У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2009 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючого Соколовського В.М.
суддів Ясеновенко Л.В., Вакарук В.М.,
секретаря Довжинської Н.Б.,
з участю: апелянта ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2,
ОСОБА_3, державного нотаріуса Дмитрук С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, заступника завідуючої Першою державною нотаріальною конторою міста Івано-Франківська Андрусяк К.Ф., державного нотаріуса цієї ж нотаріальної контори Дмитрук С.Д. про визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 20 квітня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори міста Івано-Франківська Дмитрук С.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 6-178,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 жовтня 2009 року,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 20 квітня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідченого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори міста Івано-Франківська Дмитрук С.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 6-178, поскільки, вважав, що покійна ОСОБА_6 по стану свого здоров’я на час вчинення оспорюваного договору не розуміла значення своїх дій та не могла ними належно керувати.
____________________________________________________________________
Справа № 22-ц-1734/09р. Головуючий у І інстанції Попович С.С.
Категорія 21 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 жовтня 2009 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, заступника завідуючої Першою державною нотаріальною конторою міста Івано-Франківська Андрусяк К.Ф., державного нотаріуса цієї ж нотаріальної контори Дмитрук С.Д. про визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного 20 квітня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідченого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори міста Івано-Франківська Дмитрук С.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 6-178.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вказуючи на його незаконність через неповне з’ясування судом та недоведеності обставин, які мають значення для справи, і які суд визнав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вважає, що судом не було враховано пояснень допитаних в судовому засіданні свідків та наданих медичних документів на ОСОБА_6, які вказували на те, що ОСОБА_6, враховуючи її загальний стан здоров’я, вік і засоби лікування, на час підписання договору дарування квартири від 20.04.2007 року не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Також рахує, що висновок експерта по амбулаторній (посмертній) судово-психіатричній експертизі, яким встановлено, що ОСОБА_6 на час підписання договору дарування квартири перебувала у стані, при якому була здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними, - є необґрунтованим і не має доказового значення, оскільки, суперечить дослідженим матеріалам справи. ОСОБА_6 приймала ліки та алкоголь, які істотно впливали на психіку людини, про що знали обдаровані квартирою – сім’я ОСОБА_3, однак, не повідомили нотаріуса при підписанні спірного договору дарування. Нотаріус повинна була зупинити процес оформлення договору дарування та затребувати від дарувальниці довідку від психіатра та терапевта про стан здоров’я дарувальниці, якій було уже 76 років, що теж має значення. З цих підстав просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав з наведених вище мотивів та просив задовольнити в повному об»ємі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали, вважають її безпідставною, а рішення – законним і обґрунтованим, яке просили залишити без змін, відмовивши в задоволенні скарги.
Державний нотаріус Дмитрук С.Д. також не визнала апеляційної скарги, вважає, що рішення судом постановлено з дотриманням діючого законодавства, тому воно не підлягає до скасування, а скарга до задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, заперечення проти скарги відповідачів та державного нотаріуса, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що по договору дарування квартири від 20 квітня 2007 року дарувальниця ОСОБА_6 передала безоплатно у власність в рівних долях кожному ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як обдарованим, квартиру АДРЕСА_2, а обдаровані прийняли в дар в рівних долях вищевказану квартиру (а.с. 55). Даний договір посвідчено державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори міста Івано-Франківська Дмитрук С.Д. та зареєстровано в реєстрі за № 6-178. При цьому, нотаріусом було роз’яснено ОСОБА_6, що вона укладанням даного правочину буде позбавлена права на житло, а квартира перейде у власність набувачів, про що ОСОБА_6 власноручно зробила запис і розписалась на бланку договору. Дані обставини, а також те, що ОСОБА_6 на час підписання договору дарування перебувала при здоровому глузді і не мала ніяких психічних розладів, підтвердила в судовому засіданні апеляційної інстанції державний нотаріус Дмитрук С.Д.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, оскільки, хворіла на рак шлунку (а.с. 27).
Згідно акту № 260 амбулаторної (посмертної) судово-психіатричної експертизи від 10-21 серпня 2009 року (а.с. 105-108), експерт-психіатр прийшов до висновку, що ОСОБА_6 на час підписання договору дарування квартири від 20 квітня 2007 року перебувала в стані, при якому була здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними. Тому суд першої інстанції вірно взяв за основу даний висновок експерта-психіатра, оскільки, за наявності інших поданих суду медичних документів не вбачалось будь-яких психічних розладів у ОСОБА_6 на час укладання спірного договору дарування квартири.
За таких обставин, суд першої інстанції, на підставі статей 202, 225 ЦК України і статей 10, 11, 57-60 ЦПК України, прийшов до правильного висновку про безпідставність заявлених вимог щодо недійсності оспорюваного правочину, тому правомірно відмовив позивачу – братові покійної ОСОБА_6, у задоволенні позову.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, а тому твердження апелянта про неврахування судом всіх обставин по справі та хибних висновках суду, до яких той прийшов, вважає необґрунтованими, які не можуть бути взяті до уваги колегією суддів.
Суд першої інстанції правильно з’ясував фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку на підставі діючого законодавства, постановивши правильне і законне рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обгрунтованості, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись, ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 23 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді В.М. Соколовський
Л.В. Ясеновенко
В.М. Вакарук
Згідно з оригіналом
Суддя В.М. Соколовський