АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-343/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Гончаренко П.П.
Суддя-доповідач: Крилова О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Бабак А.М.
Спас О.В.
при секретарі Черненку А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 18 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об’єктом права сумісної власності подружжя, -
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об’єктом права сумісної власності подружжя.
В позові зазначав, що 27.12.2002 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб, який був зареєстрований ВРАЦС Хортицького району м. Запоріжжя, актовий запис №749. Від шлюбного життя неповнолітніх дітей не мають.
За час сумісного життя ними за спільні кошти було придбано житловий будинок АДРЕСА_1. який зареєстрований на ім’я ОСОБА_4.
На теперішній час виникли суперечки з приводу користування спірним житловим будинком. Шлюб між не розірвано, вважає, що відповідачка має намір самостійно розпорядитися належним їм майном без його згоди.
Просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку, що розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 18 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_3 звернувся до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що недобудований будинок є особистою власністю відповідачки, оскільки придбаний та частково добудований на її особисті кошти.
Разом з тим, з таким висновком суду погодитися неможливо. Суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин законодавство, яке не було чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний недобудований жилий будинок готовністю 59% було придбано ОСОБА_4 24.10. 2003 року.
На час придбання будинку ОСОБА_4 перебувала в шлюбі з позивачем ОСОБА_3
Шлюб між ОСОБА_4 було укладено 27.12.2002 року і він дотепер не розірваний.
На час придбання спірного майна правовідносини подружжя з приводу визначення спільності майна, регулювалися КпШ України.
За ст. 22. КпШ майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
За таких умов суд безпідставно досліджував розмір доходів кожного з подружжя. Положення ст. 22 КпШ узгоджуються з нормами Сімейного кодексу України в частині того, що майно, набуте подружжям під час шлюбу є їхньою спільною власністю.
За ст. 24 КпШ майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.
Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін придбання недобудованого будинку було обумовлено потребами сім’ї. Жодних доказів на підтвердження того, що дії сторін або відповідачки не були спрямовані на створення спільної власності не надано.
Зміст ст.25 КпШ. передбачає що, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідачкою не доведено, що будинок був її особистою власністю (він купувався в період шлюбу для сім’ї), не узгоджений розмір грошових коштів, який становив особистий внесок відповідачки у придбання будинку, крім будинку сторонами придбавалася земельна ділянка, інші речі.
Крім того, на час придбання будинку він був побудований лише на 59% а на час виникнення спору готовність його складає не менше 96%, як зазначено у рішенні Запорізького райсуду м. Запоріжжя від 22 листопада2007 року про визнання права власності на зазначений будинок.
Вартість будівлі істотно збільшилася як і збільшився відсоток закінченості будівництва з 32 208 гр до 430 201 гр. За таких умов є достатньо підстав вважати , що куплений сторонами об’єкт будівництва настільки збільшився у вартості, що може бути визнаний об’єктом спільної власності подружжя навіть за умови, що більша частина коштів при його придбанні вносилася відповідачкою.
Зазначення позивачем у наданій відповідачці розписці про те, що він згоден у разі продажу будинку передати відповідачці сплачену нею частину коштів за придбання недобудованого будинку, не свідчить про те, що він погодився або визнати за відповідачкою право власності на весь будинок, або відступити від рівності часток у спільному майні подружжя.
Як зазначено у ст. 28 КпШ в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Ці положення узгоджуються з нормами чинного СК.
За час продовження будівництва сторони перебували у шлюбі. Той факт, що відповідачка отримувала грошові кошту дар або у позику не свідчить про те, що зазначені грошові кошти були взагалі вкладені у будівництво а тим більше на умовах створення відповідачкою одноособової власності на будинок.
З огляду на викладене, позов про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за позивачем права власності на 1\2 частину недобудованого будинку підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 18 листопада 2009 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення в справі.
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину недобудованого жилого будинку по АДРЕСА_1.
Залишити за ОСОБА_4 право власності на 1\2 частину цього ж недобудованого жилого будинку за цією ж адресою.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :