2-1295/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

3 березня 2010 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., при секретарі Данковській С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2010 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому зазначає, що 20.01.2009 року відповідач отримав від позивача в позику 3 650 доларів США із зобов’язанням повернути позику до 15.02.2009 року, про що склав відповідну розписку.

Посилаючись на те, що у зазначений строк відповідач борг не повернув, вимогу добровільно погасити суму заборгованості не задовольнив, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 29 200 грн. 00 коп., що є еквівалентом 3 560 доларів США, та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги за вказаними підставами та вимагав задоволення позову в повному обсязі. Заперечення відповідача вважає безпідставними, як такі, що не підтверджені доказами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився з невідомої суду причини. На підставі ст. 169 ЦПК України справу розглянуто без участі відповідача. В процесі розгляду справи відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що 6.11.2008 року він з ТОВ «Агентство готового бізнесу» уклав договір про надання послуг, предметом якого був пошук заінтересованої особи в придбанні організованого ним бізнесу – мережі обмінних пунктів електронних грошей, яким виявився позивач, саме за цей бізнес він отримав відповідну суму грошей та в якості гарантії на пропозицію позивача склав відповідну розписку. Посилаючись на те, що фактично між ним та позивачем було укладено не договір позики, а продажу виду бізнесу, за який позивач остаточно не розрахувався, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши надані письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Як вбачається з наданої суду розписки, 20.01.2009 року відповідач отримав від позивача в позику 3 650 доларів США із зобов’язанням повернути позику до 15.02.2009 року, про що склав відповідну розписку.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов позивач надав розписку позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідачем факт складання розписки та отримання коштів в зазначеному розмірі від позивача не оспорювався.

Як передбачено ст. 60 ЦПК України к ожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На час розгляду справи заперечення відповідача проти позову з тих підстав, що фактично грошову суму позивач передав відповідачеві як оплату при придбанні організованого ним бізнесу – мережу обмінних пунктів електронних грошей свого підтвердження не знайшли, будь-яких доказів, які б підтверджували укладання між сторонами іншого договору суду не надано, тому заперечення відповідача суд до уваги не приймає, як непідтверджені доказами.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з наданої суду розписки, відповідач зобов’язався повернути позику до 15.02.2009 року.

Як встановлено з пояснень представника позивача та не оспорював відповідач, у термін, зазначений в розписці відповідач суму боргу не повернув, що підтверджується матеріалами справи 2-н-794/09 за заявою позивача про видачу судового наказу.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що зобов’язання, що виникло між позивачем та відповідачем, належним чином у визначений строк виконано не було.

Як передбачено ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 533 ЦК України г рошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за договором позики від 20.01.2009 року в сумі 29 200 грн. 00 коп., що є еквівалентом 3 650 доларів США.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума понесених ним судових витрат, підтверджених наданими оригіналами квитанцій.

На підставі ст. ст. 3, 10, 60, 88, 169, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 530, 533, 625, 1050, 1047, 1046 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 29 200 грн. 00 коп., суму судового збору в розмірі 292 грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом в розмірі 120 грн. 00 коп., а всього стягнути 29 612 (двадцять дев’ять тисяч шістсот дванадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                       Ю.А.Галущенко