Справа 2-10160/06р.,
2-586/07 р.
РІШЕННЯ ІМ'ЯМ УКРАЇНИ.
28.02.2007 р. Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Оксененко В.А., при секретарі- Городецької О.Л., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за ПОЗОВОМ ОСОБА_1 ДО ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування розпорядження про приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсними договорів купівли-продажу, визнання права користування житлом, 3 особи-Управління Комунального майна та приватизації Харківської міськради, міськБТІ м.Харкова, приватні нотаріуси ОСОБА_5,ОСОБА_6; по зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, зняття з реєстрації, 3 особа- ВГІРФО Московського РВ ХМУ УМВСУ в Харківської обл.,-
установив:
У липні 2006 р. ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом про про скасування розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права користування житлом
У ході судового розгляду позивачка вточнила позовні вимоги і указала наступне.
З 1970 р. вона проживала разом з ОСОБА_7 в кв.АДРЕСА_1; вела спільне, сумісне господарство, мала спільний бюджет і підтримувала фактичні шлюбні відносини; але, шлюб не укладала. 13.11.2001 р. ОСОБА_7 помер; вона залишилася проживати у вказаній квартирі. У 2001 p., після смерті ОСОБА_7 їй стало відомо, що 27.05.97 р. він приватизував вказану квартиру разом з сином ОСОБА_2 (відповідач у справі) і отримав на квартиру свідоцтво про право власності.
Вважає, що приватизацією та продажем квартири порушені її житлові права: протягом тривалого часу вона проживає в спірній квартирі із згоди ОСОБА_2, оплачувала і піклувалася про це житло, ця квартира є її єдиним місцем мешкання і вона нарівні з ОСОБА_2, ОСОБА_7 мала право на приватизацію частини квартири. Після смерті чоловіка вона звернулася до Московського суду м.Харкова з позовом про встановлення факту знаходження її на утриманні у ОСОБА_7, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування. 15 травня 2003 р. в задоволенні її позовних вимог було відмовлено. Рішенням судової палати у цивільним справах Харківського апеляційного суду рішення суду 1-інстанції було скасовано, постановлено нове рішення, яким за нею визнане право власності на 1/2 ч. вказаної квартири в порядку успадкування. За даним рішенням суду вона зареєструвала власність за собою в БТІ і 8.12.2004 р. прописалася в квартирі.
Однак, в 2006 р. Ухвалою Верховного суду України рішення апеляційного суду Харківської області було скасовано, а рішення суду 1 інстанції від 15.5.2003 р. залишено без змін.
Після цього, відповідач зареєстрував спірну квартиру загалом за собою і продав її в червні 2006 р. ОСОБА_4, а ОСОБА_4 через нетривалий час продала квартиру ОСОБА_3
Вважає, що вона набула право на житло, повинна була брати участь в приватизації нарівні з ОСОБА_7 і його сином, тому, просить анулювати розпорядження про приватизацію квартири, видане в 1997 p., визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру від 27 травня 1997 р. і визнати за нею право користування житловим приміщенням. Оскільки, ОСОБА_2 квартиру продав незаконно, без її згоди, просить визнати договори купівлі-продажу недійсними. Представник відповідача ОСОБА_2.-ОСОБА_8. позов не визнала, указала, що відповідач- син ОСОБА_2 Після смерті батька в 2001 р. він звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини. Позивачка звернулася до Московського суду м.Харкова з позовом про визнання права власності на квартиру в порядку успадкування; в позові їй було відмовлено. Ухвалою Верховного Суду України в 2006 р. рішення Московського суду м.Харкова від 15.5.2003 р. було залишено без змін. ОСОБА_2 зареєстрував в БТІ право власності і 16 червня 2006 p., як належний власник, продав квартиру ОСОБА_4, оформивши угоду нотаріально.
Указала, що спірна квартира була надана на сім'ю з 3 осіб: ОСОБА_7 і двох його синів. У 1997 р. квартира була приватизована ОСОБА_7 і його сином ОСОБА_2 на двох у рівних частках. ОСОБА_1. фактично мала два місця проживання- протягом всього часу мешкання з ОСОБА_7 була прописана в 3-х кімнатної кв.АДРЕСА_2. У 1999 р. позивачка з дочкою і онукою приватизували вказану квартиру і зареєстрували її за собою в БТІ. Вважає, що позивачка не надала доказів того, що станом на 1997 р. вона постійно проживала в спірній квартирі по АДРЕСА_1. Крім того, ОСОБА_1 пропущений термін позовної давності для пред'явлення даного позову, оскільки, приватизація мала місце в 1997 р., про її здійснення позивачка дізналася в 2001 р.
Згідно законодавства України громадянин України бере участь в приватизації житлового фонду один раз, тому, позивачка не має права повторно приватизувати державне житло.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, заявила зустрічний позов про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення ОСОБА_1 з квартири, указавши в обгрунтування наступне.
16.06.2006 р. вона купила вищезгадану квартиру у ОСОБА_4 за 133 825 гр., посвідчивши договір у приватного нотаріуса ОСОБА_6 При купівлі квартири їй було відомо, що там проживає ОСОБА_1., про що була зроблена відмітка в договорі і продавець взяла на себе зобов'язання про зняття її з реєстрації і виселення. Однак, у встановлений термін свого зобов'язання ОСОБА_4 не виконала, тому, вона просить суд виселити позивачку з квартири, що належить їй і зняти її з реєстрації. Для купівлі квартири вона продала своє житло, виписалася і в цей час ніде не зареєстрована; вимушена знімати житло, тратити за це свої кошти. ОСОБА_1. не є членом її сім'ї та до угоди, укладеної з ОСОБА_4 відношення не має. Вона закон не порушувала, є добросовісним покупцем; мешкання в спірній квартирі позивачкі порушує її права власника, що і просить усунути. Представник відповідачкі ОСОБА_4-ОСОБА_9 позов ОСОБА_1 не визнала; зустрічний позов ОСОБА_3 підтримала і пояснила, що на момент продажу квартири ОСОБА_2 був її законним власником на основі ухвали судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16 березня 2006 р. Нотаріус перевіряла законність і правильність правовстановлюючих документів на квартиру і,
3
пересвідчившись в цьому, засвідчила угоду. Позивачка не була стороною по купівлі-продажу квартири, тому, оспорювати їх не має право. Крім того, ОСОБА_1 приватизувала і з 1999 р. є власником 1/3 ч. квартири АДРЕСА_2, протягом до 8.12.2004 р. була прописана там і, таким чином, зберігала за собою право на це житло. З позовом про анулювання приватизації квартири по АДРЕСА_1 позивачка звернулася лише в липні 2006 p., пропустивши термін позовної давності.
ОСОБА_1 зустрічний позов не визнала.
З особи:
- приватні нотаріуси ОСОБА_5., ОСОБА_6 в своїх письмових
поясненнях позов ОСОБА_1 не визнали, зустрічний позов ОСОБА_3 підтримали, указавши, що порушень чинного законодавства при посвідченні договорів купівлі-продажу 16 червня і ЗО червня 2006 р. не було; просили справу розглянути в їх відсутності;
представник БТІ м.Харкова надав суду заяву, в якій указав, що БТІ є обліковою організацією, яка здійснює реєстрацію нерухомості, тому, просив розглянути справу в їх відсутності;
Управління комунального майна і приватизації Харківської міськради,
будучи сповіщеним про день, час, місце розгляду справи в суд не
з'явився; заяви про неможливість явки в суд не надав; ВГІРФО
Московського РВ ХМУ УМВДУ в Х/обл. просив справу розглянути в їх
відсутності і суд розглянув справу за відсутності вказаних осіб, на
основі наданих суду доказів.
Вислухавши учасників судового розгляду, свідків ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 дослідивши письмові
докази, суд приходить до наступного.
Як встановлено судом, квартираАДРЕСА_1 була приватизована і на праві власності належала ОСОБА_7, ОСОБА_14 по 1/2 ч. кожному на основі розпорядження
Харківського міського центра приватизації державного житлового фонду НОМЕР_1 від 27 травня 1997 р.
ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 Рішенням Московського суду м.Харкова від 16 травня 2003 p., залишеного в силі ухвалою судової палати у цивільним справах Верховного суду України 16 березня 2006 р. за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_7 було визнане право власності на вказану квартиру загалом.
ОСОБА_2 13.06.2006 р. зареєстрував право власності в місьБТІ за собою.
16.06.2006 р. ОСОБА_2. продав, а ОСОБА_4 купила за 125 000 гр. вищезгадану спірну квартиру; договір посвічений приватним нотаріусом ОСОБА_5, р.н.НОМЕР_2. ОСОБА_4 зареєструвала нерухомість в місьБТІ за собою.
30.06.2006 р. ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купила за 133825 гр. квартиру АДРЕСА_1; договір посвічений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6.
ОСОБА_3 зареєструвала квартиру в міськБТІ за собою. Суду не приведено підстав незаконності вищеперелічених угод; позивачкою не вказано яку норму діючого цивільного закону України порушено та де це відображено та хто буде нести негативні наслідки при визнанні угод недійсними.
На момент їх складення угоди, тобто, на 16.6.2006 р. ОСОБА_1. власником спірної квартири не була; її право на майно в законному порядку визнане не було; стороною по угоді не була.
ОСОБА_2 на момент продажу квартири був власником відчужуваного майна; покупці-ОСОБА_4, ОСОБА_3 виконали всі умови угод, в тому числі сплатили вартість квартири і, отже, є добросовісними набувачами майна.
Тому, суд не знаходить підстав для визнання договорів купівлі-продажу від 16.6.2006 p., укладеного між ОСОБА_2іОСОБА_4 від 30.06.2006 p., укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 недійсними. Суд також не убачає правових підстав для визнання приватизації спірної квартири недійсної і визнанні права користування квартирою за позивачкою.
Як встановлено судом і визнано особами, що беруть участь в справі, спірна квартира АДРЕСА_1 була приватизована ОСОБА_2 в травні 1997 р.; а ОСОБА_1 будучи прописаної, приватизувала нарівні з дочкою і онукою квартиру АДРЕСА_2 в 1999 р.
Сама позивачка стверджувала суду, що вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_7 і між ними склалися нормальні, сімейні взаємовідносини.
Пр таких обставинах, з урахуванням порядку приватизації житлового фонду, що вимагає чималого часу і безпосередньої особистої участі, ОСОБА_1 не могла не знати про те, що квартира по АДРЕСА_1 була приватизована чоловіком і його сином. Більш того, цей факт їй був відомий в 2001 р. при подачі позову в Московський суд м.Харкова про визнання права власності на дану квартиру в порядку успадкування.
У відповідності зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 року; а її течія за правилом ст. 261 ЦК України починається з того дня, коли особа дізналась або могла дізнатися про порушення свого права.
Враховуючи, що про одну і ту ж подію не можна дізнатися двічі, суд вважає, що ОСОБА_1 пропущений термін позовної давності на пред'явлення вимоги про визнання приватизації недійсної і про анулювання свідоцтва про право на житло.
Позивачка ОСОБА_1 фактично просить встановити правовідносини по користуванню житловим приміщенням- спірною квартирою, які склалися за станом на травень 1997 р. При цьому, остання затверджувала суду, що вона поселилася і проживала там із згоди квартиронаймовуча-ОСОБА_7 і його сина ОСОБА_2.
Свідки- ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. підтвердили суду, що на протязі з 1970 р. позивачка та ОСОБА_7 проживали разом, однією сім'єю у спірної квартирі,робила там ремонт та дбала про житло.
Але, суд критично відноситься до показань свідків.
Всі дії ОСОБА_1 і ОСОБА_7 свідчать про те, що між ними існувала домовленість відносно прописки і користування житлом і саме тому, кожний приватизував те житлове приміщення, право на яке він зберігав. У відповідності зі ст. 5 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» №2482 від 19.06.92 р. з подальшими змінами і доповненнями, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно один раз. Таким чином, ОСОБА_1 одного разу використала своє право на приватизацію, взявши участь в приватизації трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_2 в 1999 р. і брати участь в приватизації державного житлового фонду у другий раз не має. Позивачка зареєструвалася в даній квартирі за рішенням судової палати
апеляційного суду Харківської області в грудні 2004 р. ОСОБА_3 просила суд усунути перешкоди в користуванні власністю, казавши, що їй жити ніде, що через дії ОСОБА_1 вона не може зареєструватися і користуватися своїм майном; остання не є членом її сім'ї, укладати договір оренди з нею вона не бажає, правовідношення ОСОБА_1 з ОСОБА_7 її не торкаються, в зв'язку з чим просить виселити ОСОБА_1 з квартири.
Суд вважає даний позов таким, що підлягає задоволенню. У відповідності зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
ОСОБА_1, поселившись в спірну квартиру з порушенням встановленого законом порядку, а саме ст. 65 ЖК України, право користування житловим приміщенням у відповідності зі ст. 64 ЖК України
не набула, тому, підлягає виселенню з спірної квартири без надання
іншого житлового приміщення.
Посилання позивачкі на правила ст. 405 ЦК України (2004 р.) в цьому
випадку необгрунтовано, так як, вона не була членом сім'ї власників-
ні ОСОБА_2 (котрий тривалий час мешкав у Росії та є її
громадянином), ані ОСОБА_4, ані ОСОБА_3
Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, ст.391 Закону України "Про
власність", ст. 64 ЖК України, Закону України "Про приватизацію
державного житлового фонду", ст. 215,405 ЦК України суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Усунути перешкоди в користуванні власністю та виселити ОСОБА_1 з кв.АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Зобов'язати ВГІРФО Московського РВ ХМУ УМВС в Харківської обл. зняти
ОСОБА_1 з реєстраційного обліку по кв. АДРЕСА_1 В позові ОСОБА_1 про скасування розпорядження про приватизацію
квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,
визнання недійсними договорів купівли-продажу, визнання права
користування житлом- відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга. Заява про апеляційне
оскарження може бути подана в апеляційний суд Харківської області
через районний суд на протязі 10 днів; а апеляційна скарга може бути
подана в районний суд на протязі 20 днів після подання заяви про
апеляційне оскарження.
СУДДЯ: В.А. ОКСЕНЕНКО.