Справа №22ц- 7939/ 2009 рік   Головуючий у 1 інстанції Малютіна Н.М.

Категорія 32      Доповідач Жданова B.C.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Голубинського A.M. суддів : Жданової В.С , Прокопчук Л.М.,

при секретарі Поповченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу орендного підприємства «Шахта ІМ..О.Ф. Засядько» на рішення Київського районного суду м.Донецька від 10 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до орендного підприємства « Шахта ім.. О.Ф. Засядько» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 10 червня 2009 року позовні вимоги

ОСОБА_1 задоволені частково. На його користь з відповідача «Шахта ім.. О.Ф. Засядько» на відшкодування моральної шкоди стягнуто 15000 грн.

Задовольняючи позов, суд встановив та виходив з того, що позивач з липня 1999 р. працював на ОП «Шахта ім. О.Ф.Засядько» підземним прохідником 5 розряду. 20.09.2006 р. в результаті нещасного випадку на виробництві отримав гостре отруєння метаном, що призвело до ушкодження здоров»я. Висновком МСЕК від 20.12.2006 р. встановлено втрату 50% професійної працездатності з визнанням інвалідності 3 групи, що призвело до змін у повсякденному житті позивача та моральних страждань.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішенням суду скасувати . В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом безпідставно не враховані положення ст. 233 КЗпП України про встановлення трьохмісячного строку звернення до суду, відсутній висновок МСЕК щодо наявності моральних страждань, які не думку відповідача не доведені. Відповідач зазначає, що шкода, заподіяна внаслідок трудових обов'язків, відшкодовується відповідно до вимог Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фондом соціального страхування, якому відповідач сплачує внески. Просить ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги. Просив рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити. Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить її відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і обґрунтовано виходив з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, що обов'язок по її відшкодуванню покладено на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що право позивача на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю у зв'язку з професійним захворюванням пояснично-крестцова радікулопатія, вперше було встановлено висновком МСЕК від 30.12.2006 року (а.с.15).

Пунктом 27 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005, № 3235-IV зупинено дію абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34; частини п'ятої статті 47 (в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Таким чином на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди норма закону щодо обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, не діяла.

Вирішуючи спір суд обґрунтовано послався на вимоги ст. 273-1 КЗпП України, якою передбачено право на відшкодування моральної шкоди. Правильним є посилання суду на п. 3 Постанову Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» та рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 8.10.2008 р.

Довід апеляційної скарги про те, що позивачем не надані докази заподіяння моральної шкоди не заслуговує на увагу. В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Факт ушкодження здоров'я позивача підтверджений висновком МСЕК.

Розмір суми на відшкодування моральної шкоди судом визначено з урахуванням характеру і обсягу фізичних і душевних страждань позивача, неможливості відновлення професійної працездатності, стану його здоров'я. Визначений судом розмір відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Доводи скарги щодо пропуску строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки суд при вирішенні цього питання обґрунтовано виходив з п.3.чІ ст. 268 ЦК України про те, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров»я.

Таким чином, суд всебічно, повно і об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу орендного підприємства «Шахта їм.. О.Ф. Засядько» відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.