Справа №10-39 2010 р. Головуючий в суді І-ї інстанції – Черненко І.В.
Доповідач у апеляції – Драний О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого судді: Драного О.П.,
суддів: Палічука А.О., Ремез П.М.,
з участю прокурора: Вдовіченко М.М.,
захисника-адвоката: ОСОБА_3,
підозрюваного: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді матеріали справи за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 січня 2010 року.
28 жовтня 2009 року постановою старшого прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області Хохлаткіна В.В. скасована постанова Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області від 21 вересня 2009 року та порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
24 листопада 2009 року ОСОБА_4, вважаючи вищевказану постанову старшого прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області про порушення кримінальної справи від 28 жовтня 2009 року незаконною, звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда зі скаргою у порядку ст.236-7 КПК України.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 січня 2010 року скаргу ОСОБА_4 в частині порушення кримінальної справи залишено без задоволення, а провадження з розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову від 28.10.2009 року в частині скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи закрито. Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що приводом до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, стала заява ОСОБА_6 від 15.07.2009 року. Підставою для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Також судом зазначено, що прокурором в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України додержано вимоги ст.ст.94, 98 КПК України.
В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати постанову районного суду про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_4 від 29.01.2010 року , а матеріали направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, судом першої інстанції дано неправильну оцінку матеріалам дослідчої перевірки. Органом дізнання, який проводив дослідчу перевірку не було встановлено підстав які б вказували, що в діях ОСОБА_4 вбачаються конкретні ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив постанову районного суду залишити без зміни, ОСОБА_4 та захисника-адвоката ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляції адвоката, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, статтею 94 КПК України передбачено перелік підстав для порушення кримінальної справи, а також у цій статті чітко вказано на те, що порушення кримінальної справи можливе тільки у випадку, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Відповідно до ст.98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у ст.94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання зобов'язанні винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави для порушення справи, статтю кримінального кодексу, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.
Як вбачається з матеріалів справи, приводом для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України стала заява ОСОБА_6 від 15.07.2009 року.
Разом з тим, прокурор порушуючи кримінальну справу, а суддя перевіряючи її, не з’ясували чи були підстави для порушення даної кримінальної справи. Так згідно пояснень ОСОБА_4, він 14 липня 2009 року прибувши до торгівельного модуля №25 Європейського ринку виявив, що там були замінені навісні замки. Він зателефонував до ОСОБА_6., щоб дізнатися чому замінені замки, останній йому відповів в грубій формі, тим самим позбавивши його доступу до належного йому майна, яке знаходилося у вищевказаному модулі. Коли він зрізав замки та проник до модуля, при цьому були присутні два свідка. Після цього був складений акт, в якому зазначено особисті речі та обладнання, які він забрав. Даний акт був підписаний свідками та ним.
Диспозиція ст.185 КК України, передбачає, що крадіжка – це таємне викрадення чужого майна. Тому враховуючи вищевикладене в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст.185 КК України, оскільки відсутня така обов’язкова ознака як таємність.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2010 року, якою скаргу ОСОБА_4 на постанову від 28.10.2009 року в частині порушення кримінальної справи – скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
СУДДІ: