Справа №2- 145/2007 p.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2007 року
Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
Головуючого судді - Плахотника Г.М.
При секретарі - Заніній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини/ до ОСОБА_2 про його виселення без надання іншого житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Vt. частину квартири
ВСТАНОВИВ:
У травні 2005 року до суду звернулася ОСОБА_1, оскільки згідно свідоцтва про укладення шлюбу від ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка змінила прізвище/ у власних інтересах та в інтересах дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, вселення її та дочки до квартири, про зобов'язання відповідача надати ключі від вхідних дверей та не чинити перешкоди у користуванні квартирою, а також виселити відповідача із спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.
Вказувала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_4. У шлюбі мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
У 2002 р. продала належну їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 і за виручені кошти придбала квартиру АДРЕСА_2.
З січня 2005 року проживає з дочкою у матері внаслідок негативних неприязних стосунків, які виникли з відповідачем.
Пізніше відповідач поміняв замки у вхідних дверях квартири і не допускає до квартири.
Просила постановити рішення про усунення перешкод які чинить їй та дочці відповідач у користуванні спірною квартирою, вселити її та дочку до квартири, зобов'язати відповідача надати ключі від вхідних дверей та не чинити перешкоди у користуванні квартирою, а також виселити відповідача із спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням суду від 20 грудня 2005 року її позов був частково задоволений в частині вселення в спірну квартиру та надання ключів від неї, тому в кінцевому рахунку просила суд виселити ОСОБА_2 із спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.
У липні 2005 року до суду звернувся відповідач ОСОБА_2 із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2. Не погодився з позовом в частині його виселення із спірного житла. Посилаючись, що спірна квартира була придбана під час шлюбу з ОСОБА_1 і до продажу нею однокімнатної квартири, що кошти для придбання спірної квартири надавав його батько ОСОБА_4, просив визнати за ним право власності на 1/2 частину спірної квартири.
В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити та не погодилась із зустрічним позовом просила відмовити в задоволенні цього позову. Посилалася на обставини, які зазначені у її позовній заяві. Не заперечувала, що спірна квартира була придбана до продажу її однокімнатної квартири. Пояснила, що гроші для купівлі-продажу спірної квартири в розмірі 2500 доларів США брала у борг у ОСОБА_4 і якому пізніше повернула 2400 доларів США в день продажу однокімнатної квартири. Доказів про повернення коштів, як пояснила, не має.
Представник позивача - відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 позов підтримав, просив задовольнити. Не погодився із зустрічним позовом, просив відмовити у задоволенні цього позову посилаючись на обставини та підстави, які вказувала ОСОБА_1 Вважав, що докази про належність спірної квартири тільки ОСОБА_1 - наявні, між днями купівлі-продажу спірної та однокімнатної квартири незначний проміжок часу.
Відповідач - позивач ОСОБА_2 із позовом ОСОБА_1 не погодився. Підтримав зустрічний позов, просив задовольнити, посилаючись на обставини та підстави викладені у зустрічній позовній заяві.
Представник третьої особи КГЖЕП „Молодіжне" ОСОБА_6 при вирішенні даного питання покладалась на розсуд суду.
Третя особа ОСОБА_7 з позовом ОСОБА_1 не погодився, зустрічний позов підтримав. Пояснив, що надавав сім"ї свого сина гроші в сумі 2500 доларів США для купівлі спірної квартири, ці гроші повернуті не були. На право власності на спірну квартиру не претендує і питання про стягнення боргу не ставить.
Третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_8 в судове засідання не прибув по невідомій суду причині, про день слухання справи повідомлявся належним чином.
Представник третьої особи КП „Кременчуцьке МБТІ" в судове засідання не прибув , просив справу розглядати без їх участі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, третіх осіб, свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім"ю України /1969 р. в редакції станом на 25 січня 2002 p./ передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.
Статтею 157 цього Кодексу передбачено , що членів сім"ї власника жилого будинку /квартири/ може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
2
Згідно ст. 156 ЖК України власник жилого будинку /квартири/ та члени його сім"ї мають рівні права та обов'язки щодо житла, якщо не було іншої угоди при їх вселенні про порядок користування цим приміщенням.
Судом достовірно встановлено, що позивач - відповідач ОСОБА_1 та відповідач - позивач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_4, в якому мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_9, який діяв в інтересах ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_1, посвідченого третьою особою - приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_8, 25 січня 2002 року зареєстрованого в реєстрі №121 , ОСОБА_1 придбала кв. АДРЕСА_2 вартість придбаної квартири становила 2546 грн. У КП „Кременчуцьке МБТГ реєстраційний напис по реєстрації нерухомого майна на підставі вказаного договору було вчинено 12 лютого 2002 року за № 477 /т. 1 а.с. 10,54,68-74/.
Згадана спірна квартира була придбана ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_2 за ціною 2500 доларів США. Ці кошти для покупки квартири були надані ОСОБА_4 - батьком ОСОБА_2 цільовим призначенням. В судовому засіданні він пояснив, що гроші позичив у ОСОБА_13, надав сім"ї сина не в борг, а в якості допомоги в придбанні квартири. Гроші йому ніхто не повертав і він цього не вимагав і не вимагає, а тільки вважає, що синові повинна належати половина спірної квартири.
Факт надання 2500 доларів США ОСОБА_4 в борг ОСОБА_13 останній підтвердив в судовому засіданні.
Суд вважає, що діючими законами не забороняється добровільна передача коштів батьками своїм дітям, які перебувають у шлюбі без відповідного письмового оформлення і вважає ці кошти спільною власністю подружжя.
Позивач ОСОБА_1 не заперечує, що 2500 доларів США , які передав їй ОСОБА_4 були використані для покупки спірної квартири і не надала суду переконливих доказів повернення цих коштів позикодавцю.
Суд приходить до висновку, що спірна квартира придбана подружжям у шлюбі і кожен з подружжя має рівні права і несе рівні обов'язки щодо спільного придбаного майна у шлюбі, у тому числі щодо спірної квартири, яка належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а тому кожному із них належить по 1/2. частині цієї квартири. Між подружжям інші угоди щодо володіння , розпорядження та користування спірною квартирою - не укладалися , що сторони по справі не заперечували.
Суд вважає, що визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину спірної квартири не зачіпає інтересів її продавців, які в даний час проживають за кордоном і їх місце проживання невідоме. Законом не передбачене обов'язкове оформлення власності при покупці квартири на кожного із подружжя, їх право спільної власності декларується ЦК України.
Доводи і посилання ОСОБА_1, ОСОБА_5 про повернення коштів ОСОБА_4 у сумі 2500 доларів США спростовується поясненнями ОСОБА_2, ОСОБА_4, які заперечували факт повернення цих коштів, відсутністю будь-яких письмових доказів про повернення цих коштів / розписки не відбиралися, будь-які договори у письмовій формі без посвідчення у нотаріальному порядку або з посвідчення у такому порядку не укладалися/.
Продаж належної позивачеві-відповідачу ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 було здійснено 15 лютого 2002 року,
3
тобто після придбання спірної квартири - 25 січня 2002 року та її реєстрації в КП „Кременчуцьке МБТГ - 12 лютого 2002 року, що підтвердили сторони по справі та підтверджується договором купівлі-продажу посвідченого третьою особою ОСОБА_8 /т.1 а.с. 9, 75-78/.
Суд не вбачає підстав для виселення ОСОБА_2 із спірного житлового приміщення без надання іншого житла, враховуючи, що позивач-відповідач ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів щодо надання підстав для виселення із спірного житла.
Отже, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню у повному обсязі. Необхідно, вважає суд, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.
Необхідно відмовити ОСОБА_1 / у її власних інтересах та інтересах малолітньої дитини/ у задоволенні позову про виселення ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.
Щодо понесених сторонами витрат по оплаті судових зборів при поданні позовних заяв, суд вважає, що необхідності у стягнення і оплачених судових зборів зі сторони на користь сторони, якої вимоги задоволені, не має, оскільки сторони просили обмежитися сплатою зі сторони позивачів без повернення та стягнення з відповідачів.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 16, 48, 50 Закону України „Про власність", ст. 22 КпШС України, ст.ст. 9, 156, 157 ЖК України, ст.ст. 14, 57-59, 208, 209, 212-215, 218, 223, 367 ЦПК України,
ВИРІШИВ :
В позові ОСОБА_1 /у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини/ до ОСОБА_2 про його виселення без надання іншого житлового приміщення з квартири АДРЕСА_2 - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Автозаводський райсуд м. Кременчука.
В разі неподання заяви про апеляційне оскарження, рішення набирає чинності після закінчення десятиденного терміну з дня проголошення рішення, а в разі неподання апеляційної скарги - після закінчення двадцятиденного терміну.
Суддя