2-а-322-10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2010 року Першотравневий районний суд
Донецької області
в складі:
головуючого судді Трегубенко С.В.
при секретарі Павличевої А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Мангуш адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі Донецької області
про
стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,
ВСТАНОВИВ :
У березні 2010 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області визнання дій(бездіяльності та відмови) відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2006 року по теперішній час незаконними, зобов*язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року у розмірі 5117 гривень 10 копійок, а також нараховувати і виплачувати 30% надбавки до пенсії у повному розмірі в подальшому.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона має статус «дитини війни» у зв*язку з чим, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком. Незаконність відмови відповідача у виплаті їй 30% надбавки починаючи з 01.01.06 року з посиланням на відсутність для цього підстав є порушенням її права й положень Міжнародної Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод», що підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Кечко проти України», адже реалізація її права, яке пов*язана з отриманням бюджетних коштів, які передбачені Законом, не повинно залежати від бюджетних асигнувань та не може бути причинами не виконання органами влади зобов*язань, що визначені Законом та гарантовані Конституцією України. Про порушення її права на30% надбавку до пенсії позивачці стало відомо лише з публікації в газеті та офіційно з листа відповідача як про порушення її права у сфері публічно-правових відносин і тому вважає, що термін для звернення до суду, коли їй стало відомо про такі обставини, не пройшов, адже без рішень Конституційного суду розібратись в суперечностях законодавства, які по різному регулювали право на 30% надбавку до пенсії не було можливим.
В судове засідання позивачка не з*явилася, надала до суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, свої позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача також в судове засідання не з*явився, відповідач надав суду письмову заяву в якій просить розглянути справу без участі його представника, надавши заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст..6 Закону України «про соціальний захист дітей війни». Ст.111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» передбачено підвищення до пенсії «Дітям війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі зазначених норм, дітям війни виплачувалось підвищення до пенсії з 01.01.07року у розмірі 19 гривень, з 01.04.07 року-19,35 гривень, з 01.10.07року-19,75 гривень. Підпунктом 2 п.41 розділу !! Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «дітям війни(крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або що місячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується заміть пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акта, який було визнано у подальшому неконституційним. Натомість старий закон, що втратив юридичну чинність,тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. А ні Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08р, а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.08року. Відповідно до ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26.12.2008 року(зі змінами та доповненнями) Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Таким чином, підвищення «дітям війни» виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства.
У запереченнях проти позову відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалась та виплачувалась щомісячно, тому позивачці був відомий її розмір.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Першотравневому районі Донецької області, що підтверджується відомостями в її пенсійному посвідченні №636257(а.с.6).
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року №3235-IV "Про державний бюджет України на 2006 рік", що не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.
Статтею 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" також зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якими була зупинена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визнані такими, що не відповідають Конституції.
Тому, за 2007 рік за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року(день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватисm як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу 11 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007року щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" діє і на теперішній час, він не відмінений та не призупинений.
Відповідно до ст.54 Закону України від 26.12.2008 року №835-УІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» до теперішнього часу не визнані неконституційними.
Отже, за наявності декількох законів, а саме :Закону України від 26.12.2008 року №835-УІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України від 18.11.2004 року №2195-ІУ «Про соціальний захист дітей війни», норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби-це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему( про що, зокрема зазначено у Рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною 2 ст.6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
В ч.2 ст.99 КАС України вказано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивачка, пропустивши строк звернення до суду, не навела поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що її законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили законів України, про належні виплати як дитині війни йому не було відомо, а про порушення своїх прав він дізнався лише після висвітлення зазначених подій у пресі. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст.57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов*язків громадян обов*язково підлягають оприлюдненню.
У зв*язку з тим, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 01.03.2009 року і вона не надала суду доказів про пропущення строку звернення до суду з поважних причин, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачці у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 01.03.2009 року(дата подання позову -01.03.2010 року).
Підлягають задоволенню вимоги позивачки про нарахування та виплату їй державної соціальної допомоги в розмірі 30% пенсії за віком щомісячно, почиваючи з 01.01.2010 року у відповідності до чинного законодавства, оскільки Закон України "Про соціальний захист дітей війни" діє і на теперішній час, він не відмінений та не призупинений.
Також підлягають задоволенню вимоги позивача, щодо визнання дій відповідача-Управління Пенсійного фонду в Першотравневому районі Донецької області по суті виниклих з неї правовідносин у зв*язку з її правом на соціальну допомогу дітям війни-незаконними, оскільки відповідач не до нараховував позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30% як дитині війни.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86-87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду в Першотравневому районі Донецької області про не донарахування на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» –незаконними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області здійснити на користь ОСОБА_1 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області здійснювати нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни починаючи з 01.01.2010 року у відповідності до діючого законодавства.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: (підпис) ОСОБА_2
Суддя:
Секретар: