Справа №22ц/2030     Головуючий в 1 інст. Бондарчук

Категорія 52      Доповідач Микитюк

УХВАЛА

Іменем України

12 жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Микитюк О.Ю.

суддів Старовойта Г.С., Омельчука М.І.

при секретарі Ганько Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Житомирторф", Міністерства вугільної промисловості України про захист трудових прав за апеляційною скаргою Державного підприємства „Житомирторф" на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 22 квітня 2009 року,

встановила:

22 січня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив усунути допущені відповідачами порушення трудового законодавства. Під час розгляду справи збільшив позовні вимоги і остаточно просив: визнати незаконним наказ ДП "Житомирторф" від 09 січня 2009 р №1 про його звільнення; стягнути з ДП "Житомирторф" середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6623грн. та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди; стягнути з ДП "Житомирторф" заборгованість по заробітній платі в сумі 9451 грн. та середній заробіток в сумі 6623 грн. за час затримки розрахунку; визнати таким, що був укладений на невизначений строк, трудовий договір між Міністерством вугільної промисловості України та ним при прийнятті на посаду виконуючого обов'язки директора ДП "Житомирторф"; визнати наказ Міністерства вугільної промисловості України від 14 листопада 2008 року № 219-к/к незаконним; стягнути з Міністерства вугільної промисловості України 147 грн. різниці в заробітку та 5000грн. моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що відповідачами не дотримані норми, які містяться в Указі Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 року „Про умови оплати праці тимчасових робітників і службовців" та роз'ясненні Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦСПС від 29 грудня 1965 року №30/39 „Про порядок оплати тимчасового замісництва" із змінами від 11 грудня 1986 року. Вважає, що не вчинив прогулу, оскільки в зв'язку з виробничою потребою 23 грудня 2008 року перебував у філії ДП "Житомирторф" -Озерянському торфозаводі.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 22 квітня 2009 року позов задоволено частково. Визнаний незаконним наказ ДП "Житомирторф" від 09 січня 2009 р №1 про звільнення. Стягнуто з ДП "Житомирторф" середній заробіток за час вимушеного прогулу 7316грн.34коп. та 4000грн. на відшкодування моральної шкоди; а також заборгованість по заробітній платі в сумі 9462 грн.22коп. та середній заробіток в сумі 7316 грн.34 коп. Визнаний таким, що був укладений на невизначений строк, трудовий договір між Міністерством вугільної промисловості України і ОСОБА_1. при прийнятті на посаду виконуючого обов'язки директора ДП "Житомирторф". Визнаний незаконним наказ Міністерства вугільної промисловості України від 14 листопада 2008 року № 219-к/к та поновлено ОСОБА_1. на посаді виконуючого обов'язки директора ДП "Житомирторф". В решті вимог відмовлено.

Апеляційна скарга Міністерства вугільної промисловості України визнана неподаною і ухвалою судді апеляційного суду Житомирської області від 22 вересня 2009 року повернута апелянту.

В апеляційній скарзі Державне підприємстве „Житомирторф" просить скасувати рішення в частині визнання незаконним наказу №1 від 09 січня 2009 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 7316 грн. 34коп. та 4000 грн. на відшкодування моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. На думку апелянта перебування головного інженера ОСОБА_1. 23 грудня 2008 року на Озерянському торфозаводі - філії ДП "Житомирторф" не має законних підстав, оскільки наказ про відрядження не видавався.

Як роз'яснено у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має право робити висновків щодо не оскаржуваної частини судового рішення.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 24 квітня 2008 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду головного інженера ДП „Житомирторф". Наказом Міністерства вугільної промисловості України №101-к/к від 23 травня 2008 року його призначено виконуючим обов'язки директора ДП „Житомирторф", за його згодою, до укладення контракту з керівником цього підприємства у встановленому порядку, а наказом №219-к/к від 14 листопада 2008 року повернуто до виконання обов'язків головного інженера. Наказом №1-к ДП „Житомирторф". Від 09 січня 2009 року його звільнено без прогул без поважних причин, який мав місце 23 грудня 2008 року, згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

Згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин) без поважних причин.

З пояснень сторін, показів свідків ОСОБА_2 (станом на 2008 рік - директора Озерянського торфозаводу), ОСОБА_3.(головного бухгалтера Озерянського торфозаводу) вбачається, що 23 грудня 2008 року головний інженер ДП „Житомирторф" ОСОБА_1 знаходився у структурному підрозділі(філії) даного підприємства - Озерянському торфозаводі (Луганський район Житомирської області). Як показала свідок ОСОБА_3., виробництво зупинилося і було відновлено після приїзду ОСОБА_1. Свідок ОСОБА_2, показав, що присутність ОСОБА_1 була викликана виробничою необхідністю.

Представники ДП „Житомирторф" зазначили, що керівник підприємства 23 грудня 2008 року не направляв позивача на Озерянський торфозавод і не видавав наказу про відрядження.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що 23 грудня 2008 року ОСОБА_1 виконував свої посадові обов'язки, передбачені пунктами 2, 5 посадової інструкції, був присутній на підприємстві (в його структурному підрозділі) і прогулу в цей день не вчиняв.

Рішення в оскаржуваній частині ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Житомирторф" відхилити.

Залишити без змін рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 22 квітня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.