Справа №1- 25/2010р.

 В И Р О К

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    11 лютого 2010 року                Онуфріївський районний суд Кіровоградської області  у складі головоючого судді:                 Шелесько В.Д.

при секретарі:                Гриценко Т.М.

з участю прокурора:                           Приходько В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі  Онуфріївка справу по обвинуваченню , -

                      ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, освіта повна середня (11 класів), не одружений,  працює кондитером кафе «Романтика» м. Кременчук,  раніше не судимий та

        ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, освіта повна середня (ПТУ), не одружений,  працює ПП «Грань» м. Кременчук робітником, раніше не судимий

    обох у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України.  

В С Т А Н О В И В:

 8 листопада 2009 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 з метою заволодіння майном, належним ОСОБА_3, а саме іконою «Тіхвінська Богородиця», приїхали до домоволодіння № 116 по вул. Шкільна в с. Зибкове Онуфріївського району Кіровоградської області, належного ОСОБА_3, де через хвіртку зайшли до двору вказаного домоволодіння. Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на  відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 дерев’яним ціпком, який знаходився на порозі  вказаного будинку, вибив шибку скла віконної рами та за попередньою змовою з ОСОБА_2, через утворений у вікні отвір, проникли до приміщення будинку ОСОБА_3  по  вул. Шкільна, 116 в с. Зибкове Онуфріївського району Кіровоградської області, в якому знаходилась господарка будинку. Після цього, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, розуміючи, що їх злочинні дії є помітними та зрозумілими ОСОБА_3, з метою подолання можливого опору з боку потерпілої ОСОБА_3, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої,  ОСОБА_2 двічі штовхнув ОСОБА_3 руками в область плечей, від чого вона впала на підлогу, тим самим завдавши їй фізичного болю, а ОСОБА_1, коли потерпіла ОСОБА_3А підвелась на ноги, штовхнув останню на ліжко, де тримав ОСОБА_3, не даючи останній можливості перешкоджати діям ОСОБА_2, який в цей час знімав ікону «Тіхвінська Богородиця» зі стіни, та позбавивши тим самим ОСОБА_3 можливості погукати сторонніх осіб на допомогу. Знявши зі стіни будинку ікону «Тіхвінська Богородиця», ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1, залишили господарку будинку ОСОБА_3 в приміщенні будинку, а самі з викраденою іконою покинули приміщення будинку, тобто ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілої, відкрито викрали з приміщення жилого будинку ОСОБА_3  ікону «Тіхвінська Богородиця», вартістю 5000 грн.   Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з викраденою іконою зникли з місця вчинення злочину,  а в подальшому розпорядилися викраденим на власний розсуд.

Злочинними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було завдано матеріальної шкоди на суму 5000 гривень.

Підсудні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вину  свою в інкримінованому їм злочинні,  передбаченому по ч.3 ст. 186 КК України  визнали повністю,  щиро розкаялись, принесли вибачення потерпілій, завірили суд, що в подальшому злочинів вчиняти не будуть.

 В судовому засіданні вони дали пояснення, що відповідають пред’явленому обвинуваченню на досудовому слідстві і в мотивувальній частині даного вироку. Вони пояснили, що на другий день вранці вони викрадену ікону продали в антикварному магазині м. Полтава за 250 доларів США, а вирученими грошима розпорядились порівну.

          Крім  повного визнання підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2  своєї вини в  інкримінованому їм злочині, їх вина підтверджується і іншими доказами по справі, які за згодою  підсудних і прокурора не досліджувались в судовому засіданні і у відповідністю з ч.3 ст. 299 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин справи тільки допитом підсудних  і вивченням даних  про їх особу.

            Таким чином в судовому засіданні знайшла своє підтвердження вина підсудних       ОСОБА_1 та ОСОБА_2   в відкритому викраденні чужого майна за попередньою змовою групою осіб, з проникненням в житло та застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої,  тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України.

При визначенні виду та міри покарання підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2  с уд враховує: тяжкість вчиненого ними злочину, який є  тяжким але не спричинив тяжких наслідків; особу підсудних, які по місцю проживання і роботи характеризуються позитивно, до кримінальної відповідальності притягуються вперше; обставини, що пом’якшують покарання : щире каяття у вчиненому злочині та активне  сприяння в його розслідуванні, принесення вибачення потерпілій та повне відшкодування завданої злочином шкоди, прохання потерпілої суворо не карати підсудних та не ізолювати їх від суспільства,  запевнення суду, що в подальшому злочинів вчиняти не будуть;  обставину,  що обтяжує покарання – вчинення злочину щодо особи похилого віку.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що виправлення підсудних можливе без ізоляції їх від суспільства і відносно них необхідно вибрати покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлено, судові  витрати по справі відсутні, речовий доказ – ікона повернута потерпілій.  

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 65, 74-76 КК України, ст.ст. 323 і 324 КПК України, суд,-

                    З А С У Д И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки кожному.

На підставі ст. 75, КК України звільнити засуджених  ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, з іспитовим строком в 1 (один) рік відносно кожного, якщо вони  впродовж іспитового строку не вчинять нових злочинів і виконають покладенні на них судом обов’язки.  

На підставі ст.ст. 76 та 104  КК України зобов’язати  засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2  впродовж іспитового строку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтись  у вказані органи для реєстрації.

Міру  запобіжного заходу до вступу вироку в силу засудженим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити раніше обрану – підписку про невиїзд.

 Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області на протязі 15 діб з часу проголошення через Онуфріївський районний суд.

Суддя Онуфріївського

районного суду:                                                        ОСОБА_4