Справа №2-2606/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2008 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі судді ХільЛ.М.

при секретарі Гречка Є.В.

за участі- Єпіфанової Л.М., ОСОБА_1, ОСОБА_2 в відкритому судовому засіданні в м. Полтава, розглянувши цивільну справу за адміністративним позовом

ОСОБА_3 до Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів про поновлення на службі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з вище зазначеним позовом до відповідача, в якому прохала уточнивши та доповнивши позовні вимоги, прохала суд поновити її на посаді 1 категорії сектору сфери послуг та законодавства про рекламу в Полтавському обласному управлінні у справах захисту прав споживачів, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в загальній сумі 7833 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн. В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що 12 червня 2007 року вона була прийнята на роботу до відповідача на посаду спеціаліста 1 категорії сектору сфери послуг та законодавства про рекламу. 15 жовтня 2007 року начальник управління ОСОБА_4 без її відому зробила запис в трудовій книжці про її звільнення. Поскільки заяви про звільнення вона не писала то продовжувала працювати на займаній посаді до 26 жовтня 2007 року. Своє знаходження на роботі реєструвала в журналі реєстрації робочого часу, який знаходиться у секретаря начальника, Доказом її роботи до 26, 10.2007 р. є звіти про результати діяльності за 2 тижні, які вона з причини примусового усунення від роботи була вимушена відправити 26.10.2007 р. з Головпоштампу рекомендованим листом. 26.10.2007 р. бухгалтер управління передала їй наказ начальника управління звільнити кабінет та повідомила їй, що з 15.10.2007 р. вона вже звільнена з роботи. Під психічним тиском начальника управління та її замісника вона вона була змушена написати заяву про звільнення за згодою сторін від 16.10.2007 р. Поскільки її звільнення проводилося поспішно, не був підписаний навіть обхідний лист.110скільки вона не мала наміру звільнятися, вважаючи своє звільнення незаконним, вона 29.10.2007 р. звернулася з заявою до Полтавської обласної прокуратури з вимогою поновити її на раніше займаній посаді та звернулася з заявою до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики з вимогою провести службове розслідування факту перевищень повноважень начальником управління, що і стало причиною її звільнення. В листопаді-грудні 2007 року вона отримала відповіді на свої звернення, в яких повідомлялося про встановлені порушення трудового законодавства в діях начальника управління ОСОБА_4 та рекомендовано звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Своє звільнення крім іншого вважає незаконним поскільки згоди на звільнення, домовленості стосовно строків звільнення між нею та відповідачем не було досягнуто. Вказані обставини стали підставою її звернення до суду.

В судовому засіданні позивачкою, її представником позовні вимоги підтримані, в їх обґрунтування надані пояснення аналогічні вище викладеним.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, вважаючи їх безпідставними та необгрунтованими, не відповідаючими фактичним обставинам звільнення позивачки. Заперечувала факт психологічного тиску на позивачку з метою звільнення, її роботу після звільнення.

Заслухавши позивачку, представників сторін, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню та в своїх висновках виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка 12 червня 2007 року була прийнята на роботу у Полтавське обласне управління у справах захисту прав споживачів на посаду спеціаліста 1 категорії сектору сфери послуг та законодавства про рекламу. Прийняття на роботу позивачки відбулося згідно ст..4 Закону України « Про державну службу» після проходження конкурсного відбору та відповідно до ст.. 19 Закону України «Про державну службу» після проходження стажування. 15 жовтня 2007року наказом № 51-к за порушення ст.. 10 Закону України «Про державну службу», розпоряджень начальника управління, грубість, неетичну, неділову поведінку державного службовця в тому числі і до колективу, низький професійний рівень позивачці була оголошена догана.

15 жовтня 2007року згідно наказу №48-к позивачка ОСОБА_3 звільнена з займаної посади з 15.10.2007 р. за угодою сторін по ст.36 п.1 КЗпроПрацю України. Підставою для звільнення була заява позивачки.

Факт наявності в вказаній заяві дати 16.10.2007 р., суд розцінює, як технічну помилку, що допущена при її написанні,

З наказами про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення з роботи 15.10.2007року позивачка не побажала ознайомлюватися в встановленому законом порядку, від підписів відмовилася, про що 15.10.2007 р. був складений акт. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтвердили суду вище вказані факти, звільнення позивачки 15.10.2007 р., наявність на вказану дату її заяви про звільнення. Цими ж свідками підтверджено також, що з дати звільнення позивачка своїх посадових обов, язків не виконувала.

Як вважає суд, звільнення позивачки, відсутність в зв, язку з цим її на роботі підтверджується табелем обліку робочого часу, де запис про робочий час позивачки відсутній.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що позивачка мала конфліктні відносини з керівником управління, оскільки остання вимагала від неї більш професійної роботи.

В судовому засіданні не встановленого жодного доказу, який би об, єктивно підтверджував твердження позивачки про написання заяви про її звільнення під психологічним тиском керівника управління, вказану обставину заперечували в судовому засіданні і допитані в свідки, які на час звільнення позивачки працювали у відповідача.

Як підтвердження своєї роботи у відповідача після 15 жовтня 2007 року, позивачкою надані письмові докази- копії звітів про діяльність. Вказані копії суд не приймає як безперечний доказ обставин, на які посилається позивачка, поскільки вони не зареєстровані, їх облік не передбачений, написані власноручно позивачкою. В оглянутому судом журналі реєстрації вихідної кореспонденції, відсутня реєстрація кореспонденції, яка б була підготовлена в спірний період позивачкою. Як стверджує позивачка, нею знята копія з аркушів журналу обліку робочого часу, що був у відповідача та вказані копії підтверджують її роботу в період після 15.10.2007 р.

З пояснень представника відповідача встановлено, що такий журнал мав місце, але в даний час він відсутній та місце його знаходження невідоме. Крім того, встановлено, що ведення такого журналу взагалі не передбачено, ведення його було за ініціативи керівництва установи для внутрішнього користування з метою контролю робочого часу працівників, які мали особливий режим роботи.

З врахуванням встановленого, суд вважає, що як безперечний доказ по справі надані позивачко копії аркушів з вказаного журналу прийнятий бути не може.

Про те, що позивачка ОСОБА_3 знала про своє звільнення саме 15.10.2007 р., свідчить як вважає суд і її заява від 15 жовтня 2007 року, в якій вона прохає розрахунок, який перерахований при звільненні перерахувати на картковий рахунок.

Накладення адміністративного стягнення у встановленому законом порядку позивачкою не оскаржувалося.

Наявність неточностей в нумерації наказів, ведення документації свідчать про порушення працівниками відповідача діловодства, але як вважає суд вказана обставина не впливає на розгляд справи по суті.

Згідно акту від 10.01.2008 р. Державним департаментом нагляду за додержанням законодавства про працю Територіальною державною інспекцією праці у Полтавській області встановлено, що спірні питання, що мають позивачка та відповідач стосовно правомірності застосування дисциплінарного стягнення, правомірності звільнення позивачки, строку розрахунку при звільненні позивачки мають спірний характер та мають вирішуватися в судовому порядку.

Позовні вимоги стосовно порушення строку розрахунку при звільненні позивачкою суду не заявлені.

Суд вважає, що в судовому засіданні відповідачем доведена правомірність звільнення позивачки.

Згідно ст.. 10 КАС України, усі учасники процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ... здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення...

В адміністративних справах... обов, язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.. 36 КЗпроПрацю України, підставами припинення трудового договору є : 1) угода сторін ...

Керуючись ст..ст. 158-163 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

 В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. Постанова може бути оскаржена до Харківського адміністративного апеляційного суду шляхом подачі заяви про її оскарження в строк 10 днів після її проголошення та в наступному поданням апеляціійної скарги в строк 20 днів.