Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-651\2010 р. Головуючий у 1-й інстанції – Стальніков В.М.
Категорія – 37 Доповідач – Савченко С.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючого судді : Гайсюка О.В.
суддів: Чорнобривець О.С., Савченко С.О.
при секретарі : Донець А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В березні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи Новоукраїнська державна нотаріальна контора і Приютівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання правочинів недійсними та стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що він проживав в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3. Під час шлюбу набули жилий будинок в АДРЕСА_1, який належав їм як подружжю на праві спільної сумісної власності. Дружина заповіла все своє майно синові, відповідачу по справі., який після смерті матері отримав свідоцтво про право на спадщину.
Відповідач подав до нотконтори заяву про відмову позивача від обов’язкової частки в спадковому майні, до відділення ощадбанку надав довіреність на право користування рахунком позивача. Просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане Ново українською держнотконторою 26 січня 2007 року, визнати за ним право власності на 1\2 частину домоволодіння та право на обов’язкову долю в спадщині, а також стягнути отримані відповідачем кошти з рахунку позивача в ощадному банку.
В травні 2007 року позивач доповнив свій позов. Просив визнати недійсною його заяву від 20 липня 2006 року про відмову від обов’язкової частки в спадщині, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане Новоукраїнською нотконторою 26 січня 2007 року на імя відповідача, визнати за позивачем право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 та право на обов’язкову долю в спадщині, визнати недійсною довіреність від 22 листопада 2006 року на право користування відповідачем рахунком НОМЕР_1 в Рівненській філії ощадного банку та стягнути з відповідача 5000 грн, отриманих відповідачем по цій довіреності. Крім того просив стягнути з відповідача судові витрати в сумі 2500 грн.
Рішенням Новоукраїнського районного суду від 03 листопада 2009 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Ново українською державною нотаріальною конторою 26 січня 2007 року на імя ОСОБА_1. З ОСОБА_1 стягнуто 1338 грн. грошових коштів, отриманих з банківського рахунку, на користь ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема зазначається, що суд, знехтувавши вимоги ч.4 ст. 215 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог, не взяв до уваги рішення виконкому Приютівської сільської ради про визнання права власності ОСОБА_3 на ціле домоволодіння, хоч вимог про визнання цього рішення недійсним сторони не ставили, суд необґрунтовано, в розріз з довідкою БТІ, прийшов до висновку про те, що позивач є власником 1/3 частини домоволодіння. незаконно
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, відповідно, рішення суду підлягає частковому скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, а оскільки судом не розглянуті всі заявлені позовні вимоги, справу необхідно направити в той же суд на новий розгляд іншому судді.
Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_3 проживали в зареєстрованому шлюбі з 6 травня 1960 року, підтверджується копією свідоцтва про шлюб на а.с.20. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Позивач відмовився від обов’язкової частки в спадщині шляхом подачі заяви про відмову 20 липня 2006 року до Ново- української державної нотаріальної контори, підпис позивача посвідчений на цій заяві секретарем Приютівської сільської ради 20.07.2006 року, зареєстровано в реєстрі за №129 (а.с.8). Відповідач ОСОБА_1 26 січня 2007 року отримав в Новоукраїнській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстром №164 на спадкове майно ОСОБА_3, яке складається з жилого будинку з господарсько-побутовими будівлями і знаходиться в АДРЕСА_1. Будинок належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого Приютівською сільською радою 26 лютого 1998 року, зареєстрованого Новоукраїнським відділенням Ульяновського міжміського бюро техінвентаризації за №622/2 (а.с.24).
В матеріалах справи знаходиться рішення Новоукраїнського районного суду від 22 липня 1986 року за яким будинок АДРЕСА_1 був розділений між померлою, її батьком та позивачем. В порядку розподілу за позивачем суд визнав право власності на 1/3 частину цього будинку (а.с.110).
Ст. 11 ЦПК України говорить про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі і особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд., а відповідно ч.2 ст.173 ЦПК України якщо позивач змінює свої вимоги, головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви.
Розглядаючи питання дійсності рішення виконкому Приютівської сільської ради про визнання за ОСОБА_3 права особистої власності на цілий будинок, суд першої інстанції вийшов за межі заявленого позову, оскільки позивач таких позовних вимог не ставив, що підтверджується відсутністю таких вимог в позовній заяві і відсутністю змін до позовної заяви та її доповнень в матеріалах справи.
Відповідно ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Визнавши недійсним свідоцтво про право ОСОБА_1 на спадщину за заповітом і відмовивши в решті позовних вимог, суд першої інстанції не розглянув вимоги позивача про визнання за ним права власності. Вимога позивача про визнання за ним права власності на Ѕ частину домоволодіння судом взагалі не розглядалась. Дані недоліки не можуть бути усунені судом першої інстанції шляхом винесення додаткового рішення, а тому рішення в цій частині необхідно скасувати і справу направити на новий розгляд іншому судді.
В іншій частині рішення не оскаржувалось.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1. п.5, 309, ч.1, п. 3.4, п.5 ч.1 ст. 311, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ново українського районного суду від 03 листопада 2009 року в частині вирішення спору про визнання права на спадщину і про визнання права власності на будинок скасувати і в цій частині справу направити на новий розгляд в той же суд іншому судді.
В решті рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий суддя: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду С.О. Савченко
Кіровоградської області