Справа № 22ц -7853
Головуючий першої інстанції Кротінов В.О.
Категорія: 32 Доповідач Висоцька В. С
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 листопада 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
у складі головуючого Висоцької B.C.
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
при секретарі Суліма Є.Ю. за участю позивача ОСОБА_2
представника позивачів ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та
моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 15 липня 2009 року
ВСТАНОВИВ
У травні 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до суду про відшкодування шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою. Позивачі зазначили, що 25 грудня 2007 року на вулиці в м. Донецьку з вини відповідача ОСОБА_3, який керував автомобілем ЗАЗДЕУ, сталася дорожньо - транспортна пригода. ОСОБА_2 були завдані тілесні ушкодженні середньої тяжкості у вигляді закритого перелому правої ноги.
ОСОБА_1 - мати потерпілої, посилається на те, що вимушена була нести витрати, зв'язані з поїздками до лікарні, посиленим харчуванням, пошкодженням майна, витрати на медичні препарат, всього 2296 грн. Вона вимушена брати за договором позики 3000 грн. під 30% річних, сплатила за правову допомогу 10000 грн. їй була завдана моральна шкода, оскільки вона переживала за стан здоров'я доньки, сім'я несла додаткові матеріальні витрати, вимушена була неодноразово відвідувати судові засідання. На відшкодування моральної шкоди просила стягнути 10000 грн.
ОСОБА_2 просила стягнути на відшкодування моральної шкоди 20000 грн., оскільки після дорожньо - транспортної пригоди перенесла фізичні страждання, не могла пересуватися, був порушений її ритм життя.
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 15 липня 2009 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу 847 грн.; на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 2 500 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2 - та їх представник ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких порушують питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову : , ОСОБА_1 - про стягнення з ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 13196 грн., за відшкодування моральної шкоди 10000 грн.; ОСОБА_2 - про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн.
В обґрунтування доводів скарг позивачі посилаються на неправильне
застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Позивачі зазначили, що суд безпідставно відмовив в стягненні моральної шкоди ОСОБА_1 - матері потерпілої, оскільки вона здійснювала догляд за дочкою після отримання внаслідок ДТП травми, переживала за стан здоров'я дочки, був порушений її звичайний стан життя.
Позивачі також зазначали, що суд безпідставно не стягнув суми матеріальної шкоди - понесені витрати на лікування, одяг, посилене харчування тощо всього на 2296 грн. Зусилля ОСОБА_1 були спрямовані на лікування та догляд за дочкою, тому не були зібрані письмові докази про понесені витрати. Суд безпідставно відмовив в стягненні витрат на правову допомогу протягом всього розгляду кримінальної справи після ДТП, які складають 9 960 грн. та підтверджені письмовими доказами. При стягненні моральної шкоди ОСОБА_2 суд не врахував тяжкість завданих їх пошкоджень, глибину її страждань, їх тривалість.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та представник ОСОБА_4 підтримали доводи скарг.
Відповідач ОСОБА_3 заперечував проти задоволення скарги, вважає рішення законним та обґрунтованим.
Апеляційний суд вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміненню в частині стягнення витрат на правову допомогу, а в решті рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав. Відповідно до ч.1 п.п.3, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення є
невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено, що 25 грудня 2007 року сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої позивачці ОСОБА_2 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження. Пригода сталася з вини водія ОСОБА_3, який порушив вимоги п.п. 12.4, 12.9 «б», 12.3 Правил дорожнього руху та внаслідок чого скоїв наїзд на пішоходів. Вироком Ленінського районного суду м. Донецька від 30 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 9 січня 2009 року, ОСОБА_3 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України.
Задовольняючи позов в частині стягнення витрат на правову допомогу 847 грн., суд керувався постановою КМУ від 27 квітня 2006 року №590 і стягнув витрати на час надання юридичної допомоги ОСОБА_4 у зв'язку з розглядом цивільної справи з 17 лютого 2009 року до 15 липня 2009 року та витрати на підготовку позовних заяв.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення витрат, пов'язаних з правовою допомогою ОСОБА_4 в кримінальній справі, суд виходив з того, що стягнення витрат за участь представника потерпілого, цивільного позивача по кримінальній справі, не передбачено законом.
Проте повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна.
Як встановлено судом, вина відповідача ОСОБА_3 в дорожньо -транспортній пригоді підтверджена вироком суду, який набрав чинності, що відповідно до ст.61 ч.4 ЦПК України має преюдиційне значення з питань, що ці дії мали місце та вчинені вони саме відповідачем (а.с.298-305, 335-338 кримінальної справи).
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що постановою слідчого від 25 лютого 2008 року ОСОБА_2, 1989 року народження визнана потерпілою по кримінальній справі (а.с.25 ). Остання уповноважила ОСОБА_4 бути її повноважним представником, про що винесена постанова слідчого (а.с.26-28). Матеріалами кримінальної справи також підтверджено, що позивач ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги по кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_3 за ст. 286 ч.1 КК України з фахівцем в галузі права ОСОБА_4
Зі змісту договору вбачається, що він укладений в інтересах доньки ОСОБА_2, потерпілій по кримінальній справі (а.с.191 ). ОСОБА_1 оплатила участь фахівця в галузі права, оскільки донька навчається, самостійного заробітку не має, знаходиться на утриманні батьків.
Той факт, що ОСОБА_4 є фахівцем у галузі права і за законом має право для надання правової допомоги підтверджується копією диплому про закінчення Харківського юридичного інституту в 1983 році за спеціальністю «Правознавство» та статутом ТОВ «Вікторія», де зазначено, що товариство має право на надання правової допомоги ( в т.ч.3дійснення представництва інтересів громадян за їх дорученнями в суді у цивільних, кримінальних справах і справах).
З обставин справи вбачається, що ОСОБА_4 надавав необхідну правову допомогу потерпілій ОСОБА_2, безпосередньо приймав участь у проведенні слідчих дій, підготовці позовних заяв, розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції ( а.с. 29-34, 65-70, 103-105, 133-134, 139-140, 196-197, 168, 198-201, 204, 2208-216 кримінальної справи). Оригіналами квитанцій підтверджено, що ОСОБА_1 в загальній сумі переказала ОСОБА_4 згідно зазначеного договору від 24 січня 2008 року 9 960 грн. (а.с.30, 43).
Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрати на правову допомогу встановлюється законом. Згідно з ч.1 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є
фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
При визначенні витрат, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 суд враховує обсяг часу і роботи, проведені фахівцем в галузі права, що становить 4 958, 67 грн., а саме складання позовних заяв, письмових пояснень 1454 грн. (а.с.32-34, 103-105, 196-197, 198-201 кримінальної справи); участь у судових засіданнях 2497 грн. (а.с.204, 208-216, 220-222, 236-238, 241, 254-291, 296, 335-339 кримінальної справи); участь при проведенні слідчих діях 1007, 67 грн. (а.с.29-31, 65-67, 65-70, 133-134, 139-140, 168). Суд вважає ці витрати співрозмірними та розумними.
Витрати у вигляді виїзду фахівця на місце події для ознайомлення з обставинами ДТП, час на дорогу, складання договору на правову допомогу стягненню не підлягають, оскільки їх не можна віднести до надання правової допомоги.
Не підлягають стягненню витрати на підготовку заперечень на апеляційну скаргу 484 грн., оскільки заперечення відсутні в матеріалах кримінальної справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року 3590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і зазначено, що граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі виплачується 40 відсотків розмір мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Стягуючи з відповідача витрати на правову допомогу при розгляді цивільної справи у розмірі 847 грн. суд першої інстанції виходив саме з цієї норми. В цій частині рішення відповідає вимогам закону та не оскаржене сторонами.
Отже, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 в розмірі 5 805, 67 грн. (4958, 67 + 847 грн.)
В іншій частині апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, оскільки визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не надали доказів на підтвердження завданої їм матеріальної шкоди. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. В суді апеляційної інстанції позивач не надав нових доказів, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Задовольняючи частково позов про стягнення суми у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2, , суд виходив з характеру та глибини моральних страждань.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Визначена судом сума моральної шкоди відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи.
Згідно з п. 9 Постанови Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.
Визнаючи розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 2500 грн., суд навів в рішенні відповідні мотиви. Доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду щодо встановленого розміру моральної шкоди.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення суми у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, суд виходив з того, що діюче законодавство не передбачає стягнення моральної шкоди на користь 3-х осіб, травму та страждання одержала ОСОБА_2, а не її мати.
Звертаючись з позовом, позивачка посилалася на норми ст. 1167, 1168, 1187 ЦК України. Вимогами зазначених норм не передбачено умов та порядку відшкодування завданої моральної шкоди ОСОБА_1 за вищевикладених нею обставин, тому рішення в цій частині підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 15 липня 2009 року змінити в частині розміру стягнутих витрат на правову допомогу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з 847 грн. на 5805, 67 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання
законної сили.