Справа № 2-549\10

                            Р І Ш Е Н Н Я

                         І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

11 березня  2010 р. Тячівський районний  суд Закарпатської області в особі головуючого  судді                                 Гримут В.І.

при секретарі                                     Тиводар В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення  шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

                         В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення 15375 гривень матеріальної шкоди. Посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка виникла по вині відповідача було пошкоджено його автомобіль НОМЕР_1. Аварія трапилася у той момент коли він, керуючи своїм автомобілем виїжджав з правого узбіччя дороги на протилежну смугу руху. У це час він бачив автомобіль відповідача, який рухався по вулиці з лівого боку від нього. Враховуючи, що автомобіль був досить далеко він продовжував рух і коли вже виїхав на проїзну частину дороги побачив, що у нього дуже велика швидкість і він не встигає з’їхати зі смуги руху відповідача. Вважає, що основною причиною аварії була велика швидкість автомобіля ВАЗ. Викликаний на місце події спеціаліст повідомив їм, що ремонт його автомобіля буде коштувати не менше 4-х тисяч доларів США. Враховуючи, що у ДТП була і доля його – позивача -  вини  вони домовилися, що відповідач компенсує йому частину витрат в сумі 12000 грв. У присутності двох свідків ОСОБА_2 частково визнав свою вину і написав письмову розписку, згідно якої зобов’язався компенсувати йому частину заподіяних збитків до 01 вересня 2009 року. Працівники міліції на місце пригоди не викликалися по ініціативі Булеци. 11 вересня 2009 року він придбав всі автозапчастини необхідні для відновлення автомобіля  на суму 15375 грв., що стверджується накладною № 440 від 11.09.2009 р. Тому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 15375 грв. за заподіяну шкоду та судові витрати в сумі 400 грв..  

    Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Пояснив, що 25.08.2009 р. у смт. Буштино дійсно сталася ДТП учасниками якої були він та позивач. На автомобілі ВАЗ, який належить йому на правах оперативного управління згідно нотаріально посвідченого доручення він їхав по дорозі, а позивач виїхав з узбіччя на середину дороги з права не надавши йому перевагу в русі. Побачивши машину позивача він почав гальмувати, але так як дорога покрита кам’яною шашкою його автомашина зупинилася не відразу. Міліцію не викликали, так як він не хотів щоб у нього були проблеми з дружиною, яка працювала у дитсадку де мати позивача була завідуючою. Ні ОСОБА_1, ні його родичі, які прибули на місце пригоди йому не погрожували і не говорили, що його дружину звільнять з роботи. Така думка у нього виникла спонтанно. Майстер, якого вони викликали на місце сказав їм, що ремонт буде коштувати біля 4500 доларів США.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 25.08.09 р. на автодорозі у смт. Буштино сталася дорожньо-транспортна пригода у результаті якої зіткнулися  автомобіль НОМЕР_2, яким керував позивач та автомобіль ВАЗ 2106, яким керував відповідач. По ініціативі відповідача ОСОБА_2 працівники міліції на місце пригоди не викликалися. ОСОБА_2 на місці написав письмову розписку згідно якої зобов’язався компенсувати ОСОБА_1 заподіяні збитки в сумі 12000 грв. до 01 вересня 2009 року.

Показаннями сторін, та свідків у судовому засіданні стверджено, що на місце пригоди було викликано майстра по ремонту автомобілів, який повідомив, що ремонт автомобіля «Фольксваген – Джетта» буде коштувати приблизно 4500 доларів США. Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ствердили, що працівники міліції не викликалися по ініціативі відповідача, який дав згоду компенсувати позивачу частину шкоди понесеної у результаті ДТП і написав про це відповідну розписку. Також свідки ствердили, що про дружину Булеци чи про її звільнення з роботи в дитсадку мова взагалі не йшла.   Це в судовому засіданні визнав і відповідач.

Факт написання відповідачем розписки про відшкодування завданої позивачу у результаті ДТП шкоди свідчить про те, що його дії були добровільними, і були результатом усвідомленої оцінки ним реальної ситуації, тобто частковим визнанням своєї провини у настанні дорожньої пригоди. Відмовляючись від виклику працівників міліції, і власноручно пишучи розписку про взяття на себе зобов’язань по відшкодуванню частини шкоди він таким чином визнавав долю своєї вини і навіть не ставив питання про відшкодування шкоди завданої його автомобілю. Враховуючи дії відповідача після ДТП, які не були зумовлені якимось тиском або обманом суд приходить до висновку, що він повинен виконати взяті на себе зобов’язання по відшкодуванню позивачу частини завданої шкоди. Даючи позивачу розписку і пропонуючи не викликати працівників міліції Булеца з одного боку надав йому гарантії відшкодувати шкоду, а з другого боку не дав можливість з’ясувати фактичні обставини справи для встановлення винного у ДТП.

Посилання відповідача на побоювання за дружину нічим не підтверджені і не обґрунтовані.   Його твердження про те, що дружина все таки була звільнена з роботи суд до уваги не приймає, так як він сам пояснив, що вона була звільнена у зв’язку з реорганізацією і крім того сам надав суду довідку про те, що дружина працює в тому ж садку.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у більшому або меншому розмірі. У відповідності до ст. 1166 ЦК України шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.  

Під час написання розписки (укладення договору про відшкодування шкоди) вартість матеріального збитку заподіяного позивачу була визначена у сумі 12000 грв. Отже позов повинен бути задоволений тільки в тій частині, що була визначена розпискою. Крім того у суму, яка підлягає стягненню з відповідача, з гідно ст. 88 ЦПК України слід включити і понесені позивачем  судові витрати в сумі 150 грв. судового збору і 250 грв. за ІТЗ судового процесу. Отже всього з відповідача на користь позивача слід стягнути 12400 грв.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст. 22, 1166 ЦК України суд,

Р І Ш И В:

    Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  дванадцять тисяч чотириста гривень.

    Заява про оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його  проголошення, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви, в Апеляційний суд Закарпатської області через Тячівський районний суд.

        Головуючий:                                                                              Гримут В.І.