Головуючий у першій інстанції Груца Є.Є. Справа № 22ц-3230/09

Доповідач Артеменко І.А. Категорія ЦП: 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2009 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Градовського Ю.М., Суворова В.О.,

при секретарі Велич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 квітня 2009 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк (ЗАТ КБ) „Приват Банк" в особі філії „Южне головне регіональне управління Закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу у сумі 35760, 66 грн., -

встановила:

У лютому 2009 року ЗАТ КБ „Приватбанк" в особі Філії „Южне головне регіональне управління" Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу у сумі 35760, 66 гривень за договором № SAMDN40000011604493 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної карти „Авторозсрочка" та додаткову угоду № 2 до договору № SAMDN40000011604493 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки „Авторозсрочка" від 16.02.2007 року, яка станом на 26.01.2009 року складає 35760, 66 гривень, що складається з заборгованості по кредиту -31589, 15 гривень; по відсоткам - 2429, 42 гривень; по комісії - 1283, 48 гривень; по пені -458, 61 гривень.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 квітня 2009 року позов Закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приват Банк" в особі філії „Южне головне регіональне управління Закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приват Банк" задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Тарзанов Іван Володимирович просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у позові ЗАТ КБ „Приватбанк" в особі Філії „Южне головне регіональне управління Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ КБ „Приватбанк" в особі Філії „Южне головне регіональне управління Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк", суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 у порушення умов п. п. 1, 17 Додаткової угоди, а також ст. ст. 509, 1049, 1054 ЦК України своїх зобов'язань по Додатковій угоді, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту, відсотків нарахованих за користування кредитом не виконав. У зв'язку з чим у відповідача перед позивачем станом на 26.01.2009 року виникла заборгованість по кредиту, яка складає 31589, 15 гривень, по відсоткам за користування кредитом, яка складає 2429, 42 гривні, по комісії - 1283, 48 гривень, по пені - 458, 61 гривень.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 16.02.2007 року між сторонами було укладено договір № SAMDN40000011604493 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної карти „Авторозсрочка" та Додаткову угоду № 2 до договору № SAMDN40000011604493 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної карти „Авторозсрочка" від 16.02.2007 року. Відповідно до п. І.І. Додаткової угоди позивач надав відповідачу кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 35840, 50 гривень та строк до 15.02.2014 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та у порядку, встановленому кредитним договором.

З п. 1 Додаткової угоди вбачається, що відповідач у період з 01 по 20 число кожного місяця зобов'язаний сплачувати відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 0, 75% на суму залишку заборгованості за кредитом; комісію за резервування коштів у розмірі 0, 5% від суми виданого кредиту; 770, 57 гривень для погашення заборгованості по Додатковій угоді, яка складається з заборгованості по кредиту, відсоткам, комісії, винагороді.

Пунктом 23 Додаткової угоди передбачено, що у випадку порушення зобов'язань за Додатковою угодою відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі в місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Згідно з п. 23 Додаткової угоди відповідач за порушення будь - якого зобов'язання, передбаченого п. п. 17.2, 17.3 Додаткової угоди, зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0, 1% від суми поточної заборгованості по кредиту.

За правилами ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у строк, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

У відповідності з п. п. а) п. 16.3 Додаткової угоди та ст. ст. 611. 651 ЦК України 21 листопада 2008 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про зміну умов договору і зажадав від відповідача дострокового повернення кредиту, сплати комісії і відсотків, виконання інших зобов'язань по Додатковій угоді у повному обсязі за фактичний строк його користування. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦК України, щодо зобов'язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату, але не пізніше 30 днів з дати отримання повідомлення. Відповідач повідомлення отримав 28.11.2008 року, однак умови не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати всієї суми кредиту, що позивач і зробив, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив його вимоги.

При цьому, суд першої інстанції, з урахуванням викладеного, правильно не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що він надав у заставу автомобіль марки ВАЗ 21070, 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1, в забезпечення виконання зобов'язань за додатковою угодою та довіреність на його реалізацію, оскільки тільки після продажу вказаного автомобіля, кошти отримані з його реалізації підуть на погашення кредитної заборгованості відповідача.

Викладені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті, оскільки додані до апеляційної скарги докази не спростовують висновку суду першої інстанції.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.