ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "11" лютого 2010 р.                                                           Справа № 6/163-НМ

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Цимбала В.А.- представника за довіреністю від 01.01.2010р.,

від відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 30.01.2009р.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від "03" грудня 2009 р. у справі № 6/163-НМ (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-дистрибуційний центр", м.Київ

до Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_3, м.Житомир

про стягнення 33350,53грн.,   

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.12.2009р. у справі №6/163-НМ позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-дистрибуційний центр" до Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_3 про стягнення 33350,53грн., з яких: 30195,06грн. - основний борг, 1244,67грн. - інфляційні нарахування, 481,24грн. - 3% річних, 1429,56грн. - пеня, задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 31920,97грн., з яких: 30195,06грн. - основний борг, 1244,67грн. - інфляційні нарахування, 481,24грн. - 3% річних, а також  319,21грн. витрат з державного мита та 299,10грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням й, вважаючи, що воно прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, зокрема, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач проводив з позивачем взаємозаліки шляхом зарахування в рахунок оплати холодильного агрегату марки SHGX4/465-4L орендної плати згідно договору суборенди від 01.07.2007р., який не розірваний та продовжує діяти, а тому борг перед позивачем відсутній.

Позивач у відзиві від 11.02.2010р. на апеляційну скаргу заперечив проти доводів відповідача щодо проведення взаємозаліків, зазначивши, що ні договір купівлі-продажу холодильного агрегату, ні договір суборенди від 01.08.2007р. не містять жодних умов про взаємозалік. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи. Вважає рішення господарського суду першої інстанції від 03.12.2009р. у даній справі прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-дистрибуційний центр" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу (а.с.12-13), згідно п.1.1 якого ТОВ "Торгово-дистрибуційний центр" (за договором "продавець") зобов'язалось передати у власність підприємця (за договором "покупець"), а покупець, в свою чергу, - прийняти і оплатити наступну продукцію: агрегат SHGX4/465-4L - 1шт., повітроохолоджувач S3HC238E80-1шт., автоматику холодильну-1шт., яка належить продавцю на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 10.08.2007р., укладеного ним з ТОВ "Виробничо-кондитерський комбінат "Нивки", та акту приймання-передачі майна від 10.08.2007р. (а.с.15-18).

Ціна за продукцію складає 78400,00грн. з врахуванням ПДВ (п.3.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору строк передачі продукції встановлюється після моменту повної оплати за продукцію.

Порядок розрахунків та строк оплати зазначений в додатку №1, що є невід'ємною частиною договору  (п.3.2 та 3.3 договору).

В додатку №1 до договору "Графік оплат за холодильне обладнання" (а.с.14), підписаному сторонами, погоджено розмір та дати погашення платежів: 5 числа кожного місяця, починаючи з 05.09.2007р. по 05.10.2009р.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з  господарського договорів та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.526 ЦК України, ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України,        ч.7 ст.193 ГК України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено: у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Також відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання                        (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

В серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-дистрибуційний центр" звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання передати позивачу на підставі ст.387 ЦК України належне йому на праві приватної власності майно, а саме: агрегат SHGX4/465-4L - 1 шт., повітроохолоджувач S3HC238E80- 1 шт., автоматика холодильна - 1 шт., а також про стягнення з відповідача 20113,73грн. боргу з врахуванням втрат від інфляції, 1375,84грн. пені та 171,95грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позов, товариство зазначило, зокрема, що майно, яке є предметом договору купівлі-продажу віл 03.09.2007р. знаходиться в приміщеннях за адресою: м.Херсон, вул.Паровозна,6, які орендуються  ТОВ "Торгово-дистрибуційний центр" на підставі договору суборенди від 01.06.2007р., укладеного між ним та підприємцем ОСОБА_3 (а.с.19-22), однак, з 01.10.2008р. внаслідок укладення договору суборенди приміщень з ПП "Торгівельний дім Кудряшової" відповідач перестав користуватись цими приміщеннями, почавши поступово вивозити з них своє майно.

Як стверджує позивач, у доступі до належних йому агрегата SHGX4/465-4L, повітроохолоджувача S3HC238E80  та автоматики холодильної відповідач відмовив, а вимогу про повернення майна, викладену у листі №15 від 19.02.2009р. (а.с.28,29), залишив без задоволення.

Позивач також зазначає, що відповідач лише частково оплатив спірне майно, про що свідчать акт звірки взаєморозрахунків, оборотно-сальдова відомість (а.с.30-32) а тому, право власності на вказане майно відповідач не набув, в зв'язку з чим незаконно володіє майном, яке йому не належить.

За розрахунками позивача, відповідач не розрахувався за майно, яке  є предметом договору-купівлі-продажу, на суму 19847,06грн., в зв'язку з чим відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 266,67грн. за період прострочення з 06.11.2008р. по 10.06.2009р., 3% річних в сумі 171,95грн. за цей же період, а також 1375,84грн. пені на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".  

Заявами від 06.11.2009р., 18.11.2009р. про збільшення позовних вимог                (а.с.61-62,71-72) позивач уточнив позовні вимоги та збільшив їх розмір: просив стягнути з відповідача на свою користь 33350,53грн., з яких: 30195,06грн. - основний борг, 1244,67грн. - інфляційні нарахування за період з 06.11.2008р. по 06.11.2009р., 481,24грн.- 3% річних за цей же період, 1429,56грн. - пеня.

Судовою колегією враховується наступне.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абз.1 ст.43 ГПК України господарський  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За даними позивача, які не спростовані відповідачем, на виконання умов договору купівлі-продажу агрегата SHGX4/465-4L, повітроохолоджувача S3HC238E80 та автоматики холодильної від 03.09.2007р., відповідач за період з 03.10.2007р. по 07.10.2008р. частково провів розрахунки шляхом взаємозаліків на суму 48204,94грн. з встановлених додатком №1 до договору 78400,00грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами у справі (а.с.30). Неоплачений залишок склав 30195,06грн.

06.04.2009р. позивач направив на адресу відповідача лист від 02.04.2009р. (а.с.34,32) з вимогою про сплату заборгованості по договору від 03.09.2007р.

Докази задоволення відповідачем цієї вимоги в матеріалах даної справи відсутні.

За наведених обставин, в зв'язку з відсутністю належних доказів зі сторони відповідача щодо повного розрахунку за агрегат SHGX4/465-4L, повітроохолоджувач S3HC238E80 та холодильну автоматику, які, як встановлено судом та не спростовується відповідачем, знаходяться у його володінні та користуванні, позивач обґрунтовано звернувся до суду з вимогою про стягнення 30195,06грн. боргу.

Обгрунтованою є й вимога позивача про стягнення з відповідача 1244,67грн. - інфляційні нарахування за період з 06.11.2008р. по 06.11.2009р., 481,24грн.- 3% річних за цей же період.

Розрахунок вказаних нарахувань (а.с.73-74) виконаний позивачем правильно, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3-х % річних підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то така вимога є безпідставною й такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено ч.1 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним (ч.2 ст.547 ЦК України).

Договором купівлі-продажу від 03.09.2007р. передбачено відповідальність у вигляді сплати пені лише за відстрочку передачі продукції, передачу меншого, ніж передбачено договором або прострочку вибірки продукції (п.4.1 договору).

Забезпечення виконання зобов'язання за несвоєчасну оплату товару покупцем сторони в письмовій формі (в договорі) не погодили, а тому підстави для стягнення пені відсутні.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд, оцінивши доводи сторін, наявні в матеріалах справи докази в сукупності з аналізом норм, що регулюють зобов'язальні відносини, прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 30195,06грн. основного боргу, 1244,67грн. інфляційних нарахувань, 481,24грн. - 3% річних та відмови у позові в частині стягнення пені.

Доводи відповідача про те, що у нього відсутній борг перед позивачем, оскільки з позивачем проведено взаємозаліки шляхом зарахування в рахунок оплати холодильного агрегату марки SHGX4/465-4L орендної плати згідно договору суборенди від 01.07.2007р., який не розірваний та продовжує діяти, є непереконливими та не підтвердженими належними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Докази на підтвердження того, що відповідач звертався до позивача із заявою про зарахування в рахунок оплати боргу, що є предметом позову у даній справі, зустрічних вимог про стягнення орендної плати, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржене рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 03 грудня 2009 року у справі №6/163-НМ залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Житомир - без задоволення.

2. Справу №6/163-НМ повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - п/п ОСОБА_3, АДРЕСА_1

4 - представнику відповідача гр.ОСОБА_2, АДРЕСА_2 5 - в наряд