У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
„27” листопада 2009р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Павлишиної А.Т., Матківського Р.Й.,
секретаря Сідорука А.О.,
з участю: апелянтки ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 24 липня 2009 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Тисменицького районного суду від 24 липня 2009 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно – житловий будинок АДРЕСА_1, який належав на праві власності померлій ОСОБА_4, відмовлено у зв’язку з недоведеністю позовних вимог.
Справа № 22-ц-1335/2009р. Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р.
Категорія 37 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вказуючи, що рішення постановлено неправильно, невірно судом витлумачено законодавство, що регулює спірні відносини, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним доказам. Зокрема, зазначає, що суд не взяв до уваги той факт, що на день смерті її матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і якій на праві власності належало будинковолодіння АДРЕСА_1, разом з матір’ю в будинку проживала вона, ОСОБА_1, та її брати ОСОБА_6 і ОСОБА_7. З матір’ю вона вела спільне господарство та доглядала за нею та за братом ОСОБА_7, інвалідом 2-ої групи. Після смерті матері вона займалась її похоронами. Отже, вважає, що відповідно до вимог ст.549 ЦК України (в редакції 1963 року), вона прийняла спадкове майно після смерті матері шляхом вступу у фактичне його володіння. Неотримання після спливу шестимісячного строку свідоцтва про право на спадщину по закону не впливає на її право власності на це майно, оскільки, видача свідоцтва в часі не обмежується. Невірним є висновок суду, що її брат ОСОБА_6 відособлено прийняв спадщину після смерті матері, як спадкоємець по заповіту, вчиненого покійною на його користь 05 березня 1998 року, адже, до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 брат ОСОБА_6, в силу вимог ст.549 ЦК України (в редакції 1963 року), ні в який спосіб не виявляв і не вчиняв жодної дії, які були б спрямовані на видачу йому свідоцтва про право на спадщину, як спадкоємцю по заповіту. Не зауважено судом і тієї обставини, що її брат ОСОБА_7, як інвалід 2-ої групи та син померлої, який проживав у господарстві матері, незалежно від змісту заповіту мав право на обов’язкову долю в спадковому майні. За домовленістю між нею та братами свідоцтво про право на спадщину по закону після смерті матері повинна була отримати саме вона, тому брати не зверталися до нотаріальної контори та не бажали реалізовувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину по заповіту. Посилання суду на рішення від 08 липня 2008 року, яким ОСОБА_2 визначено додатковий строк на прийняття спадщини після смерті його батька, а її брата ОСОБА_6, не вказує на те, що спадковою масою є увесь будинок, такою може бути тільки його частина, що належала померлому на рівні з іншими спадкоємцями. Не вияснив суд до якої категорії двору відносилось господарство матері, що має суттєве значення, адже, на момент припинення існування колгоспного двору вона, ОСОБА_1, була його членом і, відповідно, має частку в його майні. З господарства вона не вибувала до даного часу і вправі захищати своє право власності. З цих підстав просила скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
В судовому засіданні апелянтка ОСОБА_1 підтримала вимоги скарги з вище наведених мотивів та просила її задовольнити в повному об”ємі.
Відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, вважає її безпідставною, а рішення – законним і обґрунтованим, яке просив залишити в силі, відмовивши у задоволенні скарги.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, хоча належно була повідомлена про розгляд справи.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянтки ОСОБА_1, яка просила задовольнити скаргу, заперечення проти скарги відповідача ОСОБА_2, який просив залишити скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 15.06.1990 року (а.с. 14, 42, 43), ОСОБА_4 належало будинковолодіння АДРЕСА_1. Остання, на випадок своєї смерті, 05.03.1998 року склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом буде мати право, заповідає своєму синові ОСОБА_6, окрім новозбудованого житлового будинку, який заповідає рівними долями сину ОСОБА_8 і дочці ОСОБА_3 (а.с. 34). Даний заповіт ніким не відмінявся і не змінювався.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с. 12). Її син ОСОБА_6 постійно проживав з матір’ю і, відповідно до ст.549 ЦК України (в редакції 1963 року), вважається таким, що прийняв спадщину за заповітом шляхом фактичного вступу у володіння та користування спадковим майном (а.с. 72, 86). Заяву про відмову від прийняття спадщини в державну нотаріальну контору не подавав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер (а.с. 11). Останній заповіту на випадок своєї смерті не складав. Єдиним спадкоємцем за законом першої черги на спадкове майно останнього є його син ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 41).
Згідно рішення Тисменицького районного суду від 08 липня 2008 року, що набрало законної сили на даний час, ОСОБА_2 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_6 (а.с. 37). Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_2 після смерті свого батька ОСОБА_6 являється спадкоємцем за законом першої черги належного покійному майна. 24 грудня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Як вбачається із довідок Чукалівської сільської ради № 0130 від 30.03.2009 року та № 0190 від 21.05.2009 року ОСОБА_1 не зареєстрована в будинковолодінні АДРЕСА_1 та в ньому не проживала (а.с. 72, 85). По довідці сільської ради № 0208 від 02.06.2009 року двір значився як колгоспний до 1990 року, після 1990 року – двір робітничий (а.с. 84).
За наведених обставин, суд першої інстанції, відповідно до норм ст.ст.524, 529, 549 ЦК України (в редакції 1963 року) та ст.ст.1258, 1261, 1266, 1268 чинного ЦК України, прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія cуддів, що позивачка не проживала на момент смерті з своєю матір’ю ОСОБА_4, поскільки проживала в будинковолодінні АДРЕСА_2, а тому вважається такою, що не приймала спадщину після смерті матері. В зв’язку з цим, суд правомірно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог як таких, що недоведені позивачкою в судовому засіданні.
Твердження апелянтки про те, що судом при постановленні рішення не враховано всіх обставин по справі, а встановленим обставинам не дано належної оцінки, на думку колегії є безпідставними, які заперечуються матеріалами справи.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено матеріали справи і дано їм вірну юридичну оцінку на підставі чинного матеріального та процесуального законодавства, тому підстав для скасування рішення колегія cуддів не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тисменицького районного суду від 24 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий-суддя В.М. Соколовський
Судді: А.Т. Павлишина
Р.Й. Матківський
Згідно з оригіналом
Суддя В.М. Соколовський