АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 723 / 10 Головуючий у 1-й інстанції: Курдюков В.М.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 березня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
При секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 11 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ жилого будинку, -
В С Т А Н О В И Л А :
24 липня 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ жилого будинку.
Зазначала, що з 26 квітня 1981 року перебувала з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі. 23 травня 1987 року на підставі нотаріально посвідченого договору вони придбали жилий будинок АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за відповідачем.
17 лютого 2009 року шлюб між нею та ОСОБА_4 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 14.
Оскільки в добровільному порядку розділити спільне майно подружжя, до якого входить жилий будинок АДРЕСА_1, ОСОБА_4 не бажає, просила вимоги задовольнити та виділити їй в натурі Ѕ частину зазначеного будинку.
В подальшому, 11 грудня 2009 року, ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги і просила розділити будинок по другому варіанту, запропонованому у висновку експерта, а також виділити їй та відповідачу земельні ділянки площами по 731 кв. м кожному.
Р ішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 11 грудня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
На зазначене рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 11 грудня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Заслухавши суддю–доповідача, доводи ОСОБА_3, заперечення ОСОБА_4 та його представника, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що спірний будинок АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 1 368, 75 кв. м АДРЕСА_1, був придбаний сторонами у період шлюбу, тому належить їм на праві спільної сумісної власності.
ОСОБА_3 просила розділити будинок в натурі по другому варіанту, запропонованому експертом.
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що її вимоги суперечать нормам частини 1 статті 70, частини 4 статті 71 СК України, відповідно до яких у разі поділу майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на жилий будинок допускається лише за його згоди.
З висновків експерта вбачається, що у даному випадку виділити кожній із сторін по Ѕ частині спірного будинку неможливо. ОСОБА_3, виходячи із запропонованого експертом варіанту розділу будинку, просила виділити їй в натурі 14/25 частин будинку. Це на 3/25 більше Ѕ частини. Проте, в порушення частини 2 статті 70 СК України, не зазначила за яких обставин суд може відступити від рівності часток. Крім того, відповідач заперечує проти зменшення його частки при розділі жилого будинку і не бажає отримувати грошову компенсацію. Пропонує виділити позивачці меншу частку будинку.
На думку суду першої інстанції, прийняти рішення про виділ ОСОБА_3 в натурі 11/25 часток спірного жилого будинку неможливо в силу положень частини 1 статті 11 ЦПК України, оскільки тоді суд вийде за межі позовних вимог.
Між тим, зазначений висновок не відповідає фактичним обставинам справи та положенням процесуального права.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Тобто у даному випадку предметом спору є жилий будинок, який належить сторонам на праві спільної сумісної власності і який позивачка бажає розділити в натурі, а не запропоновані експертом конкретні варіанти розділу будинку.
З’ясовано, що спірний будинок складається з жилих кімнат 1-2 площею 14 кв. м, 1-3 площею 7,7 кв. м, 1-4 площею 20,2 кв. м, коридору 1-1 площею 6,1 кв. м, кухні П площею 9,0 кв. м, санвузлу Ш площею 8,8 кв. м, веранди Ш площею 8,8 кв. м. З пояснень сторін, з висновку експерта видно, що після проведення певних переобладнань та прибудов будинок можливо розділити в натурі, проте з відступленням від рівності часток.
Згідно роз’яснень, викладених у пунктах 6,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 ( із наступними змінами ) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про поділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом ( квартиру ). Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшена. Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнання приміщення в ізольовані квартири.
При вирішенні спору суд викладених положень до уваги не взяв і безпідставно відмовив у позові про поділ будинку, який належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Та обставина, що запропонований експертом варіант не відповідає пункту 2.22 Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення. Будинки і споруди», оскільки квартира № 2 складається тільки з кімнати та санвузлу, в ній відсутні кухня, передпокій, у висновку експерта не зазначено, чи є технічна можливість добудувати необхідні приміщення, не може бути підставою для відмови у позові про розділ в натурі жилого будинку, а являється поводом для усунення недоліку, допущеного експертом.
Статтею 152 ЖК України передбачено, що у тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться за наявності дозволу на це виконкому місцевої ради ( стаття 152 ЖК України ).
Між тим, при розгляді спору зазначена установа не була залучена до участі у справі.
Крім того, з уточненої позовної заяви від 11 грудня 2009 року вбачається, що ОСОБА_3 крім розділу жилого будинку в натурі також просила розділити і земельну ділянку, проте в цій частині позовні вимоги не розглядалися судом ( а. с.161-162 ).
Оскільки викладені порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, постановлене рішення необхідно скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд у іншому складі.
Керуючись ст. ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 11 грудня 2009 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до того ж суду у іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: