Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц - 1397/10 Головуючий в I інстанції – Грищенко В.М.
Категорія 27 Доповідач - Кузнєцов В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Приходченко А.П.
суддів - Кузнєцова В.О., Лаченкової О.В.
при секретарі - Журавель Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2009 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором;
за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: КП «ДМБТІ», виконком Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Дніпропетровська регіональна філія Центру державного земельного кадру, СГіРФО Індустріального РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2009 року позивач звернувся до суду з позовами до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором та про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що 11.02.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №МL-300/60/2008, за умовами якого відповідач отримав кредит на споживчі цілі в сумі 70000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом 5,99 відсотків річних + FIDR(плаваюча процентна ставка), строком до 13.02.2023 року. 26 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № МL-313/001/2008, за умовами якого відповідач отримав кредит на придбання нерухомого майна в сумі 120000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом 4,49 відсотків річних + FIDR(плаваюча процентна ставка), строком до 26.06.2028 року. 11 лютого 2008 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір поруки № SR-300/60/2008, 26 червня 2008року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір поруки № SR-313/001/2008, відповідно до яких відповідачка поручилась за виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов’язань за зазначеними кредитними договорами.
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № МL-300/60/2008 між відповідачкою ОСОБА_1 та Банком було укладено договір іпотеки № РМL-300/60/2008 від 11 лютого 2008 року, згідно умов якого відповідачка передала позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачці на праві власності. В зобов’язання виконання зобов’язань за кредитним договором № МL-313/001/2008 між відповідачем ОСОБА_2 та Банком було укладено договір іпотеки № РМL-313/001/2008 від 26.06.2008 року, відповідно до якого відповідач передав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку, загальною площею 0,0490га, що знаходить за адресою: АДРЕСА_2, які належать відповідачу на праві власності.
Однак відповідачі порушили умови укладених договорів в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитних договорів, у зв’язку з чим станом на 11.08.2009 року виникла заборгованість по кредитному договору №МL-300/60/2008 від 11.02.2008 року у розмірі 76734,30 доларів США, заборгованість по кредитному договору № МL-313/001/2008 від 26.06.2008 року у розмірі 137095,10 доларів США. Загальна сума заборгованості становить 213829,40 доларів США, що в еквіваленті становить 1648624,67 грн. (за курсом НБУ 1:7,71 грн. станом на 11.08.2009 року), яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів у примусовому порядку.
У зв’язку з невиконанням відповідачами своїх боргових зобов’язань, позивач в іншому позові просив в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами звернути стягнення на зазначене вище майно (на предмети іпотеки) шляхом його продажу; зобов’язати відповідачів передати Банку зазначене майно; зобов’язати третіх осіб надати Банку відповідні правовстановлюючі документи на майно; виселити всіх громадян, які проживають у зазначеній квартирі та домоволодінні та зняти їх з реєстраційного обліку. Також просили стягнути з відповідачів понесені судові витрати.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2009 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» задоволенні частково. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору № МL-300/60/2008 від 11.02.2008 року та кредитному договору № МL-313/001/2008 від 26.06.2008 року у розмірі 1648624,67 грн., що за курсом НБУ станом на 11.08.2009 року становить 213 829,40 доларів США, також судові витрати: судовий збір у розмірі 1700грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., а всього стягнуто 1650444,67 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 22.12.2009 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на майно та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на майно прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з’ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, 11 лютого 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № МL-300/60/2008, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_2 кредит в сумі 70000,00 доларів США (а.с.33-37 т. 1). Згідно умов договору позичальник зобов’язався сплачувати банку відсотки за користування кредитом в розмірі 5,99 відсотків річних + FIDR(плаваюча процентна ставка), з кінцевим терміном повернення до 13 лютого 2023 року.
26.06.2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №МL-313/001/2008, за умовами якого відповідач отримав кредит на придбання нерухомого майна в сумі 120000, 00 доларів США зі сплатою за користування кредитом 4,49 відсотків річних + FIDR(плаваюча процентна ставка), з кінцевим терміном повернення до 26.06.2028 року (а.с.63 т.1).
11 лютого 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір поруки № SR-300/60/2008, згідно якого відповідачка зобов’язалась відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_2 його боргових зобов’язань перед Банком за кредитним договором № МL-300/60/2008(а.с 53 Т.1).
26 лютого 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір поруки № SR-313/001/2008, згідно якого відповідачка зобов’язалась відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_2 його боргових зобов’язань перед Банком за кредитним договором № МL-313/001/2008 (а.с 54 Т.1).
В забезпечення виконання умов кредитного договору № МL-300/60/2008, 11 лютого 2008 року між відповідачкою ОСОБА_1 та Банком був укладений договір іпотеки № РМL-300/60/2008, згідно якого відповідачка надала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності.( а.с. 48 т.1 )
В забезпечення виконання умов кредитного договору № МL-313/001/2008, 26.06. 2008 року між відповідачем ОСОБА_2 та Банком був укладений договір іпотеки № РМL-313/001/2008, згідно якого відповідач надав в іпотеку будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку, загальною площею 0,0490га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ашхабадська,28, які належать відповідачу на праві власності. ( а. с. 51 т. 1 ).
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановлено, що Банк свої зобов’язання по кредитним договорам виконав належним чином, що підтверджується валютним меморіальним ордером №184 від 12.02.2008 року, валютним меморіальним ордером № 432 від 21.04.2008 року та валютним меморіальним ордером №1 від 26.06.2008 року. У свою чергу ОСОБА_2 порушив умови укладених договорів в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитних договорів, у зв’язку з чим станом на 11.08.2009 року виникла заборгованість по кредитному договору № МL-300/60/2008 від 11.02.2008 року у розмірі 76734,30 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту – 68864,05 доларів США, заборгованість по відсоткам – 6766,97 доларів США, пеня – 1103,28 доларів США, та заборгованість по кредитному договору № МL-313/001/2008 від 26.06.2008 року у розмірі 137095,10 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту -119545,83 доларів США, заборгованість по відсоткам – 13333,03 доларів США, пеня – 4216,24 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 55,56 Т.1).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до Кредитних договорів від 11.02.2008 року та від 26.06.2008 року, у разі недотримання Позичальником умов договору Банк має право вимагати достроково його розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, відшкодування збитків, заподіяних Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов цього Договору, а в разі невиконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з Іпотечним договором .
Рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами не оскаржується .
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції посилався на ст. 9 ЖК України проте, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Колегія суддів вважає, що суд правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, невірно застосувавши при цьому норми матеріального права.
Згідно п.6.4. Іпотечного договору, звернення стягнення на майно здійснюється іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно якого з яким іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно у порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку».
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частина 1 статті 35 цього ж Закону передбачає, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст. 39 цього ж Закону , у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору
не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Стаття 41 цього Закону зазначає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Статтею 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” передбачено порядок реалізації предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду.
Статтею 26 зазначеного вище закону передбачені позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з аявлені позивачем позовні вимоги є саме позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія судів вважає також, що порушена процедура порядку звернення стягнення не предмет іпотеки. Письмова вимога про усунення порушення, відповідно до вимог передбачених ст.35 Закону України «Про іпотеку» повинна бути отримана боржником. Лише після того як боржник, отримавши таку вимогу, протягом тридцятиденного строку не виконає зазначених вимог, у кредитора настає право вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини та наведені вимоги закону, підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1., ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, не вбачається.
Неправильне застосування норм матеріального права при вирішення позову про стягнення на предмет іпотеки не може бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Таке рішення Апеляційного суду не перешкоджає позивачу звернутися за захистом порушеного права в іншій спосіб передбачений ст.16 ЦК України та Законом України «Про іпотеку», або звернутися до суду з аналогічним позовом, дотримуючись вимог, передбачених ст.35 Закону України «Про іпотеку».
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК ЦПК України, колегія суддів, –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» – відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: