Справа № 22-Ц-762
Головуючий в 1 інстанції Потеряйко C.O.
Категорія 33 Доповідач Лащенко В.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 лютого 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого - Лащенка В.Д. суддів - Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І. при секретарі -Терех Т.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, прокурора Таращанського району Київської області, Державного казначейства України на рішення Таращанського районного суду Київської області від 20 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Таращанського району Київської області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,
встановила:
У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до прокуратури Таращанського району Київської області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Свої вимоги мотивувала тим, що відносно неї було порушено кримінальну справу та пред»явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України. Постановою слідчого прокуратури Таращанського району від 18 жовтня 2007 року кримінальна справа була закрита відповідно до вимог ст..ст. 6.п.2, 213 п.2 КПК України - за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Позивачка вказує на те, що в період з 24 листопада 2006 року по 18 жовтня 2007 року перебувала під слідством і судом по обвинуваченню у злочині середньої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років. Своїми незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) держава Україна в особі органу досудового слідства та державного обвинувачення - прокуратура Таращанського району завдала їй значної матеріальної та моральної шкоди.
Просила стягнути за рахунок державного бюджету України за завдану шкоду 4 500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Таращанського районного суду від 20 листопада 2008 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з державного бюджету України на користь позивачки 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1., прокуратура та Державне казначейство України просять скасувати рішення суду у зв»язку з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 05.07.2006 року прокурором Таращанського району порушено кримінальну справу за фактом привласнення грошових коштів за попередньою змовою службовими особами дільничної виборчої комісії № 155 с Ріжки Таращанського району за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України. Позивачці було пред»явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України. Постановою слідчого прокуратури Таращанського району від 18 жовтня 2007 року кримінальна справа була закрита відповідно до вимог ст..ст. б.п.2, 213 п.2 КПК України - за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Відповідно до ст.1176 ЦК України, ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачка має право на відшкодування шкоди, оскільки кримінальну справу щодо неї було закрито в зв'язку з недоведеністю участі обвинуваченої у вчиненні злочину.
Разом з тим ст.. 12 вказаного Закону та п. 11 Положення про застосування Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду ", передбачено порядок визначення та відшкодування матеріальної шкоди. Положенням передбачено, що для визначення розміру суми, сплаченої громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги та інших витрат, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися при закритті провадження в справі до відповідного органу, який провадив дізнання та досудове слідство.
Оскільки позивачкою не було дотримано зазначеного порядку, суд правомірно відмовив у позові про відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно до ст.13 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду " від 01.12.1994 року, питання про відшкодування моральної шкоди, вирішується судом відповідно до чинного законодавства.
При наявності заподіяння особі моральної шкоди її розмір визначається судом з урахуванням обставин справи в межах встановлених цивільним законодавством, але не менше одного розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом з урахуванням розумності та справедливості, як того вимагає ст.23 ЦК України.
Судом встановлено, що позивачка перебувала під слідством і судом по обвинуваченню у вчиненні злочину з 24 листопада 2006 р. по 18 жовтня 2007 р.( всього 10 місяців 24 дня).
Мінімальний розмір заробітної плати на момент розгляду справи в суді становить 545 гривень. Враховуючи зазначений розмір мінімальної заробітної плати, час перебування позивачки під слідством та судом, подані докази заподіяння моральної шкоди, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд оцінив завдану позивачці моральну шкоду в розмірі 30000 ( тридцять тисяч) гривень. Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом неправильно застосовані норми права, якими врегульовані дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не можуть бути враховані, оскільки суд першої інстанції навів обґрунтування та послався на норму права відмовляючи у відшкодуванні матеріальної шкоди. Позивачка не позбавлена можливості звернутися до відповідного органу, яким закрита була кримінальна справа для вирішення цього питання.
Відсутні підстави для збільшення розміру, визначеному для відшкодування моральної шкоди.
Доводи прокурора Таращанського району Київської області не спростовують правильних висновків суду щодо необхідності відшкодування моральної шкоди. Такі вимоги розглянуті з участю представника Державного казначейства України і ухвалено стягнути кошти з державного бюджету відповідно до вимог чинного законодавства. Посилання в скарзі на те, що ОСОБА_1 в ході досудового слідства вчинила самообмову, у зв'язку з чим вона не має права на відшкодування шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки вказане не підтверджується матеріалами справи. Будь-яких доказів про те, що позивачка шляхом самообмови перешкоджала з»ясуванню істини і цим сприяла незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, суду не надано.
Не можуть бути враховані також доводи Державного казначейства України про відсутність підстав для відшкодування шкоди через відсутність незаконних дій посадових осіб. Той факт, що позивачка незаконно була притягнута до кримінальної відповідальності і їй було пред»явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України, підтверджується постановою про закриття кримінальної справи. Інші доводи скарги не спростовують висновків суду про необхідність відшкодування шкоди. За вказаних обставин рішення суду першої інстанції є законними і обґрунтованими, а тому підстав для його скасування немає.
Суд першої інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, а тому ухвалене ним судове рішення належить залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, прокурора Таращанського району Київської області, Державного казначейства України відхилити, а рішення Таращанського районного суду Київської області від 20 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.