АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1216 2010 рік Головуючий у 1 інстанції
Швайковський А.А.
Доповідач: Бєлка В.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Кримської О.М.
Глазкової О.Г.
При секретарі: Волчановій І.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Оріхівського району Запорізької області на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Комишувахського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Агробуд», третя особа Комишувахська селищна рада Оріхівського району Запорізької області про визнання права власності на нерухомість,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду до Комишувахського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Агробуд», третя особа Комишувахська селищна рада Оріхівського району Запорізької області про визнання права власності на нерухомість посилаючись на те, що за договором купівлі-продажу від 16.04.2008 року, укладеним між сторонами по справі, він придбав у власність нерухоме майно – нежитлову будівлю – літ. А загальною площею 309,2 кв.м., що знаходиться за адресою Оріхівський район смт. Комишуваха вул. Хмельницького Богдана, 61 а, яке розташоване на земельній ділянці площе. 11657 кв.м.
Відповідач ухиляється від нотаріального оформлення, тому він просив його вимоги задовольнити.
Рішенням Оріхівського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2008 року позов задоволено.
У апеляційній скарзі прокурор Оріхівського району Запорізької області зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
У ст.. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони домовились відносно всіх суттєвих умов договору, що підтверджується відповідними письмовими доказами, відбулося повне виконання договору, проте не можуть посвідчити договір нотаріально, оскільки відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення договору, а тому на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України позивач набув право власності на спірну земельну ділянку.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому з ними не можна погодитись.
Доказів про ухилення продавця від нотаріального посвідчення договору в матеріалах справи немає.
На порушення вимог ст.ст. 10, 212, 213 ЦК України суд першої інстанції не з'ясував, чому договір купівлі-продажу земельної ділянки не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилась від його посвідчення та чи втрачена така можливість, чи відповідає договір сторін вимогам ст.. 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки за змістом ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати дійсним правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню, за умови, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, є письмові докази такої домовленості, відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, не існує передбачених законом перешкод для його нотаріального посвідчення.
На зазначену обставину суд першої інстанції увагу не звернув, не обговорив питання про залучення до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, на яке відповідно до ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" покладено обов'язок, в тому числі, по здійсненню контролю за додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових угод, передачі у власність земельних ділянок.
Суд першої інстанції не врахував, що нерухоме майно є однією з основ функціонування економічної системи держави. Саме тому оптимальна організація цивільного обороту об'єктів нерухомого майна є однією з головних завдань держави в галузі економічної політики. Керівну роль в організації такого обігу відіграє правове регулювання відносин, пов'язаних з нерухомим майном. Об'єкти нерухомого майна мають особливий правовий режим, який полягає, зокрема, у тому, що дані об'єкти, а також права на них підлягають спеціальній державній реєстрації відповідним органом, що встановлено ст.. 182 ЦК України та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державного факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому відповідно до ст. 311 п. 4 ЦПК України воно підлягає скасуванню з направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції іншому складу суду.
При новому розгляду справи суду необхідно звернути увагу на викладене, обговорити питання про залучення до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, також врахувати роз'яснення п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" про те, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Керуючись ст.ст. 307, 311 п. 4, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Оріхівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 липня 2008 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: