У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
„20” жовтня 2009р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Беркій О.Ю., Горблянського Я.Д.,
секретаря Юрків І.П.,
з участю: апелянта ОСОБА_1,
представника відповідачки
ОСОБА_2 – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 01 жовтня 2008 року,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди на суму 65216 грн. Вимоги мотивував тим, що він разом із сім»єю в 2004 році перейшов проживати в будинок свого батька ОСОБА_4 по АДРЕСА_1. Поскільки, в будинку тривалий час ніхто не проживав, то будинок потребував значного ремонту. На такий ремонт будинковолодіння він, позивач, затратив значні кошти, на загальну суму 65216 грн. і на
Справа № 22-ц-11/2009р. Головуючий у 1 інстанції Максимюк Р.Ю.
Категорія 30 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
такий ремонт була усна домовленість із відповідачем. Зокрема, в будинку та літній кухні він замінив підлогу, поремонтував столярку, поштукатурив та побілив стіни як всередині будівель, так і ззовні, зробив навколо будинку огорожу, провів до будинку газ, опалення та воду, провів опоряджувальні роботи на подвір»ї та ряд інших робіт. Однак, після рішення Коломийського міськрайонного суду від 27.11.2007 року, яким було розірвано договір довічного утримання між ним, позивачем, та відповідачем, укладеного 24 травня 2006 року, він залишив будинок свого батька і став проживати окремо. Тому просив стягнути із відповідача всі затрати на ремонт будинковолодіння.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 01 жовтня 2008 року в такому позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вказуючи, що рішення ухвалене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню.
Вимоги скарги мотивував тим, що 24 травня 2006 року між ним та відповідачем було укладено договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_4 передав йому у власність будинковолодіння АДРЕСА_1. Після укладення договору відповідач у спірному будинку не проживав, а проживав разом із дружиною у Вінницькій області, тому тягар утримання будинковолодіння був покладений на нього. Оскільки, господарство потребувало капітального ремонту, такий ремонт він, позивач, провів і вартість проведених ремонтних робіт підтверджена відповідним кошторисним розрахунком, складеним начальником відділу капітального будівництва Коломийської райдержадміністрації. Проте, дані обставини, всупереч вимогам ст.212 ЦПК України, судом не були оцінені належним чином. Також при ухваленні рішення судом не було застосовано, на його думку, норми Житлового кодексу України, статтю 156 ЖК України, та практику Верховного Суду України, які достатньо обгрунтовують його позовні вимоги. Не враховано судом і те, що ремонтні роботи він проводив вже після укладення з відповідачем договору довічного утримання, а тому вважав, що такі дії відповідача свідчать про згоду на проведення ним опоряджувальних робіт в будинковолодінні.
За наведених підстав просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши із відповідача судові витрати.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2008 року провадження у справі зупинено в зв»язку із смертю відповідача та залучення до участі в справі на його стороні правонаступника відповідача.
06 жовтня 2009 року ухвалою Апеляційного суду провадження у справі відновлено та залучено до участі у справі правонаступника померлого ОСОБА_4 – ОСОБА_2 в якості відповідача.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримав вимоги скарги з наведених вище мотивів та просив її задовольнити в повному об»ємі.
Представник відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнав, вважає її безпідставною, яку слід відхилити, а рішення, як законне та обґрунтоване, - залишити в силі.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, заперечення проти скарги представника відповідачки, перевіривши доводи скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 2004 року позивач ОСОБА_1 разом із сім»єю перейшов проживати в будинок свого батька-відповідача по справі ОСОБА_4, який дав йому дозвіл на таке проживання, за адресою АДРЕСА_1.
24 травня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір довічного утримання (а.с. 7), який, у зв»язку з його невиконанням позивачем, було за рішенням суду розірвано 27.11.2007 року. З цього часу позивач ОСОБА_1 покинув будинок свого батька та став проживати окремо.
За час проживання у будинковолодінні батька по АДРЕСА_1, позивач для створення необхідних умов для проживання своєї сім»ї провів у будинковолодінні необхідні ремонтні роботи, які оцінив на загальну суму 65216 грн., на що надав кошторисний розрахунок, виконаний начальником відділу капітального будівництва Коломийської райдержадміністрації ОСОБА_6 (а.с. 10-19). Проте, позивач не надав суду жодного документу на підтвердження будь-яких затрат на проведення ремонту чи використаних будівельних матеріалів.
Однак, відповідач ОСОБА_4, батько позивача, ні усної, ні письмової згоди на проведення ремонту в належному йому господарстві не давав, з цього приводу угод ніяких не укладав, а ремонти позивач здійснив самовільно, не питаючи у нього дозволу, про що ствердив у суді першої інстанції сам відповідач та не спростував цього позивач.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.509 ЦК України визначено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.
За таких обставин, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до обґрунтованого висновку, що між сторонами не встановлено будь-яких договірних зобов»язань на проведення ремонтних робіт у будинковолодінні в АДРЕСА_1, позивач не брав перед відповідачем будь-яких зобов»язань на проведення ремонту, а відповідач – по їхній оплаті. Ремонт, який здійснив позивач, проведений ним за власною ініціативою, який був зумовлений необхідністю створення належних умов для проживання сім»ї самого позивача. Тому суд правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову.
Твердження апелянта про те, що судом не враховано всіх обставин по справі, а дослідженим обставинам дано невірну оцінку, колегія суддів вважає безпідставними, які не можуть бути взяті до уваги, поскільки, заперечуються дослідженими матеріалами справи.
За таких обставин, колегія cуддів вважає, що рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості, підстав для скасування якого не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 01 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий-суддя В.М. Соколовський
Судді: О.Ю. Беркій
Я.Д. Горблянський
Згідно з оригіналом
Суддя В.М. Соколовський