ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" квітня 2009 р. м. Київ К-37109/06
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_6 –представника ОСОБА_7 на постанову Керченського міського суду АР Крим від 24 травня 2006 року та ухвалу апеля ційного суду АР Крим від 08 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Державної виконавчої служби у м. Керч АР Крим про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення з боржника виконавчого збору, -
встановила:
В березні 2006 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову державного виконавця Державної виконавчої служби у м. Керч АР Крим (далі –ДВС у
м. Керч, відповідач) від 17.02.2006 року про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Керч від 05.12.2005 року про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 16 статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV та накладення штрафу у розмірі 136 грн. Також позивачка просила скасувати постанову державного виконавця від
24.02.2006 року про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 13,60 грн.
В обґрунтування позову заявниця вказувала, що оскаржувані постанови були прийняті відповідачем після закінчення двомісячного строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КпАП України.
Постановою Керченського міського суду від 24 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеля ційного суду АР Крим від 08 листопада 2006 року, в задоволенні позову ОСОБА_7 було відмовлено.
В касаційній скарзі представник позивачки, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постановлені по справі судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, із чим вірно погодилась колегія суддів апеляційного суду, що дії державного виконавця носять правомірний характер.
Зазначений висновок відповідає вимогам матеріального права та зроблений з дотриманням норм процесуального права.
Так, згідно п.6 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-ХVІ –постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом є документами які підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Відповідно до п.4 ч.1 статті 21 зазначеного Закону –постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох місяців.
З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2006 року УПФ України в м. Керч звернулося із заявою до відповідача про примусове виконання постанови Управління від 05.12.2005 року щодо стягнення штрафу в розмірі 136 грн. у зв’язку з відмовою ОСОБА_7. від добровільного її виконання.
17.02.2006 року державним виконавцем в порядку статей 18, 24 Закону України "Про виконавче провадження" було відкрито виконавче провадження, а 24.02.2006 року у зв’язку з відмовою позивачки добровільно сплатити штраф прийнято постанову про стягнення виконавчою збору.
Таким чином, судами попередніх інстанцій беззаперечно доведено правомірність дій державного виконавця, оскільки такі вчинено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та своєчасно.
Доводи касаційної скарги зазначені висновки судів не спростовують, ґрунтуються на невірному розумінні змісту законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини, та повторюванні мотивів, які були досліджені і відкинуті судами першої та апеляційної інстанцій.
Відтак колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зроблених у даній справі, оскільки такі відповідають вимогам матеріального права. Порушень норм процесуального права, які могли би призвести до неправильного вирішення справи колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 –залишити без задоволення, а постанову Керченського міського суду АР Крим від 24 травня 2006 року та ухвалу апеля ційного суду АР Крим від 08 листопада 2006 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді О.І. Панченко