Справа 296-2010                                       Суддя 1 інстанції Бабаков В.П.

Категорія 53                                             Доповідач Новосядла В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 лютого 2010 року                                                              м.  Донецьк

Апеляційний  суд Донецької області в складі:

головуючого: Новосядлої В.М.,

суддів: Троценко Л.І., Алексєєва А.В.,

при секретарі Крівцові В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Ремонтно-механічний завод Спецшахтобуріння» на рішення Петровського районного суду  м. Донецька від 21 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Ремонтно-механічний завод Спецшахтобуріння» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні  і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 21 жовтня 2009 року був частково задоволений позов ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Ремонтно-механічний завод Спецшахтобуріння» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні  і моральної шкоди, а саме з відповідача на користь позивача було стягнуто:

-   заборгованість по заробітній платі з вересня 2008 року по серпень 2009 року у розмірі 31 219 гривень 71 копійку,

-   середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 9 046 гривень 38 копійок,

-   у відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 гривень,

-   витрати по наданню правової допомоги у розмірі 520 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 гривень 50 копійок.

Не погодившись із рішенням суду, закрите акціонерне товариство «Ремонтно-механічний завод Спецшахтобуріння» принесло апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди та витрат по наданню правової допомоги.

Підставами для скасування рішення суду позивач вважає те, що:

-   суд першої інстанції необґрунтовано стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку у відповідності із статтею 117 КЗпП України, оскільки не врахував, що підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані через фінансово-економічну кризу у державі,

-   позивачем не було доведено спричинення йому моральної шкоди у відповідності до вимог статті 60 ЦПК України,

-   розмір витрат по наданню правової допомоги, стягнутих з позивача, не доведені у встановленому законом, порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача і його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем з 7 серпня 2004 року по 12 серпня 2009 року, де на час звільнення працював першим заступником директора.

12 серпня 2009 року позивач був звільнений з роботи за частиною 3 статті 38 КЗпП України (а.с. 12).

Згідно із довідкою підприємства заборгованість по заробітній платі, на час звільнення позивача, складає  31 021 гривню 24 копійки (а.с. 19).

Стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у відповідності до вимог статті 117 КЗпП України, суд першої інстанції виходив із того, що середньоденна заробітна плата позивача із розрахунку останніх шести місяців перед звільненням складає 184 гривні 62 копійки.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Перевіряючи правильність зробленого розрахунку, апеляційний суд виходить із наступного:

відповідно до пункту 2 Постанови КМ України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 року середньомісячна  заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні  2  календарні  місяці  роботи, що передують події, з якою пов'язана  відповідна  виплата.

Позивач був звільнений з посади з 12 серпня 2009  року.

Для обчислення середньої заробітної плати позивача необхідно виходити з виплат за червень і липень  2009 року.

В червні 2009 заробітна плата позивача складала 1 804 гривні 97 копійок, за  липень  2009 року – 3 385 гривень 32 копійки (а.с. 25).

Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку, середньоденна (годинна) заробітна  плата  визначається  діленням заробітної  плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні)  дні  на  число  відпрацьованих  робочих днів (годин).

Оскільки на неодноразові вимоги апеляційного суду про надання відповідачем даних щодо кількості відпрацьованих робочих днів позивачем в червні та липні 2009 року, відповідач не надав вказаних даних, апеляційний суд при розрахунку середньоденної заробітної плати виходить із норм тривалості робочого часу на 2009 рік згідно із Листом Міністерства праці і соціального захисту населення № 10338/ 0/14-08/13 від 30 вересня 2008 року.

При п’ятиденному робочому тижні в червні 2009 року кількість робочих днів складає 20, а в липні 2009 року – 23.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 120 гривень 70 копійок (1 804.97 + 3 385.32 = 5190.29 : 43 = 120.70).

Час вимушеного прогулу складає з 13 серпня 2009 року по 21 жовтня  2009 року.

В серпні 2009 року - 11 робочих днів, в вересні 2009 року  - 22, жовтні 2009 року - 14 . Всього час вимушеного прогулу складає 47 днів.

Середня заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу складає 5 672 гривні 90 копійок, виходячи із розрахунку: 120.70 х 47 = 5 672.90

Із приведеного розрахунку вбачається, що судом першої інстанції при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу був неправильно застосований матеріальний закон, а тому відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає зміні і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5 672 гривні 90 копійок.

Крім того, відповідно до підпункту 2 частини 1 статті 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові заробітної плати, але не більш ніж за один місяць.

На користь позивача підлягає негайному стягненню заробітна плата за один місяць у розмірі 2 655 гривень 40 копійок (120.70 х 22 = 2655.40).

                 Встановлюючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з підприємства, суд першої інстанції урахував конкретні обставини справи, характер і ступінь моральних страждань позивача через неотримання заробітної плати, порушення нормального укладу життя і обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову про стягнення на його користь моральної шкоди у відповідності із статтею 237-1 КЗпП України.

Що стосується доводу апеляційної скарги про незаконне стягнення з відповідача на користь позивача витрат по наданню правової допомоги, то апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з пунктом 2 частини  3 статті  79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 56 ЦПК правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

ОСОБА_3 є адвокатом і був допущений судом першої інстанції для участі у справі.

Права та обов'язки адвоката визначені ЦПК України, Законом України "Про адвокатуру", Правилами адвокатської етики, тощо.

Згідно із довідкою, наданою адвокатом, позивач заплатив йому за надану допомогу 800 гривень (а.с. 24).

Законом України «Про адвокатуру» і Правилами адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною Комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року не визначено конкретну форму фінансового документу на підтвердження оплати послуг адвоката.

Відповідно до частини 2 статті  84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з журналами судового засідання від 20 жовтня 2009 року і 21 жовтня 2009 року ОСОБА_3  брав участь у справі. Судові засідання тривали 1 годину 21 хвилину.

Статтею 5 Закону України «Про адвокатуру» визначені види адвокатської діяльності, а саме: а двокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви , скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді , інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справ.

Так, граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Судом першої інстанції було стягнуто на користь позивача витрати на правову допомогу за дві години робочого часу.

За довідкою адвоката у витрати по наданню правової допомоги входять послуги по складанню позовної заяви, представництво інтересів позивача у суді та інш.

Під час розгляду в апеляційній інстанції представник позивача ОСОБА_3 пояснив, що у дві години робочого часу, які були компенсовані позивачу увійшов і час по складанню позовної заяви.

Виходячи з наведеного, довід апеляційної скарги про те, що позивач не має права на компенсацію витрат по правовій допомозі, є необґрунтованим.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Ремонтно-механічний завод Спецшахтобуріння» задовольнити частково.

Рішення Петровського районного суду  м. Донецька від 21 жовтня 2009 року в частині стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку змінити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Ремонтно-механічний завод Спецшахтобуріння» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку у розмірі 5 692 гривні 90 копійок (п’ять тисяч шістсот дев’яносто дві гривні дев’яносто копійок), із яких 2 655 гривень 40 копійок (дві тисячі шістсот п’ятьдесят п’ять гривень сорок копійок) підлягає негайному стягненню.

В решті частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення  набирає законної сили негайно і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: