ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" лютого 2010 р. Справа № 11/797
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горшкової Н.Ф.
суддів: Майора Г.І.
Філіпової Т.Л.
при секретарі Щепанській Т.П. ,
за участю представників сторін:
від позивачів:
- Житомирської міської ради: не з'явився,
- КП "Агентство з управління майном": Осташевська А.Ю., довіреність №12 від 12.01.2010р.,
від відповідача: не з'явився,
від прокуратури: Слівінський О.О., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави прокуратури Житомирської області, посвідчення №НОМЕР_1
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Надія"
на рішення господарського суду Житомирської області
від "29" вересня 2009 р. у справі № 11/797 (суддя Маріщенко Л.О.)
за позовом Прокурора Богунського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (м. Житомир) та Комунального підприємства "Агентство з управління майном" (м. Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Надія" (м. Житомир)
про стягнення 140 560, 22 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2009 року прокурор Богунського району м. Житомира звернувся до суду в інтересах держави в особі Житомирської міської ради та Комунального підприємства "Агентство з управління майном" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Надія" про стягнення з останнього 123 575, 60 грн. (з врахуванням індексу інфляції) заборгованості за користування орендованим приміщенням, 16 984, 62 грн. пені, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання звільнити орендоване приміщення (а.с.2-3).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.09.2009р. у справі №11/797 позов задоволено:
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Надія" на користь Комунального підприємства "Агентство з управління майном" 123 575, 60 грн. боргу та 16 984, 62 грн. пені;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Надія" на користь державного бюджету 1 490, 60 грн. державного мита та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- зобов'язано розірвати договір оренди нерухомого майна №222/1 від 14.11.2007р., укладеного між КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради та ТОВ "Торгівельне підприємство "Надія";
- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Надія" звільнити приміщення магазину, площею 430,4 кв.м, що знаходиться в будинку №98 по вул. Черняхівського у м. Житомирі (а.с.55-56).
Вважаючи, що рішення прийняте місцевим господарським судом з неповним з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову (а.с.68-71).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:
- прокурором невірно по справі визначено позивача - Житомирську міську раду, так як Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Надія" не мало жодних правовідносин з Житомирською міською радою, які ґрунтувалися б на договорі оренди нерухомого майна №222/1 від 14.11.2007р., тому на думку відповідача, Житомирська міська рада могла бути лише третьою особою, так як рішення по справі стосується її прав та інтересів;
- відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999р. про представництво прокуратурою України інтересів держави у арбітражному суді положення абзацу 4 ч. 1 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, а згідно п.2 цієї ж частини рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у ч. 2 ст. 2 АПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. За змістом викладених позицій Конституційного Суду України у позовних заявах прокурора, поданих в інтересах держави, не можуть бути зазначені позивачами будь-які підприємства чи організації, навіть якщо одним з кількох позивачів позивачем визначено орган державної влади;
- у позовній заяві прокурора, за якою було порушено справу №11/797 зазначено, що позов порушено ним в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Агентство з управління майном", яке органом державної виконавчої влади не являється. Перелік органів виконавчої влади визначений в Указі Президента України від 15.12.1999р. №1752/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади", в інших нормативних актах України. Крім того, жодними нормативними актами позивача до органів виконавчої влади не віднесено, відповідних доказів про визначення КП "Агентство з управління майном" органом державної влади, позивачем не надано;
- Комунальне підприємство "Агентство з управління майном" згідно Статуту є самостійною юридичною особою, яка має право займатися незабороненими видами господарської діяльності і не є органом виконавчої влади. Те, що зазначена юридична особа заснована на комунальній власності і її засновником є орган місцевого самоврядування - Житомирська міська рада, в контексті викладених позицій діючого рішення Конституційного Суді, не дає повноважень органам Прокуратури звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі даного підприємства;
- при винесенні оскаржуваного рішення господарський суд першої інстанції припустився грубого порушення ч. 2 ст. 651 ЦК України та прийшов до помилкового висновку, що відповідачем належним чином не проводилися розрахунки по орендній платі згідно договору оренди нерухомого майна №222/1 від 14.11.2007р. в період з серпня 2008р. по листопад 2008р., і це є істотним порушенням договору, однак місцевий господарський суд не врахував той факт, що відповідачем в інші періоди часу належним чином виконувалися зобов'язання по договору оренди, а щодо тієї заборгованості, яка утворилася, то ТОВ ТП "Надія" не ухилялося від її сплати, а перебувало на стадії переговорів щодо реструктуризації боргу, тому таке порушення договору не є істотним та не є підставою для розірвання договору.
В засідання суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Надія" свого представника не направило, про причини неявки в суд не повідомило, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи було повідомлене належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду за 11.01.2010р. (а.с.97).
Позивач - Житомирська міська рада відзиву на апеляційну скаргу не подала, а також не скористалась своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направила, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду за 11.01.2010р. (а.с.97).
Зважаючи на те, що ст.96 Господарського процесуального кодексу України не встановлює обов'язку подання до апеляційного господарського суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, ту обставину, що суд, належним чином повідомляючи Житомирську міську раду, вчиняв дії, спрямовані на надання їй можливості забезпечити явку повноважного представника для участі у розгляді спору, але такою можливістю рада не скористалась, а також, враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати перегляд справи без письмового відзиву Житомирської міської ради на апеляційну скаргу та без участі її представника за наявними в матеріалах справи доказами.
Прокурор Богунського району м. Житомира виклав свої заперечення проти доводів скаржника у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.84-85). Рішення, що оскаржується, прокурор вважає таким, що відповідає нормам матеріального, процесуального права та обставинам справи, а подану апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Надія" - безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
У відзиві прокурор вказує, що відповідно до положень Статуту Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради, затвердженого рішенням Житомирської міської ради № 802 від 24.12.2008р. вищевказане підприємство є комунальним, Житомирська міська рада є засновником вказаного підприємства, органом управління підприємства є виконавчий комітет Житомирської міської ради. Предметом діяльності підприємства є здійснення повноважень та функцій орендодавця (уповноваженого органу управління) нерухомого майна незалежно від загальної площі нерухомого майна, що передається в оренду згідно рішення Органу управління, укладення із суб'єктами підприємницької діяльності договорів оренди нерухомого майна, контроль за надходженням та розподілом плати за оренду нерухомого майна комунальної власності міста та інше. Крім того, договір оренди нерухомого майна від 14.11.2007 року №222/1 було укладено між Комунальним підприємством "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (Орендодавець) та відповідачем (Орендар). Несплата ТОВ ТП "Надія" заборгованості по орендній платі призводить до ненадходження коштів до міського бюджету, та унеможливлює повноцінне фінансування соціальних та інших програм, що являється істотним порушенням чинного законодавства і суперечить інтересам держави, тому прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Житомирської міської ради та КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради до ТОВ ТП "Надія" про стягнення заборгованості за користування орендованим приміщенням, розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити орендоване приміщення. Тому, на думку прокурора, Житомирська міська рада та Комунальне підприємство "Агентство з управління майном" є належними позивачами по даній справі.
Прокурор в засіданні суду заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Надія" - без задоволення.
Комунальне підприємство "Агентство з управління майном" у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.82-83) та його представник в засіданні суду заперечили проти апеляційної скарги. Вважають рішення місцевого господарського суду у даній справі законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Вказують, що нежитлове приміщення магазину, за адресою: м. Житомир, вул.Черняхівського, 98, належить до комунальної власності міста та відповідно до договору оренди нерухомого майна №222/1 від 14 листопада 2007 року передано Товариству з обмеженою відповідальністю торгівельному підприємству "Надія" в строкове платне користування, тобто власником вищезазначеного приміщення є територіальна громада м. Житомира в особі міської ради, тому Житомирська міська рада та комунальне підприємство "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради є належними позивачами по даній справі.
Крім того, зазначають, що за період з серпня 2008 року по листопад 2008 року у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 123575,60 грн. та пеня за прострочення розрахунку по орендній платі у розмірі 16 984, 62 грн. Тобто, фактично 4 місяці ТОВ "Надія" не сплачувало орендну плату, згідно договору оренди від 14.11.2007р. №222/1, що в свою чергу призвело до порушення орендарем прийнятих на себе зобов'язань, тому у даному випадку в наявності саме істотне порушення умов договору, оскільки істотною умовою договору оренди є його оплатність. Тобто, підстави для розірвання спірного договору оренди нерухомого майна очевидні і суд першої інстанції правильно застосував норму ч.2 ст. 651 ЦК України.
Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Надія" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2007 року між Комунальним підприємством "Агентство з управління майном "Житомирської міської ради" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгівельним підприємством "Надія" (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №222/1 (а.с.4-5), згідно якого орендодавець зобов'язувався передати орендарю в строкове платне користування приміщення магазину в будинку №98 по вул.Черняхівського, що належить до комунальної власності міста, під магазин та кафетерій, загальною площею 430,4 кв.м з орендною платою, визначеною рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №196 від 15.03.2007р., у розмірі 45,00грн. за 1 кв.м, без ПДВ за базовий місяць розрахунку (1.1 договору).
Згідно з п.2.1 договору вступ орендаря у користування приміщенням настає після підписання акту прийому-передачі вказаного приміщення, який підписується між балансоутримувачем та орендарем протягом 5-ти днів з моменту укладання договору оренди.
Відповідний акт прийому-передачі приміщення був підписаний між сторонами 13 квітня 2007 року (а.с.6).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно з п. 3.3 договору орендна плата становить 19 368,00 грн. без ПДВ у місяць і вноситься орендарем згідно наданого рахунку, не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість.
Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі (ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.6.8 договору оренди від 14.11.2007р.).
Однак, в супереч умовам договору, відповідач належним чином розрахунки не проводив, направлені позивачем рахунки (а.с.87-91) не сплачував, в результаті чого утворилась заборгованість по орендній платі за період з серпня 2008 року по листопад 2008 року, розмір якої становить, згідно розрахунку позивача, 123 575, 60 грн. (а.с.26).
22.09.2008р., 28.10.2008р. та 27.04.2009р. відповідачу направлялись листи-вимоги про сплату заборгованості, які останній залишив без задоволення (а.с.7-9,95).
Відповідно до п.3.7 договору у разі несвоєчасного або неповного виконання вимог п.3.3. та п.3.4 даного договору, орендарю нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної НБУ, за кожний день прострочення, включаючи день сплати, яка підлягає обов'язковому перерахування на рахунок орендодавця. Несплата пені за несвоєчасне проведення розрахунків по орендній платі стягується з орендаря відповідно до чинного законодавства в примусовому порядку.
Згідно з п.3.9 зазначеного договору оренди несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу орендодавця.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення орендованого майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.3.7 договору оренди нерухомого майна нарахував відповідачу 16 984, 62 грн. пені.
Як уже зазначалось, рішенням, що оскаржується, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги прокурора Богунського району м. Житомира.
Судова колегія апеляційного господарського суду вважає правильним висновок щодо необхідності задоволення позову з наступних підстав.
У травні 2009 року прокурор Богунського району м. Житомира, як вказувалось вище, звернувся до суду в інтересах держави в особі Житомирської міської ради та Комунального підприємства "Агентство з управління майном" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Надія" про стягнення з останнього 123 575, 60 грн. заборгованості за користування орендованим приміщенням, 169 84,62грн. пені, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання звільнити орендоване приміщення.
Згідно ст. 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в судах у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, у тому числі прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Прокурор Богунського району м. Житомира в позовній заяві обґрунтував необхідність захисту інтересів держави та вказав орган, уповноважений здійснювати функції у спірних відносинах - Житомирську міську раду та Комунальне підприємство "Агентство з управління майном".
Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що державну політику у сфері оренди щодо майна, яке перебуває в комунальній власності, здійснюють органи місцевого самоврядування
Згідно з п. 1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Крім того, нежитлове приміщення магазину, за адресою: м. Житомир, вул. Черняхівського, 98 належить до комунальної власності міста, тобто власником вищезазначеного приміщення є територіальна громада м. Житомира в особі міської ради.
За наведених обставин, прокурор правомірно звернувся в господарський суд з позовом в інтересах держави в особі Житомирської міської ради та Комунального підприємства "Агентство з управління майном".
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У даному випадку оплата пені у разі несвоєчасної сплати орендної плати передбачено п.3.7 договору оренди.
Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказану норму позивач обґрунтовано визначив суму основного боргу з індексом інфляції.
Наявність заборгованості з орендної плати в сумі 123 575, 60 грн. відповідач не заперечує, розрахунок суми пені ним не спростований.
Стосовно позовних вимог про розірвання договору оренди від 14.11.2007р. судова колегія відзначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно з ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Пунктом 3.9 договору оренди передбачено, що несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу орендодавця.
Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди в разі невиконання договору оренди та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.5.3 договору).
Крім того, договір оренди нерухомого майна №222/1 від 14 листопада 2007 року може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадку невиконання умов даного договору та інших випадках, передбачених законодавством України (п.8.3 договору).
З наявних матеріалів справи вбачається факт порушення договору товариством щодо сплати орендної плати.
За таких обставин, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди від 14.11.2007р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимога про звільнення відповідачем орендованого приміщення також підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст.785 ч.1 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Крім того, сторони у п.6.16 договору передбачили, що у разі припинення договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, що засвідчується актом прийому-передачі.
За статтями 627,629 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За таких обставин, позов прокурора Богунського району м.Житомира, з яким він звернувся до суду в інтересах держави в особі Житомирської міської ради та Комунального підприємства "Агентство з управління майном" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Рішення господарського суду Житомирської області від 29.09.2009р. у справі №11/797, яким позов задоволено, є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Надія" не знайшли свого підтвердження, спростовуються наведеним та матеріалами справи, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, а отже апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Надія" задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 29 вересня 2009 року у справі №11/797 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Надія" - без задоволення.
2. Справу №11/797 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Горшкова Н.Ф.
судді:
Майор Г.І.
Філіпова Т.Л.
віддрук 6 прим.:
1 - до справи
2, 3 - позивачам
4 - відповідачу
5 - прокурору
6 - в наряд