ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2009 р.                               м. Київ                                        К-16407/07

Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_6 до апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди, -

встановила:

В липні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до апеляційного суду Дніпропетровської області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача пов’язані з наданням йому письмового роз’яснення щодо визначення підсудності по розгляду скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Крім цього, просив відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2007 року, у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_6 було відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати вищезазначені судові рішення та ухвалити нове рішення по суті позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 2201 КАС України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи у відкритті провадження за позовом ОСОБА_6, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов такого висновку на підставі положень закріплених у п.2.ч.2 ст. 17, п.1 ч.1 ст. 109 КАС України.

У зв’язку з цим слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Кримінально-процесуального кодексу України, призначенням цього Кодексу є визначення порядку провадження у кримінальних справах.

Статтею 2 визначені завдання кримінального судочинства, якими, крім іншого, є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь.

Відповідно до вимог статті 236 КПК України, скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв’язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу.

Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при передньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

При цьому захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у поряду, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської і не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

За змістом статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належать до компетенції адміністративних судів, крім випадків, коли такі справи підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України  погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неможливість розгляду даного позову за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Приведені в касаційній скарзі доводи зазначені висновки судів не спростовують і зводяться до незгоди з ними.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,  колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 –залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2007 року –залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235-239 Кодексу адміністративного судочинства України.