Справа № 22-Ц-622/2009
Головуючий в 1 інстанції Гапоненко А.П.
Доповідач в 2 інстанції Дьоміна О.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого: судді Дьоміної О.О., суддів: Малорода О.І., Оношко Г.М., при секретарі: Бистрої Г.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2008 року та 15 грудня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» Київська обласна філія, Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції, ОСОБА_2, треті особи: Ірпінська філія Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен банк-Аваль», Закрите акціонерне товариство «Військово-страхова компанія» про визнання торгів з реалізації арештованого майна недійсними; за позовом Закритого акціонерного товариства «Військово-страхова компанія» до ОСОБА_1, Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» Київська обласна філія, Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції, треті особи: Ірпінська філія Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», ОСОБА_2 про визнання прилюдних торгів недійсними.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2008 року позовну заяву ОСОБА_1 до Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст», Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції, ОСОБА_2, 3-тя особа Ірпінська філія ВАТ «Райффайзен банк Аваль», Закрите акціонерне товариство «Військово-страхова компанія» про визнання торгів з реалізації арештованого майна недійсними залишено без розгляду.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15 грудня 2008 року знято арешт у вигляді заборони відчуження з квартири АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_1, накладений ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2007 року.
Не погоджуючись з вказаними ухвалами суду позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить ухвали судду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права,
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвал суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягає задоволенню з таких підстав.
Суддя, залишаючи заяву без розгляду послався на те, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1. було відкрито за заявою, поданою без додержання вимог ст. 119 ЦПК України, а також без сплати судового збору (держмита) в належному розмірі, ухвалою судді від 14.11.2008 року надавався позивачу строк для усунення цих недоліків до 28.11.2008 р.
У встановлений строк позивач не виправив вказані в ухвалі недоліки, зокрема: не оплатив в повному розмірі судовий збір (держмито), позивачем заявлені вимоги про визнання недійсними торгів з реалізації арештованого майна, які відносяться до вимог майнового характеру і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України мають оплачуватися виходячи з вартості майна (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»).
Позивач при подачі позову сплатив держмито в сумі 7, 50 грн., що суперечить п.2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України та ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито", згідно яких у позовах майнового характеру держмито сплачується в розмірі 1 % від вартості майна, але не менше 3-х неоподатковуваних мінімумів громадян; не вказав чітку назву відповідача - СДП «Укрспецюст» Київська обласна філія, з якої незрозуміло хто є відповідачем - Київська обласна філія СДП «Укрспецюст», чи безпосередньо саме підприємство СДП «Укрспецюст», не вказав у якості 3-ї особи установу банку, яка є юридичною особою (вказав Ірпінську філію ВАТ «Райффайзен банк Аваль», яка не є юридичною особою і згідно вимог ст. 28 ЦПК України не може бути учасником справи); не виклав належним чином зміст позовних вимог, не вказав дату проведення торгів, сторони договору (хто продавець і покупець), яке майно було предметом продажу: не вказав в заяві ціну позову (позов носить майновий характер); не виклав в позові обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги про визнання торгів недійсними з посиланням на конкретні статті ЦК України, які регламентують підстави та порядок визнання правочину недійсним; не зазначив в позові доказів, що підтверджують кожну обставину.
Тому суд вважав, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України необхідно залишити заяву без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст. 119 ЦПК України та не було сплачено судовий збір (держмито) і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Однак, не можна погодитися що суд правомірно залишив позов ОСОБА_1. без розгляду, оскільки провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст. 119 ЦПК України, та без оплати у встановленому законом розмірі судового збору (держмита) і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Так, з матеріалів справи вбачається, що судом 16.06. 2007 р. (а.с.34) було відкрито провадження у справі, накладено арешт на спірну квартиру, 04.07. 2007 р. призначено попередній розгляд справи.
Справа призначалася до розгляду справи по суті на 17.07., 01.08., 15.08., 10.09, 27.09., 25.10., 14.11., 27.11.2007 р. судом призначено судово-технічну експертизу, 14 листопада 2008 р. справу прийнято до провадження суддею Савченком СІ.
Верховний Суд України звертав увагу суддів на те, що чинний ЦПК України не передбачає після вчинення вказаних процесуальних дій повноваження суду залишати позовну заяву без руху з установленням строку для усунення її недоліків та подальшим залишенням заяви без розгляду, а тому залишення позовної заяви ОСОБА_1. без розгляду після проведення попереднього засідання у справі суперечить правилам ст. 207 ЦПК України.
За таких обставин не можна вважати ухвалу суду від 01.12.2008 р. законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню.
Згідно ст.154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Ірпінського міського суду від 16.06.2007 р. у вказаній справі за заявою позивача в порядку забезпечення позову було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено її відчуження (а.с.27).
Суд, вирішуючи питання про зняття арешту послався на те, що ухвалою Ірпінського міського суду від 01.12.2008 р. позовна заява ОСОБА_1. залишена без розгляду, оскільки провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст. 119 ЦПК України, та без оплати у встановленому законом розмірі судового збору (держмита) і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк, тому згідно ч.6 ст.154 ЦПК України якщо заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно із ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, та вважав, що оскільки заяву ОСОБА_1. залишено без розгляду і відповідно відпали підстави для застосування забезпечення позову, повинні бути скасувати ці заходи.
Так як ухвала суду від 01.12.2008 р. є незаконною і підлягає скасуванню, підстави для скасування заходів забезпечення позову на які послався суд є неправомірними, тому ухвала суду від 15 грудня 2008 р. також підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2008 року та 15 грудня 2008 року - скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.