Копія:
Справа №1-23 /2007 року
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 року Автозаводський районний суд м. Кременчука, Полтавської області в складі:
головуючого - судді - Гафяк В.М
при секретарі - Матюшиній Ю.О
з уч. захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2
з уч. потерпілого-обвинуваченого - ОСОБА_3
з уч. обвинуваченого-потерпілого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за скаргою приватного обвинуваченого ОСОБА_3. по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчука, українця, громадянина України, освіта повна середня, не одруженого, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого АДРЕСА_1, не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України,
за зустрічною скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_4 по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Кременчука, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, приватного підприємця, проживаючого АДРЕСА_2, не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126 ч. 1 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
06.12.2003 року потерпілий - підсудний ОСОБА_3. чергував на приватному таксі у нічну зміну. Близько 02.00 год. надійшов виклик через диспетчера таксі, який став обслуговувати потерпілий-підсудний ОСОБА_3.. Поблизу б. АДРЕСА_3 до таксі сіли чотири пасажири, в тому числі і підсудний - потерпілий ОСОБА_4.
По дорозі останній попрохав потерпілого-підсудного ОСОБА_3. зупинитись біля кіоску для придбання цигарок. Придбавши цигарки підсудний-потерпілий ОСОБА_4. знову сів у салон автомобіля та намагався запалити цигарку. Потерпілий-підсудний ОСОБА_3. зробив йому зауваження, що не сподобалось підсудному-потерпілому ОСОБА_4 і він виявив бажання залишити автомобіль таксі. Потерпілий-підсудний ОСОБА_3. став вимагати від підсудного-потерпілого ОСОБА_4 плату за проїзд, на що останній не погоджувався, вважаючи, що він та його супутники проїхали незначну відстань і запропонована водієм таксі сума сплати не відповідає фактично наданій послузі.
На цьому ґрунті між ними виникла сварка, в процесі якої потерпілий-підсудний ОСОБА_3. обізвав підсудного-потерпілого ОСОБА_4 образливими словами та умисно наніс рукою удар в груди останнього, завдавши фізичного болю і не спричинивши тілесних ушкоджень . У відповідь підсудний-потерпілий ОСОБА_4. умисно наніс удар рукою в обличчя потерпілого-підсудного ОСОБА_3., заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кістки носа із зміщенням уламків, крововиливів на обличчі, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
2
Підсудний-потерпілий ОСОБА_4. свою вину у вчиненні встановленого судом злочину не визнав та пояснив, що він наносив тілесні ушкодження не умисно, а захищаючись від дій ОСОБА_3.
Потерпілий-підсудний ОСОБА_3. свою вину у вчиненні встановленого судом злочину не визнав та пояснив, що тілесних ушкоджень та ударів, які могли б завдати значного болю підсудному-потерпілому ОСОБА_4 не наносив.
Суд, давши належну оцінку показанням підсудного-потерпілого ОСОБА_4 та потерпілого-підсудного ОСОБА_3., співставивши їх з обставинами вчинення злочинів, встановлених судом, вважає, що винність підсудного-потерпілого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, та потерпілого-підсудного ОСОБА_3. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126 ч. 1 КК України, повністю підтверджується слідуючими доказами:
по факту заподіяння підсудним-потерпілим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілому-підсудному ОСОБА_3.:
показаннями потерпілого-підсудного ОСОБА_3., який підтвердив факт нанесення підсудним-потерпілим ОСОБА_4 йому тілесних ушкоджень за обставин встановлених судом;
свідченнями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., працівників служби таксі „004", які підтвердили, що коли вони прибули на місце вчинення злочину, потерпілий-підсудний ОСОБА_3. розповів їм про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень. На його обличчі були синці;
свідченнями ОСОБА_8, ОСОБА_9, пасажирів таксі, котрих потерпілий-підсудний ОСОБА_3. перевозив разом з підсудним-потерпілим ОСОБА_4 та які підтвердили, що в процесі сварки між останніми, підсудний-потерпілий ОСОБА_4. наніс удар в обличчя потерпілому-підсудному ОСОБА_3. за обставин, викладених в описовій частині постанови;
актом судово-медичного обстеження № 1656 від 08.12.2003 та висновком експерта № 253 від 14.02.2006 року, згідно яких потерпілому-підсудному ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у виді закритого перелому кісток зі зміщенням уламків, крововиливів на обличчі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
(а.с. 13, 70) а також іншими доказами у їх сукупності. По факту завдання удару потерпілим-підсудним ОСОБА_3 підсудному-потерпілому ОСОБА_4, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень:
показаннями підсудного-потерпілого ОСОБА_4, який підтвердив факт нанесення йому удару потерпілим-підсудним ОСОБА_3 за обставин, викладених в описовій частині постанови;
свідченнями ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які підтвердили факт нанесення потерпілим-підсудним ОСОБА_3 підсудному-потерпілому ОСОБА_4 удару в груди за обставин, викладених в описовій частині постанови; а також іншими доказами у їх сукупності.
Поскільки підсудний-потерпілий ОСОБА_4, умисно заподіяв потерпілому-підсудному ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тому його дії слід правильно кваліфікувати за ст. 125 ч. 2 КК України.
Потерпілий-підсудний ОСОБА_3, умисно завдав удару підсудному-потерпілому ОСОБА_4, який завдав фізичного болю останньому і не спричинив тілесних ушкоджень, тому суд його дії кваліфікує за ст. 126 ч. 1 КК України.
Судом встановлено, що підсудним-потерпілим ОСОБА_4 вчинено злочин невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, а потерпілим-підсудним ОСОБА_3. злочин невеликої тяжкості, за який передбачено покарання
3
менш суворе, ніж обмеження волі, з дня вчинення цих злочинів минули строки, передбачені п. 1,2 ч. 1 ст. 49 КК України , останні не заперечують проти звільнення їх від кримінальної відповідальності з наведених вище підстав та закритті відносно них кримінальних справ.
Відповідно до вимог ст. 282 КПК України, якщо під час судового розгляду справи будуть встановлені підстави для закриття справи, передбачені ст. 11і КПК України, - у зв'язку із закінченням строків давності, - справа підлягає закриттю.
Враховуючи вищевикладене кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за ст. 125 ч. 2 КК України та відносно ОСОБА_3. за ст. 126 ч. 1 КК України закрити у зв'язку з закінченням строків давності.
У зв'язку з закриттям кримінальної справи, цивільні позви ОСОБА_4 та ОСОБА_3. піддягають залишенню без розгляду, роз'яснивши їм право звернення з позовами в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 282 КПК України, ст. 49 ч. 1 КК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за ст. 125 ч. 2 КК України та відносно ОСОБА_3 за ст. 126 ч.І КК України закрити в зв'язку із закінченням строків давності.
Запобіжні заходи відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3. - підписку про невиїзд - скасувати.
Цивільні позови ОСОБА_4 та ОСОБА_3. залишити без розгляду, роз'яснивши право звернення з цивільними позовами в порядку цивільного судочинства
На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Полтавської області протягом 7 діб з дня її винесення.
Суддя підпис