№1-7

2007р.

ВИРОК                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2007 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі: головуючого- судді Рябченко В.В. за участю секретаря Барабан Ю.С. адвокатів: ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в ІНФОРМАЦІЯ_4 справу про обвинувачення:

ОСОБА_3 -ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, зареєстрований в АДРЕСА_3, освіта середня, не одруженого, працює сторожем ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого: 1.16.02.1996 року Київським районним судом м.Полтави за ст.86 ч.І, 89 ч.1,42, 44 КК України на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 07.03.1997 року по відбуттю строку покарання. 2.14.02.2000 року Полтавським районним судом Полтавської області за ст.ст. 17,81 ч.З, 44 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнений 21.07.2001 року ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 20.07.2001 року ст.52 КК України на неодбутий термін 6 місяців 24 дні.

3.26.03.2004 року Київським районним судом м.Полтави за ст.ст. 185 ч.2, 15,   185  ч.2,  70 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 20.03.2006 року по відбуттю строку покарання,-У вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України,-

ОСОБА_4 -ІНФОРМАЦІЯ_2, гр.України, уродженки і жительки АДРЕСА_3, не одруженої,освіта вища,працює вчителем музики в ІНФОРМАЦІЯ_4,раніше не судимої,-у вчиненні злочину, передбаченого ст.126 ч.1 КК України,-

встановив:

Підсудній ОСОБА_3 звинувачується потерпілою ОСОБА_4 в тому, що він 25 серпня 2006 року в період з 12 годин 30 хвилин до 13 годин, за місцем їх проживання, в житловому будинку, що розташований в АДРЕСА_3, перебуваючи в нетверезому стані, в присутності її малолітніх дітей , брутально лаючись та погрожуючи їй фізичною розправою, вході виниклої між ними сварки по побутовому грунті, почав наносити їй удари руками в область голови, спричинивши при цьому тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, рваної рани слизової альвеолярного відростка верхньої щелепи в області 123456 зубів, садин та синців на тілі, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 589 від 28.09.2006 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, як спричинивши короткочасний розлад здоров»я.

Підсудня ОСОБА_4 звинувачується потерпілим ОСОБА_3 в тому, що вона 25 серпня 2006 року, за цих же обставин, в ході виниклої між ними сварки на побутовому грунті, умисно завдала йому ударів та побоїв в область голови та тулуба, які завдали йому фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 вину в скоєнні злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України за скаргою потерпілої ОСОБА_4 не визнав, свою скаргу про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ст. 126 ч.1 КК України підтримав і суду пояснив, що він, перебуваючи в місцях позбавлення волі переписувався з ОСОБА_4 і після відбуття покарання, з 20.03.2006 року став проживати разом з нею в АДРЕСА_3, де він і на даний час зареєстрований.

25 серпня 2006 року він зранку був на роботі в ІНФОРМАЦІЯ_3, до нього зателефонувала його співмешканка ОСОБА_4 і попросила, щоб він допоміг встановити пам»ячник на могилі померлої матері, на що він дав згоду. Коли він разом з особами, у яких ОСОБА_4 замовила намогильний пам»ятник, закінчували його встановлювати на цвинтарі , туди приїхала ОСОБА_4 на велосипеді разом з малолітньою дочкою. Він її попросив, щоб вона сходила в крамницю і купила пляшку горілки та закуски, щоб пригостити людей, які встановлювали пам»ячник, на що вона відмовилась і сказала, що вся робота по встановленню та виготовленню пам»ячника нею оплачена і пішла додому. Після цього він сам велосипедом з»їздив в магазин, купив пляшку горілки та закуски і розрахувався з робітниками, що встановлювали пам»ячник, а потім заїхав

до сестри ОСОБА_4 - ОСОБА_5, яка проживає в центрі ІНФОРМАЦІЯ_4 напроти райвідділу міліції і повідомив їй, щоб вона сходила на цвинтар і подивилась як встановлено надмогильний пам»ячник, після чого приїхав додому. Вдома ОСОБА_4 спровокувала сварку, накинулась на нього, почала царапати лице та тулуб, нанесла декілька ударів в лице кулаком, при цьому він був роздягнений до пояса, а він, захищаючись від неї, так як права рука в нього була травмована, відштовхнув її від себе і вона впала на ліжко, отримавши можливо при цьому тілесні ушкодження, після цього її неповнолітній син ОСОБА_6 визвав працівників міліції і вони забрали його в Шишацький РВ УМВС України в Полтавській області де він був затриманий в адміністративному порядку, а потім по постанові голови Шишацького районного суду був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді адмінарешту терміном на 5 діб. Знаходячись під адмінарештом йому надавалась медична допомога в зв»язку з травмою правої руки, яка боліла внаслідок побоїв, нанесених ОСОБА_4, пройти медичне обстеження на предмет спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_4 він був позбавлений можливості, так як перебував під арештом, а тому вважає, що ОСОБА_4 повинна нести кримінальну відповідальність за нанесення йому ударів та побоїв, які спричинили йому фізичну біль та страждання, а також повинна відшкодувати йому завдану своїми неправомірними діями моральну шкоду, яку він оцінює в п»ять тисяч гривень. Свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України він не визнає тому, що навмисно ударів ОСОБА_4 він не наносив, а лише захищався від неї, відштовхуючи її, наносити удари правою рукою він їй взагалі не міг, так як вона була травмована, тому він просив суд за цією статтею його виправдати і провадження по справі в цій частині закрити за ст. 6 п.2 КПК України.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 вину в скоєнні злочину, передбаченого ст.126 ч.1 КК України за скаргою потерпілого ОСОБА_3 не визнала, свою скаргу про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності по ст. 125 ч.2 КК України підтримала в повному об»ємі і суду пояснила, що вона з кінця березня 2006 року стала проживати з ОСОБА_3 в АДРЕСА_3 в домоволодінні, що належить їй після померлих батьків.

25 серпня 2006 року, в дообідню пору, згідно її замовлення, на цвинтарі в ІНФОРМАЦІЯ_4, невідомі їй особи, встановлювали надмогильний пам»ячник на могилі її матері, з ними був і ОСОБА_3 Вона також через деякий час велосипедом, разом з малолітньою донькою

поїхала на цвинтар, щоб подивитись як виконуються роботи по встановленню пам»ятника. На цвинтарі ОСОБА_3 запропонував їй, щоб вона поїхала в магазин і купила пляшку горілки та закуску, щоб розрахуватись з робітниками, але вона відмовилась, пояснюючи відмову тим, що замовлення по встановленню та виготовленню пам»ячника нею повністю оплачено. Після цього ОСОБА_3 забрав у неї велосипед і поїхав у невідомому їй напрямку, а вона з донькою пішла додому.

Приблизно в 12 годин 30 хвилин ОСОБА_3 приїхав додому, лице у нього було подряпане, на її запитання він грубив, вилив відро з сміттям біля порогу і хотів запалити його, але вона стала забороняти це і між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3 почав її бити руками по голові, спочатку це було біля порогу будинку, а потім в будинку, все це відбувалось на очах у малолітніх дітей, які злякались і плакали, бійка тривала хвилин 15, потім її син ОСОБА_6 зателефонував у міліцію і ОСОБА_3 забрали працівники міліції. Після побиття вона почувала себе дуже погано, сильно боліла голова та щока, 28 серпня 2006 року в зв»язку з отриманими тілесними ушкодженнями вона звернулась в Шишацьку ЦРЛ, а також в Миргородське бюро судово- медичної експертизи, а 29.08.2006 року звернулась з заявою в Шишацький райвідділ міліції про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 вважає, що ОСОБА_3 повинен нести відповідальність за ст.125 ч.2 КК України за спричинення їй тілесних ушкоджень по всій суворості закону, а також повинен відшкодувати їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 5 тисяч гривень та яка полягає в тому, що їй були спричинені моральні страждання, побиття її ОСОБА_3 відбувалось на очах у малолітніх дітей, які злякались та отримали нервовий стрес. Свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ст.126 ч.1 КК України вона не визнає, так як ударів та побоїв ОСОБА_3 вона не наносила, а лише захищалась від нього, тому просила суд за цією статтею її виправдати і провадження по справі в цій частині закрити за відсутністю в її діях складу цього злочину.

Допитаний в судовому засіданні, як свідок, неповнолітній син ОСОБА_4 - ОСОБА_4, 1996 року народження, суду пояснив, що він 25 серпня 2006 року знаходився вдома, бачив як спочатку ОСОБА_3 з якимись чоловіками, погрузили залізні швелери, поїхали на цвинтар встановлювати пам»ячник на могилі померлої бабусі, а потім поїхала на цвинтар на велосипеді через деякий час і мама з сестрою. Через деякий час мама повернулась з сестрою, а потім приїхав на велосипеді ОСОБА_3 Між мамою та ОСОБА_3.

 виникла сварка із-за того, що ОСОБА_3 намагався спалити сміття біля будинку, а вона заперечувала, вони спочатку сварились, а потім почали штовхатись біля веранди, після цього ОСОБА_3 затягнув маму в будинок і бив її в веранді, а потім в кімнаті, коли він штовхнув її на ліжко і мама впала, він сильно злякався і викликав міліцію. Через деякий час приїхали працівники міліції і забрали ОСОБА_3 Чи був ОСОБА_3 подряпаний коли повернувся з цвинтаря він не пам»ятає, так як не звернувся на це уваги.

Допитана в судовому засіданні як свідок сестра ОСОБА_4 - ОСОБА_5 суду пояснила, що вона 25 серпня 2006 року знаходилась у своїй квартирі, приблизно в 12 годин до неї прийшов ОСОБА_3 і повідомив, що на могилі мами встановлено пам»ячник, щоб вона сходила на цвинтар подивилась чи все так як треба, чи були у ОСОБА_3 на обличчі якісь тілесні ушкодження вона не пам»ятає, так як не звернула на це уваги. Після того як ОСОБА_3 пішов, вона пішла до могили матері і повернулась звідти хвилин за 30-40. Потім пішла на вузол зв»язку щоб зателефонувати до ОСОБА_4 Коли вона зателефонувала, то ОСОБА_4 повідомила їй, що її побив ОСОБА_3, вона зразу ж пішла до неї додому де побачила, що сестра була побита, в неї була припухла щока і вона говорила, що в неї дуже болить голова. Коли вона прийшла в помешкання сестри, то ОСОБА_3 вже не було, як пояснила сестра, його забрала міліція.

Не дивлячись на те, що підсудній ОСОБА_3 вину в скоєнні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України не визнав, суд вважає, що його вина в скоєнні цього злочину підтверджується слідуючими доказами по справі, які були здобуті та досліджені в ході судового розгляду справи: показами потерпілої ОСОБА_4, які вона дала в судовому засіданні, та які зафіксовані в її заяві та пояснення ( а.с.(.10), показами свідка ОСОБА_5 яка в судовому засіданні пояснила, що бачила на тілі потерпілої ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді припухлості щоки і вона їй розповіла, що її побив ОСОБА_3, показами неповнолітнього свідка ОСОБА_6 який суду пояснив, що ОСОБА_3 наносив удари ОСОБА_4 руками по голові і тулубу, а потім штовхнув і вона впала на ліжко, дані покази, в частині того, що потерпіла від поштовху впала на ліжко, відповідають показам підсуднього ОСОБА_3 який також показав, що відштовхнув потерпілу і вона при цьому впала на ліжко.

Висновком     судово-     медичної     експертизи     потерпілої ОСОБА_4, акт № 589 від 28.09.2006 року ( а.с.19 а) в якому

  зазначається, що потерпілій ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, рваної рани слизової альвеолярного відростка верхньої щелепи в області 1 2 3 4 5 6 зубів, садин та синців на тілі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, як спричинивши короткочасний розлад здоров»я. Судячи з пошкоджень, ударів було нанесено не менше чотирьох. Дані пошкодження могли виникнути при падінні з висоти власного росту і ударі об тверді предмети. Стосовно показів підсуднього ОСОБА_3 то суд оцінює їх критично і розцінює як метод захисту з метою уникнення від відповідальності за скоєний ним злочин.

Дії підсуднього ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 125 ч.2 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров»я потерпілої ОСОБА_4

Допитана в судовому засіданні підсудня ОСОБА_4 вину в скоєнні злочину, передбаченого ст. 126 ч.1 КК України не визнала, суду пояснила, що навмисно ударів та побоїв ОСОБА_3 вона не наносила, а лише захищалась від його нападу, а також показала, що ОСОБА_3 з цвинтаря приїхав додому поцарапаний, що стверджується її показами, викладеними в заяві від 29.08.2006 року в Шишацький РВ УМВС України в Полтавській області. ( а.с. 2).

Допитаний в судовому засіданні як потерпілий ОСОБА_3 свою скаргу стосовно притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності по ст. 126 ч.1 КК України підтримав, суду пояснив, що ОСОБА_4 нанесла йому удари кулаком в лице, туловище, поцарапала лице та туловище.

В протоколі про адміністративне затримання ОСОБА_3 НОМЕР_1 ( а.с.47) вказано, що при особистому його огляді були виявлені тілесні ушкодження у вигляді різаної рани на кісті правої руки та припухлість біля лівого ока.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що в період відбування адмінарешту він звертався за медичною допомогою в Шишацьку ЦРЛ де йому було прооперовано кість правої руки.

Дані доводи ОСОБА_3 спростовуються довідкою Шишацької ЦРЛ НОМЕР_2, яка була надана на вимогу суду і в якій зазначено,що ОСОБА_3 останній раз звертався за медичною допомогою 05.05.2006 року до лікаря травматолога, стаціонарно не лікувався.

Оцінивши всі наявні докази по епізоду звинувачення підсудньої ОСОБА_4 за ст. 126 ч.1 КК України, та враховуючи, що всі можливості для збирання додаткових доказів вичерпані, суд вважає, що ОСОБА_4 за ст. 126 ч.1 КК України необхідно виправдати за недоведеністю її участі в скоєнні даного злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання підсуднього ОСОБА_3 згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп»ягніння, що підтверджується протоколом НОМЕР_3 (а.с.45).

Разом з тим, суд не визнає такою, що обтяжує покарання підсуднього ОСОБА_3 обставину скоєння ним злочину повторно, поскільки ОСОБА_3 раніше відбував покарання за злочини проти власності.

Обставин, які б пом»якшували покарання підсуднього ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

При визначенні міри покарання підсудньому ОСОБА_3 суд враховує, що скоєний ним злочин є злочином невеликої тяжкості, особу винного, обставини та наслідки, які настали від злочину, те що ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП і відбув покарання у вигляді адміністративного арешту терміном на 5 діб.

Стосовно заявленого цивільного позову потерпілою ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, то суд вважає, що дані позовні вимоги підлягають до часткового задоволення на суму 500( п»ятсот) гривень.

Керуючись ст.ст. 16-1, 321- 324, 327, 328,332- 335, 339, 341 КПК України, суд,-

Засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді громадських робіт терміном сто п»ятдесят годин.

Позов потерпілої ОСОБА_4 задовільнити частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 500( п»ятсот) гривень в порядку відшкодування моральної( немайнової) шкоди, в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

ОСОБА_4 за ст. 126 ч.1 КК України - виправдати за недоведеністю її участі в скоєнні даного злочину.

Вирок  може  бути  оскаржений  до   апеляційного   суду Полтавської області на протязі 15 діб з моменту його проголошення.