Справа №22Ц-5040/2008 рік

Головуючий в 1 інстанції Шинкарь А.О

Категорія 21 Доповідач у II інстанції Суханова ст.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів: Даценко Л.М., Суханової Є.М.,

при секретарі Приходько Л. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Броварський завод будівельних конструкцій" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимущеного про гулу та моральної шкоди;

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2008 року в задоволені позовних вимог позивача було відмовлено.

Не погодившись з висновками, наведеними в рішенні суду, апелянт звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд обґрунтовано визначив правовідносини сторін та застосовував законодавство, яке їх регламентує.

Позивач працював на ВАТ „БЗБК" на посаді механіка по роботі з засобами малої механізації.

Наказом по заводу № 173-к від 31 травня 2007 року „Про внесення змін д штатного розкладу дільниці по впровадженню нової техніки та технології та скорочення чисельності працівників ремонтно-будівельної дільниці та її підпорядкування" скорочено посаду механіка бригади малої механізації, яку займав позивач.

Наказом № 222-к від 10 липня 2007 року позивача звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогули).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду від 20 грудня 2007 року між сторонами було укладено мирову угоду, згідно з якою позивача було поновлено на займаній посаді та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу та інші виплати та скасований вищенаведений наказ від 10.07.2007 року про звільнення позивача.

Наказом по заводу № 2-к від 2 січня 2008 року було поновлено процедуру скорочення посади „механік по роботі з засобами малої механізації", яку було визначено наказом № 173-к від 31.05.2007 року.

Позивач під розписку був попереджений 11.01.2008 року про майбутнє звільнення з 17 березня 2008 року та йому було запропоновано іншу роботу, а саме: механік перлітного цеху, від якої він відмовився. З 11 по 21 та з 24 по 29 березня 2008 року позивач перебував на лікарняному.

Наказом по заводу № 82-к від 24.03.2008 року позивача було звільнено з роботи у зв"язку з скороченням штату за ст. 40 п. 1 КЗпП України 24 березня 2008 року (останній день роботи).

Судом було встановлено, що в день звільнення - 24.03.2008 року - позивач прибув у відділ кадрів, здав листок непрацездатності за період з 11 по 21.03.2008 року, при цьому не повідомив, що продовжує хворіти, отримав обхідний лист, йому було оголошено наказ про звільнення, від підпису про ознайомлення з яким, він відмовився, про що було складено відповідний акт.

Таким чином, відповідач, звільнивши позивача під час його лікування порушив вимоги чинного законодавства та права позивача, а саме:

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 ( зі змінами, внесеними Постановами від 01. квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року №18 та від 25 травня 1998 року №15) „Про практику розгляду судами трудових спорів" роз"яснено, що розірвання трудового договору з ініціативи адміністрації або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (' в установлених випадках-довідку) про його тимчасову непрацездатність.

Отже, судом першої інстанції було встановлено, що звільнення позивача під час його хвороби порушує його права, а тому суд на підставі вимог ст. 43, 49-2 КЗпП України змінив дату звільнення позивача з 24 на 31 березня 2008 року (згідно листка непрацездатності позивач повинен був приступити до роботи 30.03.2008 року), що припадає на неділю.

Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України звільнення проводиться з наданням гарантій, пільг та компенсацій, передбачених главою 11 -А КЗпП України.

При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював, який є меншим за два місяці до дня звільнення.

Суд першої інстанції повно з"ясував обставини, які мали значення для справи та для ухвалення законного рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294, 303, 303, 309 ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2008 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.