. Заявник надав договори, виконані настільки дрібним текстом, що їх важко прочитати, що свідчить про порушення ним вимог ст. 119 ЦПК України.

В договорі вказано про пеню, в додатковій угоді - про договірну санкцію, яка може змінюватись в залежності від зміни курсу долара США до гривні. Зі змісту заяви невідомо за який період нараховувалась вказана заявником договірна санкція, по якому договору (чи угоді) вона нараховувалась.

Ст.ст. 98, 119 ЦПК України не передбачають права заявника обґрунтовувати свої вимоги в інших документах, крім позовної заяви (заяви). Тобто, всі обгрунтування із розрахунками повинні бути зазначені у заяві, а не в окремих документах, котрі можуть бути лише додатками (доказами) вимог заявника.

Згідно з вимогами ст. 95 ЦПК України судовий наказ видається, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочинні, вчиненому у письмовій формі.

Суддя вважає, що умови письмового договору між сторонами (заявником та боржником) є невизначеними в частині ціни договору, тому вимоги позивача не можна вважати такими, що ґрунтуються на правочинні, вчиненому у письмовій формі і в даному конкретному випадку між сторонами є спір про право на розмір оплати послуг, розмір «договірної санкції».

Суддя вважає, що договірна санкція фактично є неустойкою, яка за рішенням суду може бути зменшена, враховуючи конкретні обставини справи.

Оскільки сума боргу становить 99 грн, а штрафна санкція 471 грн, то суддя вважає, що в даному конкретному випадку між сторонами існує спір про право. При цьому суддя враховує вимоги ст.6 Конвенції з прав людини про право осіб на справедливий суд.

За таких обставин суддя відповідно до ст. 100 ЦПК України відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, оскільки розгляд такої вимоги заявника не передбачено ст. 96 ЦПК України. Вимоги заявника можна розглянути в суді в порядку позовного провадження при дослідженні всіх обставин спору за участю сторін в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ст. 100, п.1 ст. 96 ЦПК України,

ухвалив:

 Відмовити у прийнятті заяви Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1, заборгованості за послуги мобільного зв’язку в в сумі 570 грн 28 коп, а також судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження ухвали судді може бути подана протягом 5 днів після її отримання, апеляційна скарга до Апеляційного суду м.Києва протягом 10 днів з дня подання заяви через районний суд.