КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-7020/09/1170
Категорія статобліку 3.3.4
25.02.2010 року Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого – судді Чубари Н.В.
суддів – Хилько Л.І., Пасічника Ю.П.
при секретарі – Коробченко Є.К.
за участю представників:
від позивача – ОСОБА_1
від відповідача – Панасенко І.Б., Шадурської В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі – позивач) до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді (надалі – відповідач) про визнання нечинними рішень про застосування штрафних санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить з урахуванням уточнень визнати виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_4 за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2008 р. незаконною; визнати акт документальної перевірки № 19/10-2498003241 від 04.03.2009 р. таким, що не відповідає нормам чинного законодавства та не може служити достатнім доказом перелічених у ньому порушень; визнати нечинними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000411710 від 16.03.2009 р. на суму 1 368 430,70 грн., та № 0001031710 від 03.06.2009 р. на суму 36 639,85 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами перевірки позивача посадовими особами відповідача встановлено порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 – порушення порядку оприбуткування готівки, а саме не відображення в книзі обліку доходів та витрат руху готівкових коштів. У зв’язку з виявленим порушенням відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000411710 від 16.03.2009 р., яким до позивача, на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95, застосовано штрафну санкцію в розмірі 1368430,70 грн. За наслідками оскарження вказаного рішення сума штрафних санкцій збільшена на 36639,85 грн.
Також позивач зазначає, що акт перевірки № 19/10-2498003241 від 04.03.2009 р. не може слугувати достатнім доказом виявлених порушень, оскільки акт складений з порушеннями положень Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. №355 та п. 7.4, 7.20 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечували в повному обсязі та просили відмовити у їх задоволенні, надавши заперечення, які мотивують тим, що позивачем порушено пп. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. N 637, за порушення якого було застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно абз. 2 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. N 436/95.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.02.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 02.03.2010 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем за законодавством України, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію від 14.09.2005 року видане виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а. с. 40). Позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності – є платником єдиного податку, що не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні.
Посадовими особами відповідача в період з 12.02.2009 року по 25.02.2009 року проведено планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) позивачем за період з 01.04.2006 року по 31.12.2008 року.
За результатами перевірки складено акт № 19/10-2498003241 від 04.03.2009 року (а. с. 10 – 25).
В ході перевірки встановлено ряд порушень, а саме:
- п.п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 р. – неведення обліку доходів та витрат за період з 01.04.2006 року по 31.12.2008 року;
- п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 року – заниження обсягу отриманої виручки за перевіряємий період на 157880,88 грн., в т.ч. за 2006 рік на суму 4758, 71 грн., за 2007 рік на суму 46270,68 грн., за 2008 рік на суму 106851,49 грн.;
- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 – не оприбуткування в книзі обліку доходів та витрат – платника єдиного податку готівкових коштів в сумі 273686,14 грн.
У зв’язку з виявленим порушенням п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та на підставі п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95 відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000411710 від 16.03.2009 р. на суму 1368430,70 грн. (а. с. 39).
Не погодившись з прийнятим рішення позивач оскаржив його за процедурою адміністративного оскарження – 26.03.2009 р. подав скаргу до ДПІ у м. Кіровограді (а. с. 29 – 30).
Рішенням ДПІ у м. Кіровограді від 31.03.2009 р. № 6677/10/25-023 скаргу залишено без розгляду (а. с. 31).
Позивачем 09.04.2009 р. подано скаргу до ДПА у Кіровоградській області (а. с. 32 – 34).
Рішенням про результати розгляду скарги від 25.05.2009 р. № 2023/10/25-037 суму штрафних санкцій було збільшено на 36639,85 грн.
За результатами розгляду скарги відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001031710 від 03.06.2009 року на суму 36639,85 грн. (а. с. 38).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи пояснення та заперечення сторін, оцінюючи їх в сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Пунктом 1.2. вказаного положення визначено:
- книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій;
- книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України;
- оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до п. 2.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Додатком № 10 до Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю" затвердженої наказом ДПІ України від 21.04.93 р. № 12 затверджено форму книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року. Зокрема вказана книга містить графу – сума виручки (доходу) (крб.), в якій повинні відображатись суми коштів одержаних фізичною особо-підприємцем, в т.ч. і готівкові кошти.
Таким чином, позивач, відповідно до норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, повинен був здійснювати оприбуткування готівки шляхом здійснення щоденних записів у відповідній графі книги обліку доходів та витрат.
Як встановлено в судовому засіданні позивачем книга обліку доходів та витрат під час перевірки посадовим особам відповідача не надавалась.
За повідомленням представника відповідача, книга обліку доходів та витрат приватного підприємця – платника єдиного податку ОСОБА_4 зареєстрована в ДПІ м. Кіровограда від 23.05.2005 року за № 5804/1, при цьому позивачем вказана книга взагалі не отримувалась та знаходиться у ДПІ м. Кіровограда (а. с. 53 – 56), що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України в межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. № 436/95 встановлено розміри штрафних санкцій за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Згідно з п. 2 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95 штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
Відповідно до п. 3 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95 контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.
Оскільки позивачем порушено норми Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2007 р., суд приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкції є наслідком порушення касової дисципліни, порядок дотримання якої встановлено Національним банком України, з огляду на це і на підставі абз. 2 п. 1 зазначеного Указу Президента України, суд вважає, що відповідні санкції застосовані правомірно, у відповідності до положень діючого законодавства України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним спірного рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за неоприбуткування готівки від 16.03.2009 р. № 0000411710 на суму 1368430,70 грн. з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин та вимог законодавства. Тому позовні вимоги в частині визнання нечинним та скасування вказаного рішення про застосування штрафних санкцій від 16.03.2009 р. № 0000411710 на суму 1368430,70 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.
Позовні вимоги в частині визнання акту документальної перевірки № 19/10-2498003241 від 04.03.2009 р. таким, що оформлений з порушенням чинного законодавства також не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
За змістом ч. 1 ст. 17 КАС України предметом оскарження в адміністративному суді можуть бути, зокрема рішення (нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії) суб’єкта владних повноважень.
Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.
За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно–правовий акт – виданий суб’єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов’язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії – виданий суб’єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов’язкових правил поведінки та стосується прав і обов’язків чітко визначеного суб’єкта, якому він адресований.
Обов’язковою ознакою як нормативно-правового так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов’язковість його приписів для відповідного суб’єкта, дотримання якої забезпечується правовими механізмами.
Разом з тим, сам по собі акт документальної перевірки № 19/10-2498003241 від 04.03.2009 р. не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України та не несе для позивача негативних правових наслідків, оскільки не містить обов’язкових для виконання положень, а тому не може бути предметом спору, що має розглядатись адміністративним судом.
В частині позовних вимог щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001031710 від 03.06.2009 р. на суму 36 639,85 грн. суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки (а. с. 24 – 25) працівниками податкового органу було зроблено висновок про те, що ПП ОСОБА_4 за неоприбуткування готівки в сумі 273686,14 грн. в книзі обліку доходів та витрат, починаючи з 01.03.2008 року несе відповідальність відповідно до вимог ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95 у вигляді штрафу п’ятикратного розміру не оприбуткування готівки. Вказаний висновок було зроблено з урахуванням положень ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Позивачу за результатами розгляду повторної скарги ДПА в Кіровоградській області суму штрафних санкцій було збільшено на 36 639,85 грн. (а. с. 35 – 37). Висновок про те, що обмеження строків застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки законодавчо не встановлено, а строки застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 ГК України, не поширюються на фінансові санкції у вигляді штрафу, які застосовуються органами ДПС до порушників вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, було зроблено з посиланням на ст. 4 Господарського кодексу України. Однак суд не може погодитись з такими висновками з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно ч. 1 ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, в т.ч. і адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
З урахуванням зазначених норм Господарського кодексу України суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою санкції, передбачені Указом Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95 є адміністративно-господарською санкцією, а тому до них мають застосовуватись строки, передбачені ст. 250 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як встановлено в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, порушення встановленого правила щодо оприбуткування готівки позивачем було здійснено в період з 2006 року по 31.12.2008 р., а виявлення вказаного порушення здійснено під час перевірки оформленої актом контрольного заходу від 04.03.2009 р. № 19/10-2498003241. Тому працівниками податкового органу під час проведення перевірки було зроблено вірний висновок про те, що ПП ОСОБА_4 за неоприбуткування готівки несе відповідальність відповідно до вимог ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95 починаючи з 01.03.2008 року .
Таким чином, з урахуванням положень ст. 250 ГК України, застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про оприбуткування готівки, здійснене ПП ОСОБА_4 до 01.03.2008 року неможливе через сплив строку протягом якого можливе застосування адміністративно-господарської санкції, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001031710 від 03.06.2009 р. на суму 36 639,85 грн. підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати нечинним та скасувати рішення державної податкової інспекції у м. Кіровограді про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.06.2009 р. № 0001031710 про накладення штрафних санкцій на фізичну особу – підприємця ОСОБА_4 за порушення законодавства про патентування та з порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 36639 грн. 85 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити позивачеві судові витрат з державного бюджету України в розмірі 1,70 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 02.03.2010 року.
Головуючий суддя Чубара Н.В.
Судді Хилько Л.І.
Пасічник Ю.П.