Справа № 22ц-0921/2008

Головуючий у 1 інстанції Вознюк C.M.

Категорія 53 Доповідач у II інстанції Дьоміна О.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2009 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Дьоміної О.О,

суддів: Малорода О.І., Коцюрби О.П.,

при секретарі: Рудзінській А.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2008 року в цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про зарахування часу перебування на військовій службі до стажу роботи на підприємстві та виплату винагороди за вислугу років.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2008 року ОСОБА_1.3вернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив зобов'язати адміністрацію ДП МА «Бориспіль» зарахувати час проходження військової служби, який складає 28 років, до стажу роботи за спеціальністю на підприємстві ДП МА «Бориспіль» з моменту прийому на роботу на вказане підприємство, а саме з 28 березня 2000 року, та виплати винагороди за вислугу років в системі цивільної авіації працівникам ДП МА «Бориспіль» нарахувати і виплатити щомісячну винагороду за вислугу років у розмірі 40 % від посадового окладу, який встановлено штатним розписом № 29 - 10 - 21 від 15 лютого 2008 року.

Свої вимоги мотивував тим, що з 28 березня 2000 року, відповідно до наказу працює на підприємстві відповідача, до працевлаштування на підприємстві відповідача він проходив військову службу у Збройних Силах України і 20 серпня 1998 року його було звільнено в запас за віком з загальною вислугою 28 років. Крім цього зазначив, що відповідно до «Положення про порядок і умови виплати винагороди за вислугу років в системі цивільної авіації працівникам ДП «МА «Бориспіль», який є додатком до Колективного договору на 2007 рік, передбачено право працівників підприємства на отримання винагороди за вислугу років в розмірах від 5 до 40 % посадового окладу, залежно від стажу роботи. Пунктом 3.2 вказаного положення визначено порядок зарахування вказаного стажу, що дає право на отримання вказаної винагороди. Оскільки вказаний пункт суперечить п.

I ст. 8 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а також п.1 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та не враховує до вказаного стажу період проходження військової служби, тому просив в судовому порядку зобов'язати відповідачів зарахувати йому час перебування на службі до стажу, який дає право на отримання винагороди та зобов'язати нарахувати йому вказану винагороду в розмірі 40% з моменту прийняття на роботу.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від

11 грудня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» зарахувати ОСОБА_1 час проходження військової служби, який складає 27 років і 9 місяців, до стажу роботи за спеціальністю на державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з моменту його прийняття на роботу, а саме - з 28.03.2000 року.

Зобов'язано державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» нарахувати та виплатити ОСОБА_1, техніку першої категорії, винагороду за вислугу років в системі цивільної авіації працівникам державного підприємства «Міжнародний аеропорт "Бориспіль» в розмірі 40 відсотків від посадового окладу щомісячно, згідно штату затвердженого на відповідний період, починаючи з 28.03.2000 року

В задоволенні позовних вимог в частині нарахування винагороди виходячи з посадового окладу, що діє з 1 лютого 2008 року відмовлено. Стягнуто з відповідача судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, та закрити провадження у вказаній справі, посилаючись при цьому на незаконність та необґрунтованість рішення суду, постановления його з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивач перебуває в трудових стосунках з відповідачем 28 березня 2000 року по даний час. До працевлаштування на підприємстві відповідача, позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, 20 серпня 1998 року був звільнений в запас за віком з загальною вислугою 28 років.

Вирішуючи вказаний спір, та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав обґрунтованими та законним вимоги позивача в частині зарахування до спеціального стажу в Цивільній авіації часу проходження позивачем військової служби та зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу винагороду за вислугу років в системі цивільної авіації у розмірі 40% посадового окладу щомісячно, починаючи з 28 березня 2000 року.

Своє рішення суд мотивував тим, що п. 1 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також і до стажу державної служби.

Однак з висновком суду першої інстанції не можна погодитися з таких підстав.

Відповідно до ст. 91 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові і соціально - побутові пільги для працівників. Додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії, соціально-побутові пільги можуть бути передбачені і в колективному договорі, положення якого поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації про указано в ст. ст. 13, 18 КЗпП України.

Згідно зі ст. 13 КЗпП України, ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Пунктом 2, 5 Галузевої угоди на 2008-2009 роки між Міністерством транспорту та зв'язку України, Фондом державного майна України, Асоціацією «Аеропорти України цивільної авіації та профспілками працівників цивільної авіації України зареєстрованої під 6 від 21 січня 2008 року в Міністерстві праці та соціальної політики України передбачено, що угода встановлює для працівників підприємств мінімальні соціальні гарантії, компенсації та пільги і є основою для укладення колективних договорів. Норми Угоди не обмежують права підприємств щодо розширення соціальних гарантій, компенсацій, трудових та соціально-побутових пільг за рахунок власних коштів.

Пунктом 5.20 даної Угоди передбачено, що винагороду за вислугу років виплачувати працівникам цивільної авіації та працівникам навчальних закладів, що мають повітряні судна, згідно Положення (додаток до галузевої угоди №4).

Згідно до вказаного Положення про порядок і умови виплати щомісячної винагороди за вислугу років працівникам цивільної авіації /ЦА/ України ( пункту 3.1. та п. 3.2) до стажу роботи, який дає право на отримання винагороди за вислугу років включається час роботи у системі цивільної авіації України та колишнього СРСР; на звільнених посадах у профспілкових органах; час дійсної строкової служби; час перерви у роботі пов'язаної із звільненням за станом здоров'я в результаті трудового каліцтва або профзахворювання якщо після одужання працівник повернувся на роботу в систему ЦА; період відпусти по догляду за дитиною;час навчання в аспірантурах, докторантурах на курсах підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, якщо до направлення на навчання і після його закінчення працівник був зайнятий на роботах у системі ЦА; час навчання в середніх і вищих навчальних закладах, якщо працівник до вступу в навчальний заклад працював на підприємства ЦА і після закінчення повернувся на роботу в систему ЦА.

Крім того п. 3.3 даного Положення передбачено що зарахування працівникам ЦА стажу попередньої роботи в інших підприємствах до загального стажу роботи в ЦА, що дає право на одержання винагороди за вислугу років у ЦА, встановлюється підприємствами самостійно у колективних договорах та інших розпорядчих документах.

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідач по справі діючи в межах визначених чинним законодавством України, зокрема ст. 9 , 11, 13, 18 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» та за погодженням з відповідним профспілковим органом визначив умови зарахування спеціального стажу в системі Цивільної авіації та відповідне преміювання працівників підприємства.

Як встановлено судом, позивач по справі не відноситься до зазначеної категорії працівників, оскільки не має відповідного стажу в системі Цивільної авіації, який надавав би йому права на отримання надбавки в розмірі 40% від заробітної плати, /

Безпідставно поширивши дію п.2.1 Положення про порядок і умови виплати щомісячної винагороди за вислугу років працівникам ДП «МА «Бориспіль», що є додатком № 5 до Колективного договору на позивача, суд, у порушення вимог ст. 13 КЗпП України, ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» витлумачив положення колективного договору всупереч дійсному змісту, визначеного сторонами договору, та безпідставно зарахував до спеціального стажу в системі ЦА, стаж проходження позивачем військової служби.

Посилання позивача на гарантії, які закріплені в п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а також п. 1 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», як на підставу для задоволення його позову, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначеними нормами закону передбачено гарантії військовослужбовців в частині зарахування часу перебування на військовій до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Крім того колегія суддів враховує, що зазначені позивачем Закони не регулюють відносини, які склалися між сторонами при вирішенні вказаного спору, а здійснюють правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконаннями ними Конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Відповідач по справі є господарюючий суб'єкт, який вправі сам вирішувати питання щодо розподілу свого прибутку в тому числі і на преміювання своїх працівників.

Оспорюваним позивачем Положенням про порядок преміювання визначаються додаткові соціальні пільга працівникам саме в системі Цивільної авіації до якої військова служба позивача не відноситься.

Таким чином, ураховуючи, що при ухваленні рішення про покладення на відповідача обов'язку зарахувати позивачу час проходження військової служби до спеціального стажу в системі Цивільної авіації визначеного п. 2.1, 3, 2, 3.3 Положення про порядок і умови виплати щомісячної винагороди за вислугу років працівникам ДП «МА «Бориспіль», що є додатком №5 до Колективного договору, судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, судове рішення відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Рішення суду про відмову в задоволенні частини позовних вимог ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги в частині закриття провадження по справі на нормах процесуального права, не обґрунтовані в апеляційній скарзі і тому не заслуговують на увагу.

"Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст. 9, 11, 13, 18 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», колегія суддів.

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зарахування стажу військової служби до спеціального стажу роботи в цивільній авіації та виплату винагороди за вислугу років - відмовити.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом 2 місяців.