Головуючий по першій інстанції - Гусев О.Г. Справа№22ц-3 545/09
Суддя-доповідач - Погорєлова C.O. Категорія-20
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів Ткачук О.О., Ісаєвої Н.В.,
при секретарі Холод В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 20 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Одеська міська рада, орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права на житлову площу, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, виселення та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
встановила:
ОСОБА_1 у лютому 2005 року звернулась до Суворовського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 та зацікавлених осіб - Регіональної товарної біржі, Суворовської рай адміністрації, про визнання права на жилу площу, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння. Посилаючись на те, що з 06.07.99 р. вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 і проживала разом з ним у квартирі АДРЕСА_1. Під час шлюбу, 16.08.99 р. ОСОБА_3 приватизував квартиру після чого зник і 25.08.99 р. був найдений померлим. 22.08.99 р. в квартиру з'явилась відповідачка і заявила, що вона придбала квартиру у ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу. 29.08.99 p., у її відсутність, відповідачка проникла в квартиру та вивезла усе майно, яке належало її сім'ї. Зазначаючи, що договір купівлі-продажу був укладений на товарній біржі незаконно з недієздатною особою, - просила позов задовольнити.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 24 жовтня 2005 року у задоволенні позову було відмовлено.
Ухвалою колегією суддів судової палати цивільних справ апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2006 року вказане рішення було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи, ОСОБА_1 уточнила позов, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 19.08.1999 p., укладений між покійним чоловіком ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_2, визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеної квартири та зобов'язати відповідачку звільнити спірну квартиру, не перешкоджати їй у здійсненні її законних прав користування, володіння та розпорядження її частиною квартири, виселити ОСОБА_2 та зобов'язати повернути вартість майна, що було вивезено нею з квартири у 1999 році на суму 1400 грн.
Не погоджуючись з заявленим позовом, ОСОБА_2 звернулась з зустрічною позовною заявою, просила визнати угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладену між нею та ОСОБА_3 на Регіональній товарній біржі дійсною.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 20 травня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено у повному обсязі, зустрічна позовна заява ОСОБА_2 - задоволена. Визнаний дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 19.08.1999 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений на Регіональній товарній біржі.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в який ставить питання про скасування ухваленого рішення з прийняттям нового рішення про задоволення її позовних вимог та відмовою у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд, згідно п.1 ст.И ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Предметом спору є квартира АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, 6 липня 1999 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3 (а.с.8)
ОСОБА_1 мешкала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.
16 серпня 1999 року ОСОБА_3, на підставі розпорядження органу приватизації, отримав свідоцтво про право власності на спірну квартиру, (а.с.47)
19 серпня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на Регіональній товарній біржі був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, (а.с.49-50)
25 серпня 1999 року був знайдений труп ОСОБА_3
Оскаржуючи укладений договір, ОСОБА_1 вважає, що оскільки квартира була приватизована ОСОБА_3 за час перебування в шлюбі, остання є сумісним майном подружжя, тому вона повинна була надавати згоду на її відчуження.
Виходячи зі змісту ст.ст. 1, 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Приватизація здійснюється шляхом, зокрема, безоплатної передачі громадянам квартир (будинків).
Відповідно до ст. 22 КЗпШС Ураїни, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно ст. 23 КЗпШС України, майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.
Враховуючи, що сумісних коштів подружжя на придбання спірної квартири витрачено не було, а приватизація квартири, за своїм змістом, є безоплатною передачею квартир у власність громадян, підстав для віднесення спірної квартири до об'єктів спільної сумісної власності подружжя немає.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 був єдиним власником спірної квартири і правових підстав вважати її спільною сумісною власністю немає.
Згідно ст. 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» №3 (зі змінами внесеними постановами від 25.12.1992 р. №13, та від 25.05.1998 року №15), з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
На момент укладення спірного договору купівлі-продажу квартири, діяв Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.
Відповідне положення було зазначено й у договорі купівлі-продажу спірної квартири, що узгоджувалось з чинним на той час законодавством.
З урахуванням наведеного, правових підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, лише з підстав укладення його на товарній біржі немає.
Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 дійсним, оскільки усі істотні його умови сторонами були виконані.
Доказів, що спростовують це твердження суду ОСОБА_1 не навела, а згідно з ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 наполягала на позовних вимогах щодо визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним, як з підстав зазначених у позові в редакції 07.02.2000 р. - за ст. 52 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) (а.с.1-5), так і в редакції 25.04.2007 р., - за ст.ст. 47, 48, 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 22, 23 КЗпШС України. (а.с.245-247) Уточнити правові підстави звернення до суду відмовилась.
Так, відповідно до ст. 52 ЦК України (в редакції 1963 року) недійсною є угода, укладена громадянином, визнаним недієздатним через душевну хворобу або недоумство. До такої угоди застосовуються наслідки, передбачені статтею 51 цього Кодексу.
Рішення суду про визнання ОСОБА_3 недієздатним в матеріалах справи відсутнє, а за правилами ст. 16 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), тільки суду надані такі повноваження.
З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з наведеної підстави. Також вважає правильним рішенням в частині відмови позивачці у задоволенні позову про повернення або стягнення вартості її майна, яке знаходилось у спірній квартирі, оскільки докази наявності такого майна матеріали справи не містять.
Слід звернути увагу на те, що в мотивувальній частині рішення, що оскаржується, судом першої інстанції помилково зазначено посилання на ст. 55 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та на ст. 57 СК України, які судова колегія вважає необхідним виключити, оскільки за зазначених правових підстав сторонами відповідних вимог не заявлено.
Згідно ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Наведене не впливає на зміст рішення суду, яке по суті є правильним та відповідає вимогам закону. Судом правильно встановлено юридична сутність правовідносин, що виникли між сторонами, їх права та обов'язки, всебічно й повно встановленні обставини справи, та зроблені правильні висновки, у зв'язку з чим підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Довід апеляційної скарги щодо безпідставної відмови судом першої інстанції в призначенні повторної комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки єдиним допустимим доказом недієздатності особи є лише рішення суду. Інші доводи скарги також не спростовують правильність висновків суду.
Керуючись ч.1 ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 20 травня 2009 року -залишити без змін.
Виключити з мотивувальної частини рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 20 травня 2009 року посилання на ст. 55 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та ст. 57 СК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня наорання нею законної сили до суду касаційної інстанції.