Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-255 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції – Дьомич Л.М.
Категорія – 50,51,52 Доповідач – Авраменко Т.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючої судді – Авраменко Т.М.
суддів – Пономаренко В.Г., Суровицької Л.В.
при секретарі – Слюсаренко Н.Л.
з участю представника позивача та представника комбінату „Трикутник”
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Державного комітету України з державного матеріального резерву на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України з державного матеріального резерву, державної організації ?омбінат ?рикутник” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
В серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву, державної організації ?омбінат ?рикутник” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Зазначав, що 23 липня 2008 року він був призначений на посаду тимчасово виконуючим обов’язки директора державної організації ”Комбінат „Трикутник”, а 12 серпня 2008 року призначено на посаду директора на умовах укладеного 12 серпня 2008 року між ним та Державним комітетом України з державного матеріального резерву контракту.
16 липня 2009 року його звільнено з посади директора за невиконання умов контракту згідно з п.8 ст.36 КЗпП України на підставі наказу Державного комітету України з державного матеріального резерву від 16 липня 2009 року №206-к. Звільнення вважає незаконним.
Просив визнати незаконним наказ про його звільнення, поновити його на посаді директора, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та на відшкодування моральної шкоди 2000 грн., заподіяної йому незаконним звільненням і порушенням його трудових прав.
2
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 листопада 2009 року позов задоволено .
Суд дійшов висновку, що звільнення позивача з посади проведено з ініціативи власника з порушенням вимог чинного законодавства про працю, зокрема, звільнення проведено в період тимчасової непрацездатності позивача, позивачу не запропонували надати письмові пояснення відповідно до ст.149 КЗпП України, а також відповідачем не доведено систематичність невиконання позивачем наказів, доручень та розпоряджень керівництва Держкомзему. Суд визнав наказ про звільнення незаконним, поновив позивача на посаді директора державної організації „Комбінат „Трикутник” Державного комітету України з державного матеріального резерву , стягнув з державної організації „Комбінат „Трикутник” середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12171 грн. 60 коп., з Державного комітету України з державного матеріального резерву на відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач Державний комітет України з державного матеріального резерву просить скасувати рішення суду, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Зазначає, що трудовий договір з позивачем припинено з підстав, передбачених контрактом, а суд вирішив спір, застосувавши норми трудового законодавства, що регулюють звільнення працівника з посади за ініціативою адміністрації за порушення трудової дисципліни , що призвело до неправильного вирішення спору.
В засіданні апеляційного суду представник „Комбінату „Трикутник” підтримав доводи апеляційної скарги Державного комітету, а представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.308 ЦПК України).
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач наказом №258-к від 12 серпня 2008 року призначений на посаду директора державної організації „Комбінат „Трикутник” на умовах укладеного контракту (а.с.6). Строк дії контракту з 12 серпня 2008 року по 11 серпня 2013 року (а.с.8-19).
Наказом № 206-к від 16 липня 2009 року позивач за систематичне невиконання наказів, доручень та розпоряджень керівництва Держкомрезерву звільнений з посади директора державної організації „Комбінат „Трикутник” за невиконання умов контракту за п.8 ст.36 КЗпП України, дію контракту від 12 серпня 2008 року припинено 16 липня 2009 року (а.с.7).
Відповідно до п.2.1.4 укладеного між сторонами контракту керівник зобов’язаний забезпечувати своєчасне і якісне виконання наказів, доручень та розпоряджень керівництва органу управління майном, які відносяться до компетенції організації та безпосередньо стосуються її діяльності, а відповідно до п.5.3 контракту керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи органу управління майном
3
до закінчення терміну його дії у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього контрактом.
Позивач з 16 липня 2009 року по 30 липня 2009 року перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.20).
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (ч.3 ст.40 КЗпП України).
Правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності , а також в період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40,41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів”).
Оскільки позивача звільнено з посади з підстав, передбачених контрактом (п.8 ст. 36 КЗпП), а саме за невиконання умов контракту з ініціативи відповідача, то суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача в період його тимчасової непрацездатності проведено з порушенням чинного трудового законодавства і доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують. Посилання відповідача на те, що йому не було відомо про хворобу позивача на час видачі наказу про його звільнення, правового значення не мають.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).
В суді першої інстанції докази щодо неправомірності видачі позивачу листка непрацездатності відповідачем не надавались і клопотання з приводу витребування таких доказів не заявлялись. Листок непрацездатності прийнято відповідачем організацією „Комбінат „Трикутник” і за період непрацездатності з 16 по 30 липня 2009 року нараховано 1850 грн.53 коп., які перераховано позивачу 29 вересня 2009 року на зарплатну картку (а.с.197). Рішення суду в частині присудженого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу організація „Комбінат „Трикутник” в апеляційному порядку не оскаржувала.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень, встановлений ст.149 КЗпП України, не поширюється на випадки розірвання трудового договору згідно з п.8 ст.36 КЗпП України, і суд зайво послався на те, що в порушення вимог ст.149 КЗпП України відповідач не взяв пояснення у позивача, а також на відсутність застосування до ОСОБА_1 перед звільненням дисциплінарних стягнень, проте це не вплинуло на правильність вирішення спору.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ч.2 ст.308 ЦПК України), оскільки підставою для
4
поновлення позивача на посаді є саме те, що контракт з ним розірвано в період його тимчасової непрацездатності за ініціативою відповідача.
В межах доводів апеляційної скарги підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові не встановлено.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307,ст.308,ст.313,п.1 ч.1 ст.314,ст.315 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву відхилити, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 листопада 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя:
судді: